Презентація "Мило. Мийна дія. "

Мило. Мийна дія. Презентацію підготувалаучитель хімії: О. В. Забара. Глухівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6

Ми́ло — розчинна у воді мийна речовина; як хімічний продукт являє собою відносно складне з'єднання жирних кислот з лугами, а за своєю будовою відноситься до класу солей. Випускається в твердому стані, рідкому, а також у вигляді порошку і гранул.

Історичні джерела вказують на те, що мило виготовлялося ще в стародавньому Шумері в Вавілоні. Описи технології виготовлення мила знайдені в Месопотамії на глиняних табличках. Єгипетський папірус середини другого тисячоліття до нашої ери свідчить, що єгиптяни регулярно милися з використанням мила. Широко використовувались подібні мийні засоби і у Стародавньому Римі. Тверде мило було винайдене у 1170 році і означало суміш жиру і попелу.

У 1808 році французький хімік Мішель Ежен Шеврель (1786-1889) на прохання власників текстильної фабрики встановив склад мила. В результаті аналізу виявилося, що мило - це натрієва сіль вищої жирної (карбонової) кислоти.

У хімічному відношенні основним компонентом твердого мила є суміш розчинних солей вищих жирних кислот. Зазвичай це натрієві, рідше - калієві і амонієві солі таких кислот, як стеаринова, пальмітинова, міристинова, лауринова і олеїнова. Один з варіантів хімічного складу твердого мила - C17 H35 COONa (рідкого -C17 H35 COOK). Додатково в складі мила можуть бути й інші речовини, що володіють миючим дією, а також ароматизатори та барвники та порошки.

Отримання мила засноване на реакції омилення - гідролізу складних ефірів жирних кислот (тобто жирів) з лугами, в результаті якого утворюються солі лужних металів і спирти. С17 Н35 СООН + Na. OH = C17 H35 COONa + H2 OУ спеціальних ємностях нагріті жири обмилюють гідроксидом натрію. У результаті реакції у варильних котлах утворюється однорідна в'язка рідина, густіюча при охолодженні - мильний клей, що складається з мила і гліцерину. Вміст жирних кислот в милі, отриманому безпосередньо з мильного клею зазвичай 40-60%. Такий продукт має назву «клейового мила». Спосіб отримання клейового мила прийнято називати «прямим методом».

«Непрямий метод» отримання мила полягає в подальшій обробці мильного клею, який піддають обробці електролітами (розчинами їдкого лугу або хлористого натрію), в результаті відбувається розшарування рідини: верхній шар, або мильне ядро, містить не менше 60% жирних кислот; нижній шар - подмильний луг, розчин електроліту з великим вмістом гліцерину (також містить забруднюючі компоненти, що містилися у вихідній сировині). Отримане в результаті непрямого методу мило носить назву «ядрового».

Вищий сорт мила - пілірованне, отримують при перетирання висушеного ядерного мила на валиках пілірної машини. При цьому в кінцевому продукті вміст жирних кислот підвищується до 72-74%, поліпшується структура мила, його стійкість до усихання і дії високих температур при зберіганні.

господарське мило. При охолодженні клейового мила утворюється господарське мило. Тверде мило містить 40-72% основної речовини, 0,1-0,2% вільного лугу, 1-2% вільних карбонатів Na або К, 0,5-1,5% нерозчинного у воді залишку.

Мило ручної роботи. Мило можна виробляти вручну декількома способами. При цьому в нього можуть додаватися ефірні масла, терті горіхи, мелена кава, кокосова олія і т. п., віддушки та ароматизатори. Один із способів - перетирання і розплавлення вже готового мила (наприклад, дитячого). Мило ручної роботи може бути також зроблене із спеціальної мильної основи, яка продається в спеціалізованих магазинах.

Мийна дія мила – складний фізико-хімічний процес. Мило є посередником між полярними молекулами води і неполярними частинками бруду, нерозчиненого у воді. Частинки бруду ніби потрапляють в оточення молекул мила і легко змиваються з поверхні водою.

У твердій воді мило втрачає свою мийну дію, тому що утворюються нерозчинні магнієві та кальцієві солі вищих карбонових кислот. У зв’язку з цим широко розвивається виробництво синтетичних мийних засобів. Вони мають добру мийну дію і не втрачають її у твердій воді.

Мило і синтетичні мийні засоби належать до так званих поверхнево-активних речовин (ПАР). Їхнє широке застосування часто пов’язують із забрудненням водойм, довкілля. Річ у тім, що до мийних засобів додають фосфати, які у водоймах перетворюються на речовини, що живлять мікроорганізми. Вони починають швидко розмножуватись. А це спричинює заболочення водойм. Через це сучасні мийні засоби повинні хімічно чи біологічно розкладатися на нешкідливі речовини, що не забруднюють стоки.

Дякую за увагу!!!