Історичні джерела вказують на те, що мило виготовлялося ще в стародавньому Шумері в Вавілоні. Описи технології виготовлення мила знайдені в Месопотамії на глиняних табличках. Єгипетський папірус середини другого тисячоліття до нашої ери свідчить, що єгиптяни регулярно милися з використанням мила. Широко використовувались подібні мийні засоби і у Стародавньому Римі. Тверде мило було винайдене у 1170 році і означало суміш жиру і попелу.
У хімічному відношенні основним компонентом твердого мила є суміш розчинних солей вищих жирних кислот. Зазвичай це натрієві, рідше - калієві і амонієві солі таких кислот, як стеаринова, пальмітинова, міристинова, лауринова і олеїнова. Один з варіантів хімічного складу твердого мила - C17 H35 COONa (рідкого -C17 H35 COOK). Додатково в складі мила