Презентація "Майстер японської новели Рюноске Акутагава. Втілення ідеї про моральну справедливість у новелі “Павутинка"

Рюноске Акутаґава - майстер японської новели. Утілення ідеї про моральну справедливість у новелі «Павутинка»

«Шукай друзів,розмова з якими варта була би читання хорошої книги, і книг, читання яких варте було би розмови з філософом»Народна мудрість

Японія – країна сонця, що сходить

Рюноске Акутаґава Акутаґава Рюноске народився 1 березня 1892 року в Токіо. Його початковим прізвищем було Сінбара. Батько майбутнього письменника торгував молоком, мав власні пасовища на околиці Токіо. Мати належала до родини Акутаґава, в якій згодом виховувався знаменитий письменник: звідси і прізвище. Рюноске з'явився на світ, коли батькові було сорок два роки, а матері — тридцять три. За давнім японським звичаєм, якщо дитина народилася, коли батькам було за тридцять років, то це вважалось поганою прикметою для дитини. Тому батьки зробили вигляд, ніби хлопчика їм підкинули, і віддали його на виховання в будинок старшої сестри матері, яка хоча і була заміжня, але дітей не мала. Згодом мати хлопця тяжко захворіла, втративши глузд через смерть старшої дочки, тому його виховували у домі дядька матері, де згодом Рюноске всиновили

Народився він в Токіо 1 березня 1892 року – в день Дракона і місяць Дракона. Оскільки дракон у світогляді японців – істота ідеальна і священна, то батьки дали хлопчику відповідне ім’я – Рюноске (“рю” – ієрогліф дракона)Родина мала серед пращурів письменників і вчених, ревно берегла давні японські традиції. Хлопчик зростав у середовищі, де перше місце посідала культура, тут захоплювалися середньовічною поезією й старовинним живописом

Екібана – мистецтво створення художніх композицій із рослин. Не́цке - мініатюрний  виріб, найчастіше невелика статуетка,що виконувала роль  ґудзика, брелока, засобу закріплення на поясі чи окраси на кшталт застібки в японському одязі Давні японські традиції

Оріґамі — мистецтво складання фігурок з аркушів паперу. Кімоно́ — традиційний одяг в Японії. З середини ХІХ століття вважається японським національним костюмом

Бонсай - мистецтво вирощування карликових дерев у невеликих ємностях. Суші́ — традиційна страва японської кухні зроблена на основі рису та різноманітних начинок чи нашарувань, серед яких переважають морські продукти

Са́кура або японська вишня,  — загальна назва  декоративних дерев підроду  вишень. Фудзіяма — найвища гора Японії, яка виникла в районі багатовікової вулканічної активності, у результаті нашарування декількох стародавніх вулканів

Хризантема – символ Японії

Павутинка. Рюноске АкутагаваІ Одного дня самотній Будда знічев'я походжав берегом озера Лотосів. Білосніжні, як перли, квіти на воді із своїх золотистих тичинок ненастанно ширили навкруги невимовно приємні пахощі. У раю був ранок. Будда пройшов понад озером, потім став і крізь листя лотосів, що вкривали поверхню води, подивився вниз. Під озером було пекло, а тому крізь прозору, як кришталь, товщу води, наче в стереоскопі, ясно прозирала ріка Сандзунокава й Шпиляста гора. Погляд Будди привернув чоловік на ім'я Кандата, що разом з іншими грішниками, яких аж кишіло, мучився в пеклі. Той Кандата, великий лиходій, за життя вбивав людей, підпалював їхні оселі й учинив чимало інших злочинів. А добро зробив лише один раз. Якось, мандруючи густим лісом, він побачив, як через стежку повзе павучок. Кандата підняв було вже ногу, готуючись його роздушити, та враз передумав: "Ні, не треба. Хоч воно й мале, але теж, напевне, хоче жити. Тож шкода безпричинно вкорочувати йому віку". Споглядаючи пекло, Будда згадав, як Кандата врятував життя павукові, й вирішив віддячити йому за добро – при нагоді помогти вибратися з пекла. На щастя, поблизу над зеленим, як малахіт, листям лотосу райський павук плів свою чарівну сріблясту нитку. Будда взяв павутинку і мимо сніжно-білих, як перлина, квітів швидко спустив її далеко-далеко вниз, до самого пекла.

IIТам, на дні пекла, у Кривавому озері борсався Кандата. Хоч куди глянь, всюди тьма кромішня, і тільки коли-не-коли в тій темряві зблисне вістря Шпилястої гори. Чи може бути щось страхітливіше? Навколо тихо, як у могилі, лише іноді чути тихі зітхання грішників, що виснажені пекельними муками, вони навіть не можуть плакати вголос. Тож і Кандата, задихаючись у Кривавому озері, звивався, корчився, як жаба перед смертю. Та якось ненароком він звів очі вгору: з далекого неба над Кривавим озером у пітьмі, немов боячись людського ока, повисла блискуча сріблиста павутинка. Вздрівши над головою павутинку, Кандата на радощах аж сплеснув у долоні: вчепившись за неї, напевне, можна далеко полізти, навіть з пекла вибратися. Якщо все піде на лад, то і в раю можна опинитися. А тоді вже не доведеться страждати на Шпилястій горі і потопати в Кривавому озері. Отак розмірковуючи, Кандата мерщій учепився обома руками за павутинку і відчайдушно почав дертися вгору. Ясна річ, такому лиходієві, як Кандата, до цього не треба було звикати. Та хоч як він силкувався, а догори піднятися було не легко – рай і пекло відділяла не одна тисяча рі. Зіп'явшись трохи, Кандата втомився і навіть не міг був рукою ворухнути. Що ж тут удієш? Вирішивши перепочити, Кандата повис на павутинці й зиркнув униз.

