Презентація "Літературна подорож"

Літературна подорож. Бібліотекар Ніколаєнко В. О.«КАЗКОВИЙ СВІТ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО»

Мудрість казки – вогник дитячої думки і мови. Василь Сухомлинський стверджував, що діти розуміють ідею казки лише тоді, коли вона втілена в яскравих образах. Великий педагог створив свій світ казок. Він вважав, що без казки – живої, яскравої, яка заволоділа свідомістю і почуттям дітей, неможливо уявити мислення і дитяче мовлення. Казка допомагає оживити навколишній світ.

фантастичні казкові образи відкривають дитині не тільки красу, а ще й істину Казка – благородне і нічим не замінене джерело виховання любові до Вітчизни. Патріотична ідея казки – в глибині її змісту, створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. «Казка виховує любов до рідної землі вже в тому, що вона – творіння народу» [5, с. 154].

Казки В. Сухомлинського – вічна мудрість життя, вони спонукають думати, робити висновки Глибока і мудра казка «Камінь». У ній В. Сухомлинський піднімає питання бездумних пустощів, які гірко відбиваються на природі, оточуючих. Хлопчик просто так, через пустощі, кинув камінь у криницю, – і перекрилось джерело. Загинув дуб... Перестав вити гніздо соловейко... «Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила прохолодна криниця» [7: 86]. Не стало ні лугу, ні дубу, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмари пилюки. «Де ж воно все поділося? – подумав дідусь». Цим запитанням В. Сухомлинський звертається до нас, нашої совісті, розуму. Його запитання приводить нас до висновку, що людина прийшла у цей світ творити добро, а не зло, вона повинна думати про майбутнє, про завтрашній день, про тих, хто прийде у це життя після нас. На жаль, один раз вчинене зло буде супроводжувати тебе все життя. Ось вона істина, глибока мудрість життя. Такою її визначив великий педагог – мислитель Василь Олександрович Сухомлинський.

Казка « Віл і Садівник» У казці «Віл і Садівник» розповідається про тяжку працю Вола, який все життя підкоряється господареві, бо боїться, щоб той не бив його. Одного ранку Віл почув розмову Садівника і господаря. Садівник сказав: «Ця кам’яниста грядка навіть волові не під силу» (кам’яниста грядка потрібна була, щоб посадити виноград). Але, співаючи, Садівник скопав грядку. Невтямки Волу, чому людина важку працю робить із радістю. На питання Вола, чому Садівник співає і очі у нього веселі, Садівник відповів: «Бо я бачу цю мертву кам’янисту діляночку вже скопаною. Бачу на ній виноградні грона. Бачу радість в очах людей». Дивується Віл, як людина все це бачить, бо ж нічого немає, на що Садівник відповів: «Якби людина бачила тільки те, що є, вона не була б Людиною» [4: 38]. Людина бачить своє майбутнє. Та ще важливо те, що людина працює вільно, творчо, тому це приносить і користь, і насолоду, адже Віл не може працювати без хомута й батога, тому він і Віл. «Садівник тільки розвів руками й подумав: «Той, кого заставляють працювати хомут і батіг, не може бачити майбутнього» [4: 38].

Казка «Соловей і Жук» У казці «Соловей і Жук» В. Сухомлинський ставить проблему взаємозв’язку в природі, корисності навіть найменшої комашки, без якої збідніє наша природа, наша душа, земля взагалі. Соловей гарно співав і знав, що його пісня гарна, його люблять люди. А біля нього літав великий рогатий Жук і гудів. То була пісня Жука. Але Соловей вимагав, щоб Жук не гудів, бо його гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жука, зовсім не було. Жук гідно відповів: «Ні, Солов’ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов’я» [4: 68]. Відповідь Жука вразила Солов’я, бо він думав, що тільки він необхідний людям. Жук запропонував звернутися з цим запитанням до маленької дівчинки, що сиділа у саду. Яке ж було здивування Солов’я, коли мудра дівчинка відповіла: «Хай собі будуть і Соловей, і Жук. Як же можна без Жука?» [4: 68]. Любов до рідної землі, до природи, до Батьківщини – це та святиня, без якої Людина не є Людиною, без якої засихає її «коріння», її душа.

Казка «Деркач і Кріт» У казці «Деркач і Кріт» розповідається про маленьку пташку Деркача, яка прилітає кожного року з теплих країв, щоб вивести на рідній землі діток-пташенят. Дуже важка дорога, деркач ранить крила, його чекає небезпека, але та дорога необхідна «... там його рідна батьківщина». Одного разу Кріт запитав, чому Деркач не залишається жити в теплій африканській землі, а так важко добирається до далекої північної вітчизни. Тільки одним словом відповів Деркач. «Батьківщина». У цьому слові все: і запах трав, і голубі струмки, і золоте сонце, і рідний вітер, і рідне небо, і рідне гніздо...

Пізнання казки Багато у Василя Олександровича пізнавальних казок. Вони знайомлять дітей із світом природи, звичками тварин, способом їх життя, особливостями поведінки. Зокрема у казці «Деркач і Ластівка» діти знайомляться з тим, що одні птахи летять у теплі краї – Ластівка, а інші, як Деркач, ідуть пішки. Та завдяки своїй наполегливості, ця пташка долає довгий шлях. Ціна перемоги – це тяжка праця. Така мораль цієї казки. Інший мотив казки «Як Їжачиха приголубила своїх дітей». У казці розповідається про те, як Зайчик скривдив маленьких їжаченят, бо вони гидкі і колючі. А матуся заспокоїла їх: «Та хіба ж ви колючі, дітки мої рідненькі. Волоссячко на вас м’якеньке, як льон. Та ви ж пухкі, мов ті м’ячики» [4: 198]. До цього ж циклу відноситься і казка «Перепел і Кулик». Коли Перепела куріпки запитали: «Де ж найкраще?» Кулик відповів: «У болоті. Бо воно рідне». «У житі – відповів Перепел, бо воно рідне» [7: 267].

Заповідь на все життя Педагогічні казки В. О. Сухомлинського ніби опосередковано, непомітно зовні, насправді вміло і глибоко виховують у дітей найкращі людські якості. Своєю творчістю великий педагог досяг тих морально-етичних норм, які можна проповідувати як заповіді. Вони для тих, хто хоче стати Справжньою Людиною. Ось вони: «Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним... товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею. Усі блага і радощі життя створюються працею.