Презентація "Ми живемо в Євразії"

Ми живемо в ЄвразіїРослини і тварини, яких не побачиш на інших материках

Венерин черевичок. Свою поетичну назву ця незвичайна орхідея отримала завдяки подібності центральної пелюстки до жіночої туфельки крапельної форми. Венерин черевичок занесений в Червону книгу України.

Є кілька історій, які розповідають про походження поетичного назви квітки. Одна легенда про Венерин черевичок свідчить, що Венера і Адоніс полювали, потрапили під грозу і сховалися в печері. Промокле взуття богиня залишила біля темного входу. Селянин, що проходив повз, підняв туфельки, які від дотику перетворилися на гарні квіти. Зрозумівши, що сховалися в печері боги, чоловік поклав квіточку на землю і пішов. Так туфельки богині стали квітами, які ростуть у лісах досі.

Зубр – занесений до Червоної книги України. Зубри за всю історію не були жодного разу одомашнені. У природному середовищі зубр живе до 25 років. Тварини вміють перестрибувати через перешкоди заввишки до 2 метрів. У наш час існує тільки один вид зубрів, два інших (європейський і кавказький) були повністю винищені. Зубри харчуються рослинністю, причому їх раціон різноманітний, близько 400 видів рослинності. Влітку вони переважно харчуються соковитою травою. Пагонами чагарників і корою дерев вони харчуються рідше. Восени тварини харчуються жолудями. Взимку під снігом вони шукають зелені залишки рослин, розкопуючи їх носом. Якщо улюблених кормів не вистачає, то зубри можуть вживати ягоди, гриби, хвою і лишайники. За добу один зубр може з’їсти до 40-60 кг зеленої маси і випити 50 л води, взимку тварини можуть поїдати сніг.

Є одним з найбільших ссавців на планеті, поступається на суші в розмірах він тільки африканському слонові. Його маса може досягати п’яти тонн при зрості 2.6 -3.5 метри. У слона є хобот, він служить для дихання, дотику, нюху, а також допомагає при питті та їжі. Товщина  шкіри досягає 3см.Індійські слони населяють переважно ліси та савани. Молоді самці і самки утворюють стада розміром в 30-40 голів. В основному розміри стада залежать від кількості їжі та води. Активні переважно в світлий час доби. Відпочивають вночі, а також коли дуже жарко, сховавшись в тіні під деревом. В раціон харчування індійського слона входить переважно їжа рослинного походження: листя, коріння, плоди фруктових дерев. Загальна тривалість життя індійського слона становить близько 80 років. На даний момент їм загрожують  дві речі — це браконьєри, які полюють на них заради цінних бивнів, та захоплення людьми земель для своїх сільськогосподарських потреб.Індійський слон

Індійські слони дуже добре піддаються дресируванню. Навчений індійський слон може значно полегшити працю багатьох робітників, піднімаючи вантажі як живий вантажопідйомний пристрій. Цих величезних тварин застосовували і у військових баталіях, але не зовсім ефективно — слон лякався сторонніх звуків, порушував стрій і був скоріше психологічною, ніж фізичною зброєю.

Гімалайський ведмідь, а також іменований як чорний азіатський, білогрудка, місячний або усурійський ведмідь, є досить рідкісною твариною і занесений в Червону книгу Росії з 1983 року, а з 1977 на них заборонено полювання. Гімалайські ведмеді не виростають до дуже великих розмірів. Довжина тіла самців становить від 157 до 200 см при вазі 120-160 кг, а іноді й понад 200. Раціон харчування — це в основному рослинна їжа: кедрові горішки, жолуді, бруньки та листя дерев, різноманітні ягоди, мед. Хоча не відмовиться поласувати і їжею тваринного походження — різними видами комах та їх личинками, а при їх нестачі не погребує і падаллю. Він дуже добре лазить по деревах і висота в 30 метрів його абсолютно не лякає. З низьких дерев заввишки до 10 метрів він стрибає абсолютно спокійно. Половину свого життя гімалайський ведмідь проводить на деревах, тим самим уникаючи, своїх ворогів (тигрів та вовків). Гімалайський ведмідь

Найрідкісніших тварин, великих панд, на нашій планеті залишилося всього 700 особин. І їм загрожує повне зникнення. Колись ці милі й зворушливі ведмеді в «окулярах» мешкали майже на всій території Китаю та В'єтнаму. Але масова вирубка лісів поставила їх на межу виживання, і вони стали рідкісними тваринами. Більшість панд живе під охороною на південному заході Китаю у національних заповідниках. Стосовно дивовижного забарвлення цих найрідкісніших тварин є стародавня китайська легенда про те, як вони його отримали. Одна дівчинка, яка дружила з ведмедями, померла, і панди дуже сумували. Вони плакали і терли очі лапами. Так і був перенесений темний колір лап на їхні очі. Ведмеді від горя обняли себе і вийшли відмітини чорного кольору на вухах, плечах і задніх лапах. Панди живуть у густих бамбукових лісах. Харчуються листям і пагонами бамбука. Іноді поїдають й інші рослини, фрукти, кору дерев і навіть рибу, якщо вдається її зловити. Щоб насититися, вони змушені з'їдати до 18 кілограмів бамбука на день. Найбільш небезпечні вороги панд – червоні вовки, а також люди, які вирубують ліси, полюють за цінним хутром, несучи цим загрозу повного знищення. У дикій природі панди живуть поодинціБамбуковий ведмідь