А все-таки його зусилля не пропали марно: Криваве озеро, що в ньому він потопав, за такий короткий час зникло в пітьмі, а страшна своїм тьмяним блиском. Шпиляста гора вже опинилася під ногами. Якщо так і далі, то скоро і з пекла, напевне, видобудусь. Обхопивши руками павутинку, Кандата зраділим, як ніколи, голосом прокричав: "Наша взяла! Наша взяла!«Та нараз він схаменувся – слідом за ним, як мурашня, по павутинці вгору п'ялася сила-силенна грішників. Спостерігши таке видовище, Кандата, зляканий чи, може, приголомшений, на якусь хвилю розгублено роззявив рота і кліпав очима. Тонка павутинка, що ледве витримувала його одного, напевне увірветься під тягарем такої безлічі людей. Якщо вона десь посередині обірветься, то марно він дряпався вгору – однаково полетить сторчака назад у пекло. О, це жахливо! А тим часом тисячі й тисячі грішників видиралися з темряви над Кривавим озером і один за одним піднімалися блискучою павутинкою вгору. Треба негайно щось придумати, інакше павутинка увірветься. І Кандата щосили закричав: "Гей, грішники! Це моя павутинка. Хто вам дозволив чіплятися за неї? Ану, спускайтеся вниз!" Але тої ж миті павутинка зненацька розірвалася саме над Кандатою і він, закрутившись дзиґою, швидко зник у темряві. В імлистому просторі, виблискуючи, лише висіла тоненька райська павутинка.

III Стоячи на березі озера Лотосів, Будда від початку до кінця стежив за цією сценою. А як Кандата каменем упав у Криваве озеро, обличчя Будди посмутніло і він пустився йти далі. Мабуть, жалюгідним здався йому Кандата, який намагався тільки сам вилізти з пекла, але був заслужено покараний за своє черстве серце і знову опинився в безодні. А лотосу до всього байдуже. Його білий, як перлина, цвіт похитував вінчиками коло ніг Будди, а золотисті тичинки сповнювали повітря невимовно приємними пахощами. У раю бралося до полудня.

Словникова робота. Голкова гора – згідно з японською міфологією, гора в пеклі. Ріка Сандзу - згідно з японською міфологією, ріка, яку переходять грішники, до того, як потрапити до пекла. Будда – буквально «осяяний». Стан Будди - вищий стан святості. Будда не був богом, він був людиною. Вивчав філософію і шукав остаточну істину. Справжнє ім’я його -Сіддхартха Гаутамі, жив приблизно у 567-488 роках до н.е. Проповідував учення про спасіння. Р і - міра довжини, дорівнює 3,9 км.

Де відбувається дія новели? Що найяскравіше в цьому фрагменті? Які засоби виразності використовує письменник? Який настрій створює цей опис?2. Чому Будда вирішив допомогти комусь з грішників? 3. Яке добро за все своє життя зробив Кандата? Чи можна назвати це добром певною мірою? 4. Чому Будда вирішив все ж таки врятувати Кандаті життя?5. Якими словами описані тортури Кандати? Чи можемо ми сказати, аналізуючи засоби виразності, що автор співчуває злочинцеві?

6. Опис якого ще предмета подано дуже детально? Чому, незважаючи на тендітність павутинки, Кандата повірив у свій порятунок? 7. Як високо вдалося піднятися Кандаті? 8. Що означають слова «Наша взяла»? 9. Скільки разів зазначається на кількість грішників?10. Чому ж негайно Кандата приймає інше рішення?11. Як ви вважаєте, чи врятує себе Кандата?12. Який епітет уперше з’являється до слова «павутинка»? Чому?13. Чому Будда засмутився — тільки через конкретного злочинця чи тому, що такий може бути не один? Чому квіти лотоса все одно красиві та байдужі?

Зверніть увагу на слова: «якщо це можливо». Чому, на вашу думку, вони є в тексті?(В буддизмі, а це релігійно - філософське вчення, що виникло в Стародавній Індії в 6-5 ст. до н.е., є вчення про 6 локів (як рівнів існування, починаючи з раю і аж до пекла, де сказано, що грішникам із 6 локи допомогти практично неможливо. Єдиний шлях – вони самі можуть своїми вчинками і покірливістю врятуватись)

14. Про що найголовніше, на вашу думку, ми дізналися сьогодні?15. Яка ідея твору?16. Зверніть увагу на обсяг новели. Який він? Чому, як думаєте?17. З чого починається і чим закінчується твір?18. Що протиставляється в новелі? Як називається такий прийом?19. Які образи-символи зустрічаються у творі?

20. Доведіть, що твір, з яким ми ознайомилися, - новела.21. У чому філософський сенс твору?22. Які моральні принципи життя японців показано у творі?Зверніть увагу на побудову тексту. Яку особливість помітили? (Текст має 3 частини (триєдинство?), 1 і 3 розповідають про Будду і про рай, 2 - про Кандату і про пекло. Використано прийом обрамлення).- Чому так побудовано текст? Це має якесь додаткове значення? (Ідея торжество добра і справедливості втілена в архітектоніці твору також)

Зверніть увагу на побудову тексту. Яку особливість помітили? (Текст має 3 частини (триєдинство?), 1 і 3 розповідають про Будду і про рай, 2 - про Кандату і про пекло. Використано прийом обрамлення). Чому так побудовано текст? Це має якесь додаткове значення? (Ідея торжество добра і справедливості втілена в архітектоніці твору також)

Домашнє завдання: Підтвердіть або заперечте висловлювання, аргументувавши думку: “Не можна сподіватися на спасіння, якщо сам не готовий урятувати кого-небудь. Без благородства та доброти всі старання й надії не мають сенсу”