Презентація "Мариністичний роман "Майстер корабля" Ю.Яновського"

Мариністичний роман «майстер корабля»Неси мене, часе, назад. …Мене кличе заобрійна синь. Ю.і.яновський

Біля моря добре думається, і звичайні слова набирають таємного й великого змісту

ПРИСВЯТАВисоко в небо соколи летіли!Далеко в море гості запливалиІ парус, парус, парус доганяв. Надувши груди білі, йшли фрегати,Над морем місяць уставав солдатомІ просторінь шляхів охороняв. Веселий день любові кочової!На палубі вино і брязкіт зброїІ плескіт хвиль, неначе крик коня. Надувши груди білі, йшли фрегати,Над морем місяць уставав солдатомІ просторінь шляхів охороняв. Любовна міць на палубі рухливій,На кораблі, що йде, мов білий привид,Й зорю на щоглу, як ліхтар, підняв!Надувши груди білі, йшли фрегати,Над морем місяць уставав солдатомІ просторінь шляхів охороняв.1928

мотто. У студентські роки, коли Юрій ще навчався на електромеханічному факультеті Київського політеху, він марив морем і мріяв будувати кораблі. Недарма ж його найперший вірш, видрукуваний російською у газеті “Пролетарская правда”, так і називався — “Море”, а сам автор сховався під романтичним псевдонімом Георгій Ней. Оте “Море” й привернуло до нього увагу футуриста Михайля Семенка, котрого Яновський згодом назве “мій колишній метр”. Михайль Семенко«Забирайте ж із собою в путь, виходячи з м’яких юнацьких літ до суворої, загартованої мужності, — забирайте із собою всі людські порухи, не залишайте їх на дорозі: не знайдете потім!»М. В. Гоголь. Ні! все добре на землі: Чорна дівка, білий хліб!Завтра в інший край мандрівка: Чорний хліб і біла дівка. J. W. Goethe. Але завше я пив лиш за те, що любив,Лиш за «Вітер, що дме, корабель, що пливе,За дівча, яке любить матроса!». С. Dibdin О корабле, тебе вже манить хвиля Моря? Horatius

у. Країнський Голлівуд

Місто – портова Одеса, тодішній "Голлівуд на березі Чорного моря"

Незвичний, новий для української літератури сюжет“…Юрія Яновського не сплутаєш ні з ким”, — відзначає літературознавець Борис Якубський після “Майстра корабля”. Була й відверта критика. За “невдачі” роману вважали “маскування” 26-літнього автора під 70-літнього дідуся-оповідача, “незрозумілу” філософію про культуру нації, претензійність у виборі епіграфів (їх перед романом аж чотири і всі мовами оригіналу — від Гоголя до Горація), “манірність, прикрашувально-романтичний психологізм, нахил до споглядального сприймання світу” (Яків Савченко — поет, літературний критик). Режисер Сев знімає фільм про матроса Богдана. Для зйомок будується вітрильник. Але це не бутафорна споруда – на ньому плаватимуть учні морехідної школи. Тому майстри дуже стараються.

Оптимізм - вітаїзмутверджується "романтика вітаїзму", непереможне життєлюбство, до якого закликав у статтях М. Хвильовий і яке наснажувало багатьох митців 20-х рр. Ю. Яновський опоетизував вільне творче начало в українській людині, розбудженій до нового життя. (Це символізує будівництво вітрильника.)Композиція досить вільна, роман ніби розбудовується на очах. Незвична форма оповіді – монолог-сповідь сімдесяти¬літнього То-Ма-Кі, який згадує свою далеку молодість, пов'язану з кіномистецтвом. Читач мандрує разом із героя¬ми з майбутнього в минуле. Таємничі, часом небезпечні пригоди змінюють одна одну. Дія відбувається то в Одесі, то в Італії, Румунії, навіть на острові Ява. Мариністичний колорит Міста, що з'явився в українській літературі чи не вперше в такому обсязі, змінюється екзотикою чужих країн. Екзотичні також імена героїв: Тайах, Сев, То-Ма-Кі, його сини Майкл і Генрі.

