Презентація "Літературна Самбірщина. Пам'яті отця Степана Рисея"

:

Продовжити знайомити школярів з письменниками рідного краю, зокрема з творчістю о. Степана пам'яті, проаналізувати його поетичну спадщину; розширювати читацький кругозір, розвивати культуру зв`язного мовлення, творчу уяву, пам'ять, увагу, спостережливість, уміння аналізувати ідейний зміст поетичного твору; сприяти виробленню в учнів потреби читати самостійно; виховувати любов до рідного краю, повагу до його письменників; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Уміння отримувати та аналізувати інформацію Формулювати обґрунтовану думку по суті проблеми Працювати в групі Розробляти сценарій презентації та вміння демонструвати її Давати оцінку результатам колективної роботи та своїм досягненням

Підготовчий (обговорення, пошук інформації, мотивація задуму, план дій, банк пропозицій та задумів). Практично-виконавчий (збір, аналіз інформації, оформлення результатів діяльності). Заключний етап (презентація, захист, оголошення результатів)

Сформувати колектив учнів, який творчо працює. Виявити учнів, здібних до пошуково-дослідницької роботи. Створити умови для розвитку творчого потенціалу учнів, самореалізації його особистості у сучасному суспільстві. Удосконалювати і відпрацьовувати ефективні методики і прогресивні технології навчання.

Цікаві зустрічі з людьми художнього слова Екскурсія по життєвих стежинах о. Степана Рисея Ознайомлення з літературними джерелами Пошуки інформації в Інтернет-мережі Ознайомлення з відео- та аудіокнигами

Літературна вітальня. О. С. Рисей в гостях у Рудківській СЗШ I-III ст. на запрошення вчителя української мови і літератури Лазоряк Г. Я. Фото квітень 2002 р.

I група біографів Мета проекту: Зібрати матеріал про життєвий шлях о. С. Рисея з літературних джерел та з розповідей людей, особисто знайомих з поетом; підготувати презентацію “Життєвий шлях о. Степана Рисея”; звіт оформити в електронному варіанті.

о. Степан під час навчання у Загорській духовній семінарії. Фото 1982 р.

З 1984 р. о. Степан Рисей є настоятелем церкви Преподобної Параскевії у с. Вільшаники на Самбірщині. Служив у церкві священомученика Йосафата у с. Бісковичі, у церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі.

Церква святої Параскевії у с. Вільшаник на Самбірщині, де отець Степан служив понад 20 років

О. Степан з родиною: синочком Тарасом, дочкою Соломійкою, дружиною Зеною. Самбір, червень 1982 р.

За душпастирську працю о. С. Рисей був нагороджений Хрестом з прикрасами, Митрою, численними подяками і грамотами “ … ми, священики, повинні пам`ятати найвищу заповідь християнина – ЛЮБОВ, і, сповідуючи її, я мушу пошанувати найбільшого ворога – інакше я не християнин”. о. С. Рисей

Благословення від Папи Римського Івана – Павла II для о. Степана. Люблін; 11-15. 08. 1991 р.. Конгрес теологів Європи.

О. Степан у день вручення митри (єдина фотографія у митрі) м. Дрогобич, 13.07.2003 р.

Благословення патріарха Любомира Гузара, м. Самбір, 2002 р.

Помер о. С. Рисей після важкої хвороби 14 січня 2004 р. на 49 році життя. Похоронений на Самбірському цвинтарі Як я помру (хоч це не може бути)… Я б Вас усіх у вічності просив, Щоб кожен з Вас не смів просьби забути: - Прошу молитви щирої. Я так Вас всіх любив, І дай Вам Боже за життя збагнути, Що я за Вас всіх Господа молив!!! “Заповіт”, 1996.

На вечорі пам`яті отця Рисея на 40-й день після смерті Були молитви його щирі, Слова проникливі завжди. Навчав отець святої віри, Застерігав нас від біди. Його життя – то шлях до Бога, Шукання Правди і Добра. Будив людей від сну важкого. “Не спіть! Отямтеся! Пора!” ”Його життя – то шлях до Бога”, Ю. Крісман, м. Рудки

Самбірчани увіковічнили пам’ять про о. С. Рисея, назвавши одну з вулиць його іменем та присвоївши (посмертно) звання Почесного громадянина Самбора Скорбить Самбір: нема отця Рисея, І щем тривожний душу огорта – Пішла на небо щира й благородна Іще одна українська душа! Тарас Зілінський

II група дослідників Мета проекту: Дослідити діяльність о. С. Рисея як громадського діяча, активіста літературного товариства “Дністра”, члена “Просвіти”, “Бойківщини”, учасника численних зустрічей, свят, концертів, вечорів. підготувати презентацію “Життєвий і творчий шлях о. Степана Рисея у спогадах про нього”; звіт оформити в електронному варіанті.

О. Степан Рисей в церкві Різдва Богородиці. Січень 1996 р., м. Самбір. Отець Степан Рисей – поет, патріот, священик, громадський діяч, активіст літературного товариства “Дністра”, член “Просвіти”, “Бойківщини”, учасник численних зустрічей, свят, концертів, вечорів.

