́
́
́
́
нового виду байки у світовій літературі є французький поет, байкар Жан де Лафонтен. Популярність цьому видатному письменникові принесли саме байки. Твори, близькі до цього жанру, в середині 17-го століття існували в Європі лише в перекладах байок Езопа і східних збірниках. Лафонтен довго йшов до свого покликання. Його оповідання у віршах і невеликі поеми, написані в зрілому віці, спиралися на народну мудрість, відбивали погляди простих людей. І все це - з іронічною посмішкою. Українською мовою байки Лафонтена вперше зазвучали у прозових переказах Любомира Селянського. Перший україномовний віршований переспів, здійснений Ярославом Вільшенком, вийшов у Львові у 1935 році. |
|
|
Особливою заслугою Жана де Лафонтена в європейській літературі є розробка жанру . До Лафонтена письменники-класицисти вважали, що байка є «низьким» жанром, тобто непридатним для вираження серйозного змісту. Перші шість книг байок побачили світ 1688 року під назвою «Байки Езопа, завіршовані Лафонтеном» . Остання, дванадцята, книга була надрукована у 1694 pоці.. |
Новаторство Лафонтена у розробці жанру байки полягає, зокрема, в її демократизації. Лафонтен вводить у байку нового героя — людину з народу. Письменник оцінює зображувані ним події з точки зору простої людини-трудівника. Народність і демократизм байкарської творчості Лафонтена відчутні і в гострій критиці абсолютистської держави.
Головна літературна нагорода Франції, яку вручають за кращий роман
У вересні члени Академії проводять засідання, за результатами якого оголошується перший відбірковий список з 15 претендентів на премію. Згодом організовуються ще 2 засідання, за підсумками яких число номінантів скорочується до 4. На початку листопада проходить фінальне голосування членів академії. Кожен з академіків має один голос і може віддати його за одну книгу, окрім президента, який має 2 голоси. У разі рівного розподілу голосів переможцем оголошується твір, якому віддав перевагу президент Академії. За традицією оголошення лауреата відбувається на початку грудня під час святкової вечері в ресторані «Друан». Академіки голосують, записуючи ім’я номінанта на своєму екземплярі меню. На початку минулого століття грошова частина Гонкурівської премії становила 5 тис. франків — доволі значна сума на ті часи. Сьогодні її розмір символічний — усього 10 євро, однак присудження премії істотно збільшує продажі роману-переможця й сприяє зростанню популярності автора |
За заповітом Едмона, складеним відповідно до бажання Жюля, величезні статки братів призначалися літературній Академії, яка стала називатися Гонкурівською і заснувала щорічну однойменну премію. Гонкурівська академія була створена року . До складу товариства входить 10 найвідоміших літераторів Франції. Збори Академіі відбуваються першого вівторка кожного місяця, крім літа. Обирати до Академії можуть будь-якого франкомовного письменника. Новий член Академії отримує столовий прибор попередника (ніж і виделку), виготовлений із позолоченого срібла. На столових приборах вигравіювано імена членів Академії. Академіки працюють за символічну плату — 60 франків на рік |
Брати Гонкури, Едмон
(1822-1896) та Жюль
(1830-1870)
У 1477 р. надруковано першу книжку . З XV століття видавці друкують переважно масову літературу – лицарські романи, календарі, казки. З початку XVI століття виробництво книг було тісно пов’язане із продажем – зазвичай, власник друкарні був одночасно і власником книгарні. Найбільшим попитом у той час тішилися видання класичної літератури, навколоцерковних текстів і наукових трактатів. |
Перший друкарський верстат з’явився у Франції порівняно пізно – купу перешкод чинили синдикати писарів. Лише 1470 Франції надрукували першу книжку . Спочатку друкарні існували лише в Парижі при Сорбонні та були не самостійними приватними підприємствами, а радше допоміжною структурою при університетському центрі, такою собі інфраструктурою. |
Арман́ -Жан дю Плессі́ де Рішельє — французький герцог, кардинал Католицької церкви, міністр Королівства Франція
|
|
Дені́ Дідро́ (1713 - 1784) — французький філософ та енциклопедист епохи Просвітництва.