То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно) – сам Юрій Яновськийв Одесі, на посаді головного редактора кінофабрики. Через його редакторський портфель пройшли фільми "Тарас Шевченко" і "Тарас Трясило" П. Чардиніна, "Борислав сміється" Й. Рони, "Вася-реформатор", "Сумка дипкур'єра" О. Довженка і багато інших. Власне, Ю. Яновський був художнім керівником Одеського "Голлівуду". Він переймався проблемами нового для української культури мистецтва – недарма його назвуть "добрим генієм українського кіно". Така творча яскрава особистість. як він, вирізнялася на тлі загальної маси. Це стало однією з причин звільнення його з посади в серпні 1927 р. Я достойно несу прапор старості. Мої спогади я присвячую молодим, сміливим і чуйним, їм віддаю я на суд юнацькі помилки й перемоги, щоб збудити їхні думки, щоб спонукати їх на шукання яскравіших просторів і горизонтів.

Сев – режисер О. Довженкоу 1926 році Довженко виїхав до Одеси закінчувати фільм, де влаштувався режисером на кінофабриці. Перемкнувшись на кіно, Довженко планував присвятити себе, за його словами, винятково жанру комічних та комедійних фільмів. До Одеси Довженко приїхав вже з готовим, фактично першим сценарієм «Цар», сатирою на Миколу II. Це трагікомічний фарс про безглуздя війни, коли солдата, що ніколи не воював, засуджують до страти, а потім посмертно нагороджують. Довженко запропонував цей сценарій Чарлі Чапліну, але відповіді не отримав. Довженко з подивом дізнався, що фільм має грандіозний успіх у Європі, тоді як в Україні він був заборонений. Після прем'єри в Берліні про Олександра Довженка з'являється 48 статей, у Венеції італійські кінематографісти називають Довженка «Гомером кіно». А ось у Радянському Союзі стрічку реабілітують лише 1958 року після міжнародного референдуму в Брюсселі, де вона увійде до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно. Cтрічку «Земля» Олександра Довженка кінокритики вважають однією з найкращих стрічок за всю історію людства.

О. д. ОВЖЕНКОМоє перебування в Місті вступало до нової фази. Мені сьогодні сказали, що приїхав Сев. Я його не бачив. Художник Сев — мій перший друг. Прийшовши режисером до кіно, він поставив невеличку комедію і блискуче провалився. За це він дозволив собі відпуск на кілька місяців. Тепер він знову повернувся до Міста і буде ставити ще одну картину. Т Олександр Довженко i Юлiя Солнцева. (Фото з архiву Музею українського кiно Нацiональної кiностудiї iм. О. Довженка. О. Довженко, з яким доля теж жорстоко повелася, запише в щоденнику: "Нещасливий мій друг. Скільки й пам'ятаю я, весь час він мучився, страждав і фізично, і душевно. Все життя його було скорботне. Навіть писати перед смертю почав по-руськи, очевидно, з огиди до обвинувачень у націоналізмі, з огиди до дурнів безперечних, злих гайдуків і кар'єристів. Чоловік таланови¬тий, чесний, тонкий, ображений до краю життям...".

Професор художник, знавець старовини професор В. Кричевський. Василь Григорович Кричевський — засновник українського стилю в архітектурі та перший художник вітчизняного кіно, самобутній живописець і графік-новатор, сценограф і майстер декоративно-прикладного мистецтва, автор дизайну національного герба України “Тризуб”, мистецтвознавець і педагог, старійшина могутнього сімейного клану художників Кричевських — вельми харизматична фігура всього національного мистецтва ХХ століття.

Прототип ТАй. ЯХ- іта пензо. Майстер на носі корабля – дерев'яна фігурка із профілем жінки, яка веде його вперед, оберігає від рифів. Що повинна взяти з собою в подальшу дорогу українська нація? Який багаж духовності, які морально-етичні вартос¬ті? Що буде оберігати її в майбутньому? Ці проблеми і порушуються в романі.— Любий Сев, — кортить мені казати, — я пам'ятаю й досі ваше сприймання життя. Жінку треба вміти понести на руках. Не боятися ніколи помилок, бо той, хто боїться, швидко старіє, і в нього холоне голова. Йому годі шукати повноти життя, йому досить тої молодості, що залишилася в нього позаду, а тої молодості, що е попереду й є навкруги, — він не бачить. Біля вікна сиділа жінка — білоголова, стрижена, в англійській блузці, поклавши довгі ноги на стілець перед собою. Вона палила, дмухаючи в вікно, і ледве подивилася на мене.— Ви якісь дивні люди, — сказала Тайах, — нічого подібного я не бачила в себе на півночі. Я почуваю вашу молодість, як морське повітря.відома балерина Іта Пензо, пізніше репресована, подобалася Довженкові та Яновському

