Презентація. "Масові репресії в 1930-х рр. в Україні"

Масові репресії в Україні

Ста́лінські репре́сії — масові репресії, що здійснювалися в СРСР в 1930-і — 1950-і роки і звичайно пов'язані з іменем Й. В. Сталіна, фактичного диктатора Радянського Союзу в цей період. До цього явища можна віднести чистки в рядах правлячої ВКП (б) (після 1952 р. КПРС), розкуркулення, депортації цілих етнічних груп і гоніння за підозрілими особами, всюдисущий контроль за «саботажниками», масові ув'язнення і розстріли «ворогів народу».Ĉ/ß

Причини масових репресій 30-рр. ХХ ст. в УкраїніТоталітарний режим в СРСРЗміна вищого керівництва в СРСР (перемога Сталіна)Суцільна колективізація. Форсована індустріалізація. Курс СРСР на світову революцію та підготовку ІІ світової війни. Встановлення адміністративно-командної системи. Примусовий характер праці Насадження в суспільстві політики страху та віри у вождя. Підготовка до стаханівських та інших рухів «соціалістичних чудес»Масові репресії – невід’ємний елемент сталінської системи управління

Періодизація масових репресій 30- рр. ХХ ст. в Україні : Перший (1929-1931 рр.) – це так звана «шахтинська справа», харківські політичні процеси над українською інтелігенцією, «шкідниками» і «саботажниками», насильство над селянами, початок розкуркулення і депортацій під час колективізації;Другий (1932-1934 рр.) був повʼязаний, насамперед, з терором голодом, який було штучно влаштовано проти  українців, що привело до демографічного зменшення населення майже на 7 млн. осіб; заборона процесу «українізації» і постишевські репресії проти української інтелігенції, діячів культури, науки і освіти, письменників, журналістів і представників мистецтва;Третій (1936- 1938 рр.) в історії одержала назву доби «великого терору», бо була повʼязана з найбільш масовими, апокаліптичного масштабу репресіями.

1930 рік – створення ГУЛАГу(Головного управління таборів)Політичні репресії1920-1930-х рр. Розкуркулення. Боротьба з шкідництвом. Політичні репресіїта репресії в арміїДепортація народів

Великий терор — найменування періоду в історії СРСР (1937 — 1938 роки), коли сталінські репресії були різко посилені й доведені до максимуму своєї інтенсивності. Інша поширена назва цього історичного періоду, «Єжо́вщина», пов'язана з тим, що керівником народного комісаріату внутрішніх справ у той час був Микола Іванович Єжов.

Сигналом до початку масових репресій послужило вбивство Сергія Кірова 1 грудня 1934 р. 1 грудня 1934 р. за ініціативою Сталіна ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про внесення змін у діючі кримінально-процесуальні кодекси союзних республік» наступного змісту: Слідство в цих справах закінчувати в строк не більше десяти днів;Обвинувальний висновок вручати обвинувачуваним за одну добу до розгляду справи в суді;Справи слухати без участі сторін;*Касаційного оскарження вироків, як і подачі клопотань про помилування, не допускати;Вирок до вищої міри покарання здійснювати негайно після винесення вироку.

Похорон С. М. Кірова. Протягом декількох наступних років, Сталін використовував убивство Кірова як привід для остаточної розправи з колишніми політичними супротивниками, що очолювали різні опозиційні лінії партії в 1920-і роки або, що брали в них участь. Всі вони були знищені за звинуваченнями в терористичній діяльності.

Боротьба зі «шкідництвом»Вирішення завдання форсованої індустріалізації вимагало не тільки вкладення величезних засобів, але і створення численних технічних кадрів. Основну масу робітників, складали вчорашні неписьменні селяни, що не володіли достатньою кваліфікацією для роботи зі складною технікою. Радянська держава також сильно залежала від технічної інтелігенції. Ці фахівці найчастіше були досить скептично налаштовані стосовно комуністичних гасел. Партія комуністів, сприймала всі збої, що виникали в ході індустріалізації, як свідомий саботаж, результатом чого стала кампанія проти так званого шкідництва.

У ряді процесів у справах про шкідництво і саботаж висувалися, наприклад, такі обвинувачення: Підготовка невірних звітів про фінансове становище СРСР, що приводило до підриву його міжнародного авторитету (справа Трудової селянської партії). Саботаж за завданням іноземних розвідок шляхом недостатнього розвитку текстильних фабрик, створення диспропорцій у напівфабрикатах, що повинно було потягти за собою підрив економіки СРСР і загальне невдоволення (справа Промпартії);Псування насінного матеріалу шляхом його зараження, свідоме шкідництво в галузі механізації сільського господарства шляхом недостатнього постачання запчастин (справа Трудової селянської партії);Нерівномірний розподіл за завданням іноземних розвідок товарів за районами, що приводило до утворення надлишків в одних місцях і дефіцитові в інших (справа меншовицького «Союзного бюро»).

