«Музика повинна викрисати вогонь з людських сердець» - ці слова належать відомому німецькому композитору, одному з найбільш шанованих світових музикантів Людвігу ван Бетховену. Тому, хто хоча б раз чув його геніальні твори, майже неможливо повірити у те, що більшість з них Бетховен написав в умовах повної втрати слуху.
Людвіг ван Бетховен – геніальний німецький композитор, піаніст, диригент. Його творчість носить епохальний характер. Народився 16 грудня 1770 року в місті Бонні, недалеко від французького кордону. Батько і дід його були придворними музикантами. Маленький Людвіг рано виявив свої музичні здібності. Брав участь у концертах, грав на різних інструментах, пробував писати музику і імпровізував.
Різноманітність робіт, які виконував Бетховен, сприяла широким знайомствам композитора у колах боннської інтелігенції. А зустріч з Моцартом, який вже здобув неабияку славу на той час, була доленосною. Почувши, як грає Бетховен, Моцарт захоплено вигукнув: «Зверніть увагу на цього юнака! У майбутньому увесь світ заговорить про нього!». І він не помилився. Переїхавши до Відня, культурної столиці Європи на той час, Бетховен підкорив місто своєю багатою фантазією, стрімкою музикою та незвичною манерою виконання музичних творів.
Твори Бетховена почали широко видаватися і користуватися успіхом. За перші десять років, проведених у Відні, було написано двадцять сонат для фортепіано і три фортепіанні концерти, вісім сонат для скрипки, квартети та інші камерні твори, ораторія «Христос на Оливній горі», балет «Творіння Прометея», Перша і Друга симфонії.
Композитора охоплює відчай, Людвіг усе частіше задумується про смерть, а біль від того, що він не здатний чути власну музику, переростає у бажання вчинити самогубство. Проте любов до життя, думки про те, що він може принести іншим радість, перемагають особистий біль та відчай. Композитор вражає публіку новим геніальним твором із символічною назвою «Героїчна симфонія». Одна за одною виходять його нові музичні твори, з'являється найграндіозніша з фортепіанних сонат композитора «Апасіоната», а особисту драму – нерозділене кохання до своєї учениці композитор втілює у знаменитій п’єсі - багатель «До Елізи». Палким прихильником таланту Бетховена стає не менш відомий німецький композитор Франц Шуберт, який захоплювався сміливістю та незалежністю поглядів композитора.
За три роки до смерті Бетховена друзі організували концерт з його творів, у якому були виконані 9 симфонія і уривки з «Урочистої меси» - твору, який Бетховен написав під час свого тимчасового одужання. Успіх був величезний, проте Бетховен не чув аплодисментів та захоплених вигуків публіки.
У творах Бетховена ми чуємо і героїчне піднесення, і обурення, і палкий заклик до боротьби, і віру в світле майбутнє людства. У своїй музиці він втілив і революційний пафос, і кращі прагнення, почуття й переживання передових людей свого часу. Для вираження цього нового змісту Бетховен використав здебільшого великі музичні форми (симфонії, сонати, концерти, квартети і т. д.), в основі яких лежить обов'язкове зіставлення частин і тем, різних за своїм характером.