У віршах моїх мене анітрішечки. Усе, що створив, Богом дано. С. Рисей За життя о. Степан Рисей видав дві поетичні збірки: “Панцир безсмертя”, “Благослови здобути”, почав видання третьої – “Ви переможете!”, котра вийшла одразу після смерті.

Люди відкривали перед отцем свої душі не тільки у церкві, а він зцілював їх Словом: Словом Молитви, Поезії, щирої правди. О. Скварко

Він йшов усюди – де кликали і не кликали, мав час чи не мав, міг чи не міг. Без його виступу не обходився жоден захід в Народному домі, жодне віче, збори, концерт. Він ішов до учнів, студентів – скрізь, аби принести їм Слово. О. Скварко

О. Степан читає свої поезії на одному з поетичних вечорів. Ліворуч ведучі Оксана Скварко та Зіновій Лешик. Фото 2001 р.

Як безмежно любив отець Матір Божу. Як світилися Його очі, яким ніжним був голос, якими теплими, сильними і переконливими були Його слова. Це була справжня любов сина до своєї Матері. Цієї любові Він вчив нас. Н. Герасимчук, м. Самбір О, Люба Матінко, всіх їх люби, Бо лиш Любов спроможна ізцілити, Вони прийдуть й просвітяться раби, І це під силу лиш тобі звершити. “Грушевській Матері Божій”, 1995.

III група мистецтвознавців Мета проекту: проаналізувати його поетичну спадщину о. С. Рисея; представити поезію о. Степана Рисея у рубриці «Коротко про…» звіт оформити в електронному варіанті.

Коротко про… Ви можете у мене все забрати: Лишити без здоров`я, праці, хати, Й життя також узяти, повне мрій, Та щастя – ні. Воно в душі моїй. 2001

Якщо ти є від Бога, від Христа, То істина свята й проста: Служити ближньому спіши, Навіть на зло добро верши. 1989

О, Істино, захована в віках, Тебе усім, шукаючим, допомогти бажаю, Нехай мені життя все жити в муках, Та де є ти захована – узнаю. 1977

Тоді людству жити віками, Тоді тільки людству не вмерти, Як буде на варті не стража, А совість стоятиме вперто. 1980

Я вчив колись у школі, Що вічний двигун Ніколи ніяк Не створити. Ура! А його я, Здається, відкрив – Це значить боротись І жити! 1977

В цій мові – альфа та омега, В цій мові – весь я як людина. Ця мова – наших душ перлина. У ній свята моя Вкраїна. 1979

Віра й надія, Батьківщина і мати, Любов та поезія, Музика й квіти, І всі Землі діти – Усе це моє, Заявляю я Вам. Хоч всі скарби давайте, Хоч ріжте, рубайте, Та цього ніколи Я вам не віддам. 1980

Хай будуть зі мною і батько, і мати, І ближні всі раси, не тільки на слові, Усі станьмо поруч у Божій обнові. Хай світ увесь буде без війн і без крові. Егей! До любові, братове, ЛЮБОВІ!!! 1994

Я не поет – я лікар, І музики віршам бракує. Я ніби лікарством – словом Всіх хворих своїх лікую. 1980

А як до нього горнулися люди, як він умів іти до людей. Знаходив розмову з кожним: і старшим, і дитиною. Дітей любив особливо. Вони ж любили і його. О. Скварко. Донечці Ти знай, моє дитя, що все віддам я, Щоб лиш щасливою була ти на Землі. Та пам`ятай – не в золоті й достатках Ти щастя завоюєш в цім житті. Щаслива та, що добру вдачу має, В якій дівоча ніжність верх бере, В якої теплотою серце сяє Й котра дівочу честь убереже.

Синові Не знаю, ким ти станеш, сину, МІЙ. Та ким би ти не був, дитино, Одне лиш прошу пам`ятай, Що ти несеш ім`я “Людина”! Не забувай мої слова, Котрі пишу у цю хвилину, - Я мрію лиш, щоб виріс ти На славу Божу й України.

О. Степан Рисей, лікар Рудківської райлікарні Юрій Крісман, о. Богдан Ванівський – священик церкви Святої Євхаристії м. Рудок. Фото 2003 р., м. Рудки

Під час зустрічі з меценатом із Америки п. Богданом Гайдучком у Світлиці Союзу Українок. Фото 29 жовтня 2002 р.

Люди дійдуть до вільної Божої Волі і зрозуміють те, що Боже – вічне, а що земне – дочасне, що від людей – то щезне. О. Рисей Без віри людина – земля, що без сонця, І хай там які найкращі грунти, Та плоду без сонця не дасть та землиця, Нічому довічно на ній не рости. Я вірю, і щастя велике у мене, І не відняти нікому його! Скільки живу я, то з тих пір і вірю У Бога, У Вічність і У Добро. “Я вірю”, 1980.

Дайте відповідь на питання: 

Оформити висловлені думки у зв`язні висловлювання; продовжити знайомство з поезією, промовами та проповідями о. С. Рисея.

вчитель української мови і літератури Верещак Леся Євгенівна та учні 9-В класу опорного закладу «Рудківська СЗШ І-ІІІ ступенів ім. Володимира Жереного»