Директор – Павло Нечеса (очолював кінофабрику Директор ходив, похитуючись і припадаючи то на одну, то на другу ногу, як моряк, — до речі, він і був колись моряком. Його корабель плавав лише в одному морі, бо коли він служив у флоті, саме відбувалася війна, вихід у інші моря охороняли турки, і їхній крейсер «Ісмет» наводив жах і збуджував паніку у флоті. Несподівано з’являючись, він, як демон, налітав на туманні береги і громив важкими набоями далекі поля і форти. Матрос малював собі велетенського командира невловимого крейсера. Залізні руки турка гнули залізні перила, коли він настирливо вдивлявся в горизонт, ведучи закованого в панцир гіганта. Щохвилі «Ісмет» міг полетіти від міни в повітря, та заворожив його командир — колосальний велет. Матрос ненавидів його, як смерть і тайну.(1891-після 1966)Павло Федорович Нечеса

Гричер (Чериковер) Григорій Зіновійович Богдан – актор Григорій Гричер(1883—1945) — радянський український кінорежисер, сценарист. народився 1898 р. в м. Полтаві в родині будівника. Помер 30 листопада 1945 р. Вчився у Полтавському комерційному та Київському художньому училищах, а з 1922 по 1923 рік — на Московських кінокурсах Б. Чайковського. В 1924—1925 рр. працював асистентом і співрежисером О. Грановського у кінокартині «Єврейське щастя» та ін

Це був прекрасний екземпляр мужчини. Обличчя обвітрене й мужнє, а тіло радувало очі чистими лініями. Тепер скажи мені за Богдана. Чи це не той, що йому стоїть пам'ятник на березі? Він сперся на якір і тримає в руці поснащеного брига. "Онтон" написано на бригові. Це на мові острова Ява — Щастя. І він дивиться на море, де перепливають один одному дорогу кораблі. Бронзовий осміх пам'ятника миють дощі й негода. Я хотів би дочитати твої спогади, тату, мене цікавить, як бронза була колись живим тілом. І ти його врятував? За що його розстріляли? Яке гидке слово.

Треба засвоїти раз назавжди, що, стоячи на місці, людина рухається назад. Завше відчувати на щоках вітер шляхів. Бачити попереду просторінь. Не думати, потрапивши в пісок, що за піском немає трави. В чагарникові знати, що шлях не перетято і попереду лисніє бита путь. Коли ти сидиш біля стерна, ти відчуваєш те ж саме, що батько твій на кораблі, що й дід твій на коні. Жага за просторінню! "Вперед!" — кричить твоя істота! Людині не властиво стояти. Не властиво відчувати розпач. Ганебно — плекати страх.

Новаторство роману. Новаторство роману: Зображено роль творчої інтелігенції, власне еліти суспільства у формуванні й становленні світогляду нової доби. Оповідь ведеться переважно у формі ліричної сповіді То-Ма-Кі. Оповідь переривається вставними «історіями» з життя інших героїв, які самі їх згадують. Зовнішній сюжет час від часу переходить у сюжет внутрішній (що стосується емоційних переживань героїв) і навпаки. Зміщення часових та просторових площин (дія відбувається реально або в спогадах то в Місті (тобто Одесі), то в Італії, на острові Ява, в Румунії). Елементи екзотики – розповіді про морські пригоди, далекі острови. Елемент гри, фантастики – «переселення» То-Ма-Кі в 1970 -ті роки та його міркування про балет, який витіснить фізкультура; про художні твори, в яких зникне фабула, і навіть про «часи війн сорокових років» . Символіка твору: корабель – символ держави, майстер корабля. Інтертекстуальність роману: біблійні алюзії, асоціації з творами Д. Конрада, Дж. Лондона, Горація, О. Довженка…

Дякую за увагу!Джерела: НЕОРОМАНТИЧНА ПРОЗА Ю ЯНОВСЬКОГО Основні особливості неоромантизму https://present5.com/neoromantichna-proza-yu-yanovskogo-osnovni-osoblivosti-neoromantizmu/Робота учителя Опорного закладу «Лукашівська ЗОШ І-ІІІ ст.»Липовецької районної ради Вінницької області – Оленич Алли Павлівни