Презентація "М.Енде «Джим Ґудзик та машиніст Лукас»"

Міхаель Енде «Джим Ґудзик та машиніст Лукас» Бойко І. М. Для 6 кл. В умовах карантину

Міхаель Енде Якось Міхаель зустрів свого однокласника, який попросив його написати щось невеличке для дитячої ілюстрованої книжки. Замість короткого оповідання з-під пера Енде вийшов великий роман на 500 сторінок. Так виникли історії про Джима-Ґудзика. Письменник розділив їх на дві частини. Перша «Джим-Ґудзик і машиніст Лукас» вийшла друком у1960 році, а друга – «Джим – Ґудзик і чортова дюжина» двома роками пізніше. Міхаель Андреас Гельмут Енде (1929 – 1995)— німецький письменник, автор низки творів для дітей. Сьогодні твори Енде перекладені більш ніж 40 мовами і вийшли загальним тиражем понад 20 мільйонів примірниківІсторія створення

Країна, у якій жив Лукас-машиніст, називалася Усландія (Недогадія) та була дуже маленькою. Були в Усландії, звісно, і будинки: один звичайний, а інший — із крамничкою. Ще до будинків відновилася маленька будівля залізничної станції, що стояла просто біля підніжжя гори. У ньому жив Лукас-машиніст. А наверху, на горі між двома верхівками, стояв замок. Так що країна була забудована ґрунтовно. Більше в неї нічого не вміщувалося. Адже Усландія була ще й островом.

Отже, тут жили Лукас-машиніст та його особистий локомотив. Локомотив звали Еммою, це був добрий, хоча й, мабуть, дещо старомодний тендер. До того ж він був дещо товстуватий. Очі в Лукаса були сині, як небо над Усландією в сонячний день, а обличчі та руки – майже зовсім чорними від мастила та кіптяви.

Крім Лукаса та локомотива на ім'я Емма в Усландії малося ще кілька жителів. Був там, наприклад, король, який управляв країною та жив у замку між двома верхівками. А звали його Альфонс За-Чверть-Дванадцятий, тому що він народився рівно об одинадцятій годині сорок п'ять хвилин. Альфонс За-Чверть-Дванадцятий був вельми позитивним управителем.

У короля Альфонса За-Чверть-Дванадцятого було рівно два підданих – якщо не брати до уваги Лукаса, який, власне кажучи, був не підданий, а машиніст. Перший підданий був чоловік, і звали його пан Ермель (Піджакер). Пан Ермель носив шляпу із твердими полями і зі складаною парасолькою під пахвою. Жив він у найзвичайнісінькому будинку і не мав жодної певної професії. Тільки ходив гуляти. Він був перш за все підданим, і ним управляли. Іншим підданим, а точніше підданою, була жінка, до того ж дуже-дуже мила, повна й кругленька, щоправда, не така товстушка, як локомотив на ім’я Емма. Щоки в неї були як два рум'яних яблука, і звали її пані Ваас (Каак).

Одного разу на острів привезли посилку. Пані Ваас відкрила її, і що ж? Усередині лежало чорношкіре немовля! Воно дивилося на всіх великими блискучими очима і, схоже, було дуже раде, що його вийняли з цієї незатишної коробки. Нарешті Лукас сказав:– Я б назвав його Джимом, адже це хлопчик. Так на острові з'явився Джим

Пройшов час. Джим підріс. Якось король покликав Лукаса і сказав: «нам доведеться ліквідувати Емму.»— Тільки-но Джим Гудзик стане повним підданим, треба буде або ліквідувати Емму, або комусь із нас залишити країну. Дорогий Лукасе, ви ж із Джимом друзі. Невже ти хочеш, аби хлопчик поїхав із Усландії, коли виросте?— Ні,— сумно відповів Лукас.— Адже я все розумію.І дещо згодом додав:— Але і з Еммою розстатися я теж не можу. Що таке машиніст без локомотива?Лукас сумно похитав головою та впівголоса сказав:— Гаразд. Ми підемо. Удвох. Але вирішили піти втрьох – ще й з Джимом Гудзиком

Спочатку пливли морем на Еммі замість корабля. І от перед ними країна Мигдалія. Друзі зійшли на берег та відправились до міста Пина. У Пині було жах як багато людей, і всі поспіль — мигдальці. Джим, який ще жодного разу не бачив стільки народу одразу, почувався незатишно. У всіх мигдальців косички та великі круглі шляпи. Кожний мигдалець вів за руку мигдальця менше, той, що менше, вів іншого, ще менше, і так до найменшого, розміром із горошину. У місті стояли тисячі будинків, у кожного будинку було багато-пребагато поверхів, і в кожного поверха був свій дах із золота, що випинався вперед та був схожий на парасольку.

Цар мигдальський жив у дуже розкішному палаці. Лукас та Джим пішли до ціаря, але їх не пустили – у них нема запрошення…Тоді мандрівники вирішили оглянути місто і побачили багато дивного!Наприклад, вухочисти! Вухочисти працювали приблизно так, як у нас чистильники взуття… Ще там були рахувальники волосся. Вони перераховували у бажаючих волосся на голові… Усюди на вулицях виступали фокусники… Виступали тут і акробати, що жонглювали своїми маленькими, завбільшки з бусину, дітлахами, наче м'ячиками… Так, там були ще й різьбярі по кості

Щоб заробити на вечерю, Лукас вирішив катати жителів на Еммі. Але всі боялись. Один з мешканців, Пінг Понг (якому виявилось всього лиш 1 рік і 3 дні), вирішив почастувати Лукаса та Джима.— Чи не бажаєте сторічні яйця із ніжним салатом із білоччиних вушок? Чи ви віддаєте перевагу зацукрованим дощовим черв'якам у сметані? Є дуже добре пюре з деревної кори під тертим кінським копитом. Чи краще парені осині гнізда зі зміїною шкірою під оцтом та олією? А як щодо мурашиних кльоцок у смачному бульйоні з равликів? Дуже рекомендую варені некруто в меду бабчині яйця чи ніжних гусениць тутового шовкопряда з їжачими голками. Чи вам більше до вподоби хрусткі ніжки сарани із салатом із пікантних вусиків хрущів?Але наші герої попросили щось звичайне. І їм подали рис

На центральні площі міста Лукас та Джим побачили напис: «Я, Пунь Гінь, цар мигдальський, урочисто оголошую, що віддам за дружину свою доньку, принцесу Лі Ши (Лі Сі), тому, хто визволить її з Дракон-Міста.» Так наші герої дізнались, чому цар мигдальський завжди печальний. І вирішили визволити його дочку, але міністр І Те Де звелів кинути їх до в’язниці. Їх врятував Пінг Понг (онук королівського шеф-кухаря). І от вони збираються у Сумландію, де в полоні перебуває принцеса.

Дорога до Сумландії виявилась дуже довгою та важкою: через смугасті гори «Корона світу», Долину сутінків, пустелю «Кінець світу». Мандрівники стали свідком ефекту Фата Моргана (міражі). Ще – зустріли дивного велетня Тур Тура, який виявився зовсім невеликим (уявновелетнем) і дуже самотнім.

А далі були Чорні Скелі. Там друзі допомогли напівдракону Непомуку прочистити його вулкан, дізнались, що Сумландія знаходиться в кратері великого вулкану і вирішили замаскувати Емму під дракона, щоб потрапити до міста.

І от вони в СумландіїТам, де Джим і Лукас могли зазирнути у діри вікон, вони повсюди бачили драконів, зайнятих найрізноманітнішими справами. Деякі готували каву чи пекли млинці на вогні, що виходив із їхніх власних ніздрів. Звісно, йдеться про драконові млинці та драконову каву з сірки та кісткової муки із приправами з отрути, жовчі, скалок скла та іржавих кнопок. Тільки одного не вдалося друзям ніде знайти — дітей. Ані драконят, ані будь-яких інших. Річ у тому, що в справжніх драконів дітей не буває. Їм діти цілком непотрібні, бо вони не вмирають, якщо тільки їх не вбивати. Вони ніколи не вмирають по своїй волі, а просто старішають.

Перед ними була велика зала, а в ній трьома рядами стояли кам'яні парти. За партами сиділо близько двох десятків дітей з усіх куточків землі: і маленькі індіанці, і білі діти, і ескімосята, і смугляві хлопчики в тюрбанах, а посередині сиділа цілком чарівна чорноволоса дівчинка з двома кісками і дуже ніжним личком фарфорової мигдальської лялечки. Без сумніву, це була маленька принцеса Лі Ши, донька царя мигдальського. Усі діти були прикуті ланцюгами до парт, так що рухатися вони могли, а ось втекти ні. У протилежної стіни стояла величезна кам'яна шкільна дошка, а поруч височіла величезних розмірів кафедра з кам'яної брили. За кафедрою сидів неймовірно огидний дракон. Це була школа

— Мене звуть Джим Гудзик,— спокійно відповів Джим.— Я приїхав з Усландії, щоб визволити принцесу Лі Ши. Й інших дітей також. Джим дізнався, що посилку, в якій було прислано його, було насправді адресовано дракониці пані Мальцан (пані Кутняк), бо вона його купила у 13 лютих (піратів)— Усссі ці діти мої і тільки мої, зззрозззуміло? І ніхто більшшше не має на ниххх права! Я купила їххх у "Тринадцяти лютиххх"! Я ззза кожжжного зззаплатила! Тепер вони — мої! Але Еммі вдалось налякати драконицю, а Лукас та Джим її зв'язали, а дітей звільнили.

