Поняття символізму в мистецтві Символізм – літературно-мистецький напрям кінця ХІХ – початку ХХ ст., основоположники якого проголосили основою мистецької творчості символ – таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії. Символізм – одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.
Значення символу. Як літературний напрям символізм зароджувався в опозиції до реалізму. Символісти вважали, що сутність світу не може бути пізнана за допомогою раціоналістичних засобів, а доступна лише інтуїції, що розкривається через натяк, осяяння. В основу естетичної системи символізму покладено символ як засіб уникнення повсякденності, досягнення ідеальної сутності світу — краси. Символ не був винаходом символістів, але такої вирішальної ролі у художній творчості він не відігравав ще ніколи. Слово у символізмі — натяк, образ — загадка.
Микола Вороний (біографія)Микола Кіндратович Вороний народився у сім’ї ремісника. Навчався у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет). З 1897 — актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших. Член РУП. 1901 — залишив сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. 1917 — один із засновників Української Центральної ради. 1920 — емігрував за кордон, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. Після повернення в Україну (1926) вів педагогічну і театрознавчу діяльність. 1934 — М. Вороного було заарештовано як польського шпигуна. Деякий час перебував у Воронежі, потім висланий на Одещину. 7 червня 1938 — Розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області з групою селян. 10 листопада 1957 — рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного було реабілітовано.
Історія написання Нове 19 століття ознаменувалося зростанням напруження в суспільному ,політичному житті . У цій ситуації митці-модерністи намагаються осмислити епоху шляхом пізнання духовних процесів . Микола Вороний як яскравий представник символізму також у пошуках вічних цінностей,однією з яких - мистецтво , народжене з гармонії краси.
Художні засоби Епітети: весна запашна, прозорих шатах, вродою святою, неземною чистотою, променистою росою. Метафори: сміючись на пелюстках, на квітках”. Порівняння: а вона, як мрія сна чарівна. Гіпербола: сміючись на пелюстках, на квітках. Окличні речення: ось вона – Блакитна Панна! Їй виспівує: ” Осанна!”. Інверсія: лине все, крізь блакить майорить, сяє вродою, сміючись на пелюстках.
Новаторство і специфіка твору Новаторство - у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Я писав не так од образу, як од звуку», – зазначав автор. Джерелом його поезії є мелос, мелодія. Звук для символістів – понад усе. Специфічним є розміщення рядків у строфах «Блакитної панни»: вони ніби сходинки, по яких скрапує навесні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм.
Образи. Людей( ліричний герой — митець); природи: Блакитна Панна- Весна; хмари, гори, гай, луги, поля, земля, пелюстки, роса, квітки; предметів і явищ: крила, шати, серпанки, блавати, усміх, блакить, «Осанна!», мрія сну, врода, чистота, душі, сяйво мрій, арабески, камеї, фрески, пісні, гротески.
Композиція (І октава) має крилами усміхнена примарами хмар Весна ;(II октава) Весна — Блакитна Панна з’являється, їй хвала ; (III октава) опис краси Панни ; (IV октава) у душі ліричного героя радість: «в’ються хмелем арабески, миготять камеї, фрески, гомонять-бринять пісні і сплітаються в гротески голосні».