Презентація "Макети стендів для оформлення кабінету зарубіжної літератури"

Антична література(від лат.antiquus — «стародавній») — література стародавніх греків та римлян. Її письмові пам'ятки, створені на діалектах грецької мови і латинською мовою, належать до І тисячоліття до н.е. і початку І тисячоліття н. е. Антична література складається з двох національних літератур: давньогрецької та давньоримської. Найголовнішою особливістю античної літератури є те, що вона невід'ємна від міфології: вона використовує міфологічні сюжети, образи, її тематика є теж міфологічною. З античної літератури беруть свій початок майже всі відомі сьогодні жанри, зберігаючи здебільшого і свої античні назви: ЕПОС, ДРАМА, МІМ, ТРАГЕДІЯ і багато інших.

Середньовічна література. Це період в історії світової літератури, що розпочинається в надрах пізньої античності (IV—Vст.), а завершується у XVст. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (І ст.)Жанри середньовічної літератури. Вулична поезія (ваганти, барди)Героїчний епос (“Пісня про Роланда”,“Пісня про Нібелунгів”, “Пісня про мого Сіда”)Релігійна література (християнські Євангелія,переклади Біблії латинською, житія святих та ін.)Куртуазна література (поезія трубадурів, лицарські романи)

Література Відродження (Ренесанс)Кінцем доби можна вважати 1616 рік — дату смерті Шекспіра і Сервантеса. В період Відродження (ІІ половина XIII - XVIстоліття) у світовій літературі трапилися величезні зміни. З'явилися твори таких митців слова, як Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Джованні Боккаччо, Франсуа Рабле, Мігеля де Сервантеса, Карпіо Лопе де Веги, Вільяма Шекспіра та ін. Література класицизму. Класици́зм - напрям в європейському виник в Італії XVI ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Основним естетичним критерієм літератури класицизму було визнано її раціоналістичність, відповідність формально-логічним вимогам розуму і здорового глузду. Жанри класицизму поділяли на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

Просвітництво — це ідейний та інтелектуальний рух, що виник внаслідок боротьби буржуазії з феодалізмом, абсолютизмом і духівництвом (церквою), (кінець XVII – кінець XVIII століття). Просвітництво – епоха енциклопедистів, людей, обізнаних в різних галузях знань. Література Просвітництва. Література романтизму. Виникла наприкінці XVIII ст. у Німеччині, Англії й Франції, поширилася з початку XIX ст. в Росії, Польщі й Австрії, а з середини XIX ст. охопила інші країни Європи, Північної та Південної Америки. ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ:заперечення раціоналізму, Культ почуттів людини. Культ індивідуалізму, підкреслена, загострена увага до людської особистості. У центрі зображення романтиків – ВИНЯТКОВИЙ ХАРАКТЕР У ВИНЯТКОВИХ ОБСТАВИНАХ

Література реалізму. ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗМУ: Аналітизм. Установка на аналіз соціальної дійсності. Установка на імітацію життя, на правдивість зображення. Універсалізм. Прагнення до максимального охоплення в зображенні соціального світу, до зображення всього суспільства й соціальної структури. Принципово нове зображення людини: людина як істота, включена в соціальний процес. Критицизм. Людина мислиться як жертва суспільства. Зображення типового. Ця література звертається до типів: звичайна, масова, а не виняткова людина. Науковість. Література набуває виду наукового дослідження. Художник мислить себе як натураліст, психолог, дослідник.

Література модернізму. МОДЕРНІЗМ - загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX - поч. XX ст., що відображували кризу буржуазної культури і характеризували розрив із традиціями реалізму та естетикою минулого. Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (Бодлер, Верлен, А. Рембо) і поширився в Європі, Росії, Україні. Модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки. Тому мистецтво модернізму і носило переважно ірраціональний характер. Загальні риси модернізму: особлива увага до внутрішнього світу особистості; проголошення самоцінності людини та мистецтва; надання переваги творчій інтуїції; розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникати у найінтим-ніші глибини існування особистості і одухотворити світ; пошук нових засобів у мистецтві (метамова, символіка, міфотворчість тощо); прагнення відкрити нові ідеї, що перетворять світ за законами краси і мистецтва.

Кожна прочитана книга дає людині можливість прожитище одне життя. (С. Лем)Людина з книгою ніколи не буває самотньою. (В. Драгунський)…Не треба називати ЛІТЕРАТУРУ наукою. Література – це РАДІСТЬ… (Я. Корчак)Ні про що не думає лише той, хто нічого не читає. (Д. Дідро)