Лукас та Джим посадили дітей на Емму та підземною річкою дістались до МигдаліїЛі Ши розповіла, що її викрали пірати, їх було 13 і всі були дуже схожі (вони співали пісню. Тринадцять чоловік та скриня мерця,Йо-хо-хо, і в діжці ром!Пий, і диявол тебе доведе до кінця,Йо-хо-хо, і в діжці ром!)Дівчинку продали дракониці. Щодня з ранку до вечора ми сиділи, прикуті до парт, і мали навчатися читати, писати, рахувати і ще чогось. Мені пощастило більше за всіх, бо, як усі мигдалята у моєму віці, я все це вже вмію. Але моїм однокласникам довелося дійсно вчитися, а дракониця їх бридко мучила. Коли вона перебувала у поганому настрої, а в ньому вона перебувала майже завжди, то їй було абсолютно все одно, чи робили ми помилки, чи ні, аби лупити нас та лаяти.

Джим каже, що ніколи не захоче вчитись читати та писати. Проте принцеса переконує його, що освіта корисна, адже якби вона не написала листа і не кинула в пляшці в річку, ніхто б і не знав, де її шукати. А Джим читати й писати поки не вміє, адже в Усландії не було школи…

— Хочу подякувати за те, що ви перемогли мене та залишили в живих. Той, хто може перемогти дракона, не вбивши його, допомагає йому перетворитися. Ніхто, якщо він злий, особливо не щасливий, так і знайте. А ми, дракони, злі власне тільки для того, аби прийдешній нас переміг. Щоправда, при цьому частіше за все нас, на жаль, убивають. Проте якщо все пройде інакше, так, як у нас із вами, то потім станеться щось чудове…— Ми, дракони, дуже багато знаємо. Але, поки нас не перемогли, ми творимо лише зло. Ми шукаємо для себе того, кого можна помучити нашими знаннями — як я, наприклад, дітей. Та ви самі це бачили. А коли станеться перетворення, кожного з нас називають "Золотий Дракон Мудрості", нас можна про все запитувати, ми знаємо всі таємниці та розгадуємо всі загадки. Проте це трапляється тільки один раз на тисячу років, бо більшість із нас убивають до того, як відбудеться перетворення.

Дракониця навчила, що до Усландії можна додати острівець для збільшення площі й повідомила його координати. Джим та Лі Ши заручились. А у Емми народився маленький локомотивчик, який назвали Моллі.

Охарактеризуй персонажіМашиніст Лукас. Надійний. Відповідальний. Працьовитий. Справжній друг. Дбає про свою країну. Передбачливий Джим Ґудзик Бешкетник. Допитливий. Відповідальний. Справжній друг. Наполегливий. Не хоче вчитись (хоча потім змінює свою думку)Життєрадісний

Визначимо, чого вчить казка{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Поміркуй. Зроби висновки. Яке питання найбільше мучає Джима? Для людини дуже важливою є родина Звідки він? Хто його батьки?За ким скучає в мандрах?Найцінніше – материнська любов За мамою. Чому Джим йде з острова разом з Лкасом та Еммою?Дуже важливо вміти дружити та мати справжніх друзів Бо вони друзі, так має бути. Чому Джим у дракиниці запитав не про свою родину, а як збілишити рідний острів?Людина без батьківщини як соловей без пісні Треба бути патріотом, дбати про свою країну. Від чого страждають напівдракон та уявновелетень?Самотність дуже гнітюча для людини

Творча робота (д.з.)Як бачите, казка має відкритий фінал (нема закінчення). Вигадайте своє продовження (або закінчення) твору.

https://youtu.be/CR90 CMP1i. Pc Можна подивитись художній фільм «Джим Ґудзик і машиніст Лукас» (Країна, рік: Німеччина, США, 2018 Жанр: пригоди, фентезі, сімейний. Режисер: Денніс Ганзель)

Використані джерела. Фільм https://youtu.be/CR90 CMP1i. Pc М. Енде «Джим Ґудзик і машиніст Лукас»:https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=1334https://dovidka.biz.ua/dzhim-pugovka-i-mashinist-lukas-skorocheno/http://flibusta.site/b/532750/read