ОДНИМ З НАЙГУЧНІШИХ ПРОЦЕСІВ КІНЦЯ 20-х РОКІВ СТАЄ ШАХТИНСЬКА СПРАВАІнженери та техніки Донецького вугільного басейну звинувачувалися: в свідомому шкідництві через організацію вибухів на шахтах; в злочинних зв’язках з колишніми власниками шахт; в закупівлі непотрібного імпортного обладнання та марнотратстві; в порушенні техніки безпеки та КЗПП.“Шахтинці” сидять тепер в усіх галузях нашої промисловості. Багатьох з них виловлено, але далеко не всіх виловлено. Шкідництво буржуазної інтелігенції є однією з найнебезпечніших форм опору проти соціалізму, що розвивається. Й. Сталінквітень 1929 року. Аналогічними до шахтинської справи стають: справа “харківського центра” шкідників; справа “московського центра” шкідників; справа СВУ; справа “Трудової селянської партії”

1928 р. – Шахтинська справа. Репресії проти технічної інтелігенціїФорсована індустріалізація - «Мы рождены , чтоб сказку сделать былью!» Підготовка до стаханівських та інших рухів «соціалістичних чудес»

1930 р. – Cправа СВУРепресії проти української інтелігенціїСудили 45 чоловік, а репресували 474 Репресії проти діячів українізації та української культури («бывших»)Знищення можливих захисників українського селянства Репресії проти українського селянства

1931р. – Cправа УНЦРепресії проти українських істориків. Арешт і заслання М. Грушевського Смерть М. Грушевського у м. Кисловодську

1932 р. – розстріл українських кобзарів. Репресії проти діячів української культури та носіїв історичної народної пам'яті

1932 - 1933 рр. – Голодомор. Загинуло більше 6,5 млн. чоловік. Репресії проти українського селянства

1933 р. – Cправа УВОРепресії проти української творчої інтелігенціїПочаток згортання українізаціїРепресували О. Вишню

Друга половина 1930-х рр. – «Розстріляне відродження»: Масове знищення української творчої інтелігенції та діячів українізаціїЖертвами репресій ставали, насамперед, найяскравіші постаті українського національного відродження – М. Бойчук, М. Зеров, М. Хвильовий, Л. Курбас тощо. В Академії наук України, за неповними даними, було репресовано 250 осіб, в тому числі 19 академіків. Жахливого удару було завдано українській літературі: 89 письменників було знищено, 212 — примушено замовкнути, 64 – заслано,  83 –  емігрували.

З 1933 р. до 31 грудня 1934 р. проводилося «генеральна чистка» ВКП (б), продовжена до травня 1935 р. та торкнулась 18,3 % з 1916,5 тисячі членів. Після її завершення почалася «перевірка партійних документів» до грудня 1935 р., що додала ще 10-20 тисяч. А 14 січня 1936 р. оголошено про «заміну партійних документів», що була здійснена до вересня 1936 р. з виключенням 18 % членів, згідно з Єжовим.

У період 1936 — 1938 відбулися три великих відкритих процеси над колишніми вищими функціонерами компартії. Перший Московський процес над 16 членами так званого «Троцкістсько-Зинов'євського Терористичного Центра» відбувся в серпні 1936. Другий процес (справа «Паралельного антирадяняського Троцкістського центру») в січні 1937 пройшов над 17 менш великими функціонерами. 13 чоловік розстріляні, інші відправлені в табори, де незабаром загинули. Третій процес у березні 1938 відбувся над 21 членами так званого «Право-Троцкістського блоку». Саме чищення 1937 — 1938 років асоціюється, у першу чергу, з ім'ям Єжова («Єжовщина»). У цей період вичищені були в тому числі й 2500 співробітників НКВС.

В 1937 р. Почався розгул репресій. Знищенню підлягала тепер Червона армія. У вищому керівництві армії були знищені з 5 маршалів – 3, з 5 командирів І рангу – 3, ІІ рангу – 10, з 57 командирпів корпусів – 50, з 186 комдивів – 154, з 16 армійських комісарів І та ІІ рангу – 16, з 26 корпусних комісарів – 25, з 64 дивізійних комісарів – 58, з 456 командирів полків – 401.

Система ГУЛАГ. (главное управление лагерей.)

Керували процесами «вірні сталінські соколи», лідери НКВС СРСР, багатьох з яких також не пожаліла ними ж створена мясорубка. Генріх Ягода, «батько» системи ГУЛАГу, розстріляний в 1938 роціМикола Єжов, голова НКВС СРСР, розстріляний в 1940 роціЛаврентій Берія, голова НКВС, розстріляний в 1953 році

Переслідування, засудження, катування, знищення. Наказом НКВС № 00447 від 30 липня 1937 р. передбачалося, серед іншого, розгляд трійками справ засуджених, що вже перебувають у таборах ГУЛАГа і в'язницях (в'язницях особливого призначення). За рішеннями трійок були розстріляні близько 8 тисяч ув'язнених колимських таборів, понад 8 тисяч ув'знених Дмитровлагу, 1825 ув'знених соловецької в'язниці особливого призначення, ув'язнені інших таборів і в'язниць. Багатьом за рішенням трійок і особливої наради були продовжені строки ув'язнення.

7 квітня 1935р. — в СРСР прийнята постанова РНК № 3.598 яка передбачала смертну кару для дітей віком від 12 років

Один з так званих списків Сталіна, на якому він наклав власноручну резолюцію «За расстрел всех 138»

В серпні 1938 р. стали проявлятись ознаки завершення Великого терору. 17 листопада 1938 постановою Раднаркому й ЦК ВКП(б) діяльність всіх надзвичайних органів припинена, арешти дозволені тільки із санкції суду або прокурора. Директивою Наркома внутрішніх справ Берії від 22 грудня 1938 всі вироки надзвичайних органів оголошені втратившими силу, якщо вони не були приведені у виконання, або оголошені засудженими до 17 листопада. У грудні 1938, подібно Ягоді, Єжов був також призначений на другорядний пост, у цьому випадку — наркома водного транспорту. На його місце був призначений Берія, за якого масштаби репресій були зменшені. Під його керівництвом у рамках «боротьби за відновлення соціалістичної законності» із НКВС було звільнено 7372 чоловік, з них 987 засуджені. Призупинення масового терору

800 000 ЧОЛОВІК- РОЗСТРІЛЯНІ 18 000 000 ЧОЛОВІК- ПОЗБАВЛЕНІ ВОЛІЖЕРТВИ «ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ»