Презентація "Михайло Коцюбинський "Intermezzo"

Михайло коцюбинський «Intermezzo»Психологічна новела з жанровими ознаками «поезіЇ у прозі»Підготувала: вчитель Кошара Т. С.

Історія написання Літо 1908р. Революція закінчилася поразкою й жорстоким державним переворотом. Михайло Коцюбинський, засмучений картинами людських страждань, украй виснажений службою й громадською діяльністю, поліційним наглядом, знесилений хворобою й родинними проблемами, мріє про відпустку. Саме в цей час його запрошують в гості до свого маєтку (с. Кононівка, нині Черкащина) Євген Чикаленко, видатний український меценат і громадський діяч. Тут у письменника й визрів задум «Intermezzo» )хоча цей шедевр був написаний трохи згодом у Чернігові)

Жанр і назва. Intermezzo (італ.) – перерва. Так називали невеликий музичний твір, що виконували в перервах між актами трагедії чи опери. Михайло Коцюбинський вкладає в назву ширший зміст: у нього це не просто перепочинок, а духовне відродження людини на природі. За жанром – це лірична імпресіоністична новела ( тобто увага тут зосереджується не на подіях, а на переживаннях ліричного героя, на зміні його настрою)

Образи У новелі дивовижні «дійові особи»: Моя утома. Ниви у червніСонце. Три білі вівчарки. Зозуля. Жайворонок. Залізна рука города. Людське горе

Зауважте: автор у недраматичному творі перед текстом називає дійових осіб. А чи справді це дійові особи?Новела «intermezzo» – це майже суцільний пейзаж, але ми бачимо його через сприйняття персонажа. Тому сценою для дійових осіб стає не природа, а душа ліричного героя. А дійові особи – символ його суперечливих почуттів і переживань.

Композиція. Основні композиційні аспекти новели:вихідний момент – утома ліричного героя та виїзд за місто;розвиток почуття – відпочинок на природі;кульмінація – зустріч із селянином;резюме – приплив нових сил, заклик протистояти злу

Стильові особливостіСтиль «Intermezzo»- виразно імпресіоністичний. Його ознаки:настроєвість як основа твору;домінування враження над зображеннямефект «кольорової музики», незвичайного поєднання звукових і колористичних образів;вираження внутрішнього світу героя через використання внутрішнього монологу;використання прийому потоку свідомості