1. Пропаганда. Пропаганда присутня в нашому житті щодня та має єдину мету – керувати думкою суспільства. Реклама пропагує не лише товари, послуги й торгові марки, але і певний спосіб життя. Новини розповідають, який політик є поганим, який – не дуже, а який – навіть, навпаки, дуже хорошим. Яка країна є агресором, а яка – жертвою. Чому у нас все дуже добре, або навпаки – все погано. Або про те, що у нас все погано – але в інших ще гірше. Пропаганду найчастіше використовують уряди, корпорації, некомерційні та комерційні організації для управління цінностями, ставленням до них і навіть знаннями.
3. Упереджені новини. Це однобічне трактування інформації та особиста інтерпретація подій. Коли ви бачите, що автор явно схиляє вас до свого ставлення – це привід замислитись. Професійні та чесні журналісти мають просто висвітлювати події без оцінки, або ж оцінювати їх з різних боків.
6. Сатира. Гумор та сатира, які деякі люди, на жаль, сприймають за істину. Це привабливі, сенсаційні заголовки для залучення уваги, часто з використанням великих літер, знаків оклику та емодзі. Контент часто не відповідає назві.7. Клікбейти8. Напівправда. Поєднання фактичного, фейкового, помилкового або частково помилкового контенту.
3. Перевіряйте джерела. Переконайтеся, що новину розмістило видання, якому ви довіряєте. Якщо матеріал написаний невідомою організацією, почитайте про неї. Як правило, на сайтах інтернет-видань є вкладка «Редакція» або «Про нас». Звичайно, довіряти новині можна більше, якщо її опублікували одразу декілька великих ЗМІ. Але навіть у відомих виданнях іноді з’являється неточна інформація або невірне трактування подій. Перевірте, кого цитують автори повідомлення. У хорошому журналістському матеріалі має бути як мінімум два джерела: інформаційні агентства та свідки подій. В новині згадують організації, політиків, публічних особистостей? Тоді варто зайти на їх сайти або профілі в соцмережах. Нерідко офіційні рішення або коментарі публікуються і там. Підозріло, якщо всі джерела інформації анонімні, не вказані взагалі або ховаються під фразами «стало відомо». Критично оцінюйте інформацію і не довіряйте новині тільки тому, що інші користувачі лайкнули та перепостили її в соцмережах. Пам’ятайте, що фейки поширюються у соцмережах у 6 разів швидше за правду!
5. Уважно придивіться до фото та відео контенту. Фейкові новини містять підроблені фотографії та відео. Іноді фото можуть бути справжніми, але вирваними з контексту – неактуальні, зроблені в іншому місті, тощо. Визначити це можна, знайшовши оригінал фото (зазвичай він кращої якості, ніж його копії): коли і де він був вперше опублікований?Спробуйте пошукати картинку в інтернеті, щоб перевірити її справжність. Наприклад, через Google зображення.
9. А, може, це жарт?Зверніть увагу на тон написання матеріалу, можливо – це лише гумор. В епоху Twitter кожен може стати комедіантом або вважати себе таким. І це призводить до плутанини. Якщо історія здається дуже дивною, щоб бути правдою, переконайтеся, чи не сатира це. Також перевірте, чи новина не написана на одному з сайтів на кшталт theonoin.com або uareview.com, які спеціалізуються лише на фейкових новинах. Ці видання не приховують того, що публікують лише фейки, але опис багато хто не читає.
10. Будьте пильні. Навіть перевірені джерела можуть помилятися. Ставтеся критично до того, що читаєте, і діліться тільки достовірною, на вашу думку, інформацією. Факти, на відміну від фейків, рідше стають вірусними. Брехня поширюється швидше. Після того, як заголовок, відео або мем поширилися тисячі разів – вони стають ще більш достовірним в очах людей. Замість того, щоб критично оцінювати контент, люди часто діляться такими фейковими новинами. Це відбувається тому, що їм подобається посил статті або новина транслює їх власні упередження, через те, що заголовок провокаційний або просто тому, що ВСІ так роблять. Важливо пам’ятати, що жоден з цих мотивів не гарантує точність.
Бути медіаграмотним означає бути спроможним знайти те, що ми шукаємо, вибрати те, що нам потрібно, й визначити, наскільки надійною є ця інформація. Бути медіаграмотним означає бути здатним оптимально використовувати відповідну інформацію, зберігаючи її розумно, й ділитися нею з іншими.