Амурський тигр (також відомий як уссурійський) один з найбільших наземних хижаків нашої планети. Вага великого амурського тигра досягає і може перевищувати 300 кілограмів. Довжина тіла 160-290 см, хвоста - 110 див. Така маса і розміри не заважають тигру безшумно пересуватися в тайзі Ця красива, екзотично пофарбована кішка, по силі і потужності не має собі рівних у всій світовій фауні.Історія виду свідчить про те, що тигр - звір вразливий, незважаючи на його великий розмір і величезну фізичну силу, а вона така, що він може волочити по землі тушу коня більше 500 м. Тигр здатний розвивати швидкість до 80 км/год по снігу, в швидкості поступаючись лише гепарду, оскільки на лапах у нього є м'які і широкі хутряні подушечки, які не дозволяють провалитися в замет. Амурський тигр відноситься до числа тварин, які занесені в Червону книги, оскільки на сьогодні залишилося всього лише 450 представників даного виду. Амурський тигр

Єнотовидний собака, незважаючи на свою назву, не є ні собакою, ні енотом. Об’єднує енотовидного собаку з єнотом тільки зовнішня схожість. Єнотовидні собаки чудово плавають і можуть вилазити на дерева, щоправда, лише на невелику висоту. Своїм умінням лазити по деревах вони майже не користуються, вибираючи собі житло в більш низьких місцях – під корінням дерев, у покинутих норах, у ярах. Якщо не можуть знайти нічого підходящого, то самі риють нору, зазвичай поблизу водойми, з одним головним і одним запасним виходом. Харчуються комахами, жабами, птахами, гризунами, плазунами. Вони не гребують мертвими тваринами, рибами і не відмовляються від харчових відходів.Єнотовидний собака

 Від більшості інших видів оленів він відрізняється тим, що в нього відсутні роги. Замість них у водяного оленя є довгі верхні ікла - зброя самців під час поєдинків.  Пошукам їжі водяний олень присвячує більшу частину дня. Іноді водяний олень обриває листя, пагони та бруньки з різних рослин, однак за наявності достатньої кількості трави харчується переважно саме нею. Більшу частину життя водяні олені тримаються поодинці або парами. Водяний олень дуже полохливий. Він охоче перебуває поблизу водоймищ в заростях високого очерету. Водяний олень має добре розвинені зір, нюх і слух, тому він завжди вчасно помічає небезпеку, що наближається до нього. Водяний олень

Двогорбий верблюд, назва якого бактріан. Шерсть у нього густа, а ріст досягає 27 м. Важить тварина з двома горбами до 800 кг. Шерсть у нього довга (зимова) або середньої довжини (річна). Але в будь-якому разі вона дуже щільна і густа. Це створює верблюдові прекрасний бар'єр, не пропускає спекотне чи холодне повітря. В пустелі дуже великі різниці денної і нічної температур. Тварина може витримати температуру від мінус 35 до 40 градусів за Цельсієм. В горбі зосереджена жирова тканина – в ній знаходяться поживні речовини, які тварина витрачає при необхідності в якості їжі або пиття. Адже відомо, що вода – побічний продукт при розщепленні жиру. Цікаво, що про самопочуття тварини судять по його горбам. Якщо вони стирчать вгору – верблюд в прекрасній фізичній формі. В іншому випадку горби обвисають або зникають повністю. Двогорбий верблюд

Орангутан належить до одного з двох азіатських видів людиноподібних мавп (другий вид — гібони). Зріст у дорослого самця 120-135 см, а вага близько 100 кг. Розмах рук у орангутана складає близько 2,5 метра. Ці тварини віддають перевагу одиночному способу життя. Надзвичайна спритність орангутанів дає їм можливість залазити на високі дерева за плодами. Люблять вони манго, сливи, інжир, банани. Самки орангутана з дитинчатами взагалі рідко спускаються на землю. На сьогоднішній день орангутанів залишилося менше п’яти тисяч тварин. Орангутан

Гібон — найбільш рухлива і граціозна мавпа. Вони водяться в лісах Південно-Східної Азії. Зачепившись довгими руками за гілки, вони розгойдуються, подібно до маятника, щоб потім з силою кинути тіло вперед. Дорослі гібони живуть сім'ями з дитинчатами, кількість яких може досягати чотирьох. Перші два-три місяці дитина проводить, зачепившись за маму. У шестимісячному віці гібони починають самостійно пересуватися, проте часу на це йде чимало. Харчуються гібони бруньками, листками і фруктами. Ходять вони випроставшись на задніх лапах і балансуючи передніми. Товста шерсть зігріває гібона і захищає його від дощу. Гібони щосили користуються своїми руками. Навіть відпочивають вони, повиснувши на одній або двох руках. Вони їдять, відпочивають, грають, чистять один одного на вазі . Гібон

Бережіть природу!