Мета роботи: дослідити та проаналізувати діяльністі Людвіга Ерхарда та Лі Куан Ю, оцінити їх роль в історії своїх країн. Завдання: розглянути умови та фактори запровадження економічних реформ у Німеччині та Сінгапурі; дослідити політику цих особистостей в економічній, соціальній та фінансовій сфері; зробити висновки про стан країн після втілених реформ та визначити роль Людвіга Ерхарда та Лі Куан Ю в історії своїх країн та світу в цілому. Актуальність: досліджувані моделі-приклади для країн, що розвиваються.
Умови запровадження реформ Німеччина Людські втрати: Безповоротні втрати - 7,836 млн. чол. (За іншими даними 11-13 млн.). 12 млн. перебувало у полоні. 12 млн. стали біженцями. Матеріальні втрати: Руйнування міст та інфраструктури. Рівень інфляції досягав 50%.Сплачування репарацій переможцям., втрата сілезького промислового району. Промислове виробництво становило 1/3 від довоєнного рівня. Територіальні зміни: 24% території на користь Польщі та СРСР. Розкол Німеччини на дві держави – ФРН (демократичний устрій) і НДР (тоталітарний режим). Сінгапур Впродовж 140 років Сінгапур був британською колонією. Бідність природних ресурсів. Низька купівельна спроможність населення Важка корупція. Низький рівень освіти. Недостача кваліфікованих робітників. Недружньо налаштовані сусідні країни: Малайзія закрила для Сінгапуру ринок, Індонезія фактично оголосила йому війну.
Лі Куан Ю під час навчання в Кембриджі Навчався в двох сінгапурських школах, вищу освіту здобув в Кембриджі(1945—1949); 1954 р. - генеральний секретар партії “Народна дія”; 1955 р. - виграв вибори у виборчому окрузі Танджонг Пагар; 1959 р. - перший прем'єр-міністр Сінгапура. Лі Куан Ю
Рецепт Європейської моделі: Становлення соціального ринкового господарства Створення конкурентоспроможності Сприяння конкуренції Боротьба з корупцією та безробіттям Раціональний розподіл національного доходу Довіра народу до влади та віра в реформи Політична свобода народу Випуск народних акцій Мінімальне втручання держави в економіку
Рецепт Азіатської моделі: Максимальне використання наявних ресурсів Знищення корупції, боротьба з інфляцією Обмеження політичної волі народу Розвиток освіти Створення сприятливих умов для проведення бізнесу Заохочення іноземних інвестицій Створення конкурентоспроможності Повний контроль над економікою Інвестування в науку
Висновки: Реформатори безумовно досягли успіхів в економічній сфері: країни вийшли з кризи і відновили свої позиції провідних розвинутих країни; Проведені реформи дуже різнилися між собою, але мали спільну мету. Ці дві моделі мають дещо спільне, без чого неможливі подальші зміни в країні – це вільна конкуренція з елементами державного регулювання; перемога над корупцією; іноземні інвестиції; жорстоке антимонопольне законодавство; боротьба з безробіттям; cтворення конкурентоспроможності. Але все таки гранітом розвитку була довіра громадян; Виходячи з отриманої інформації можна зрозуміти, що будь які зміни можливі лише тоді, коли ти маєш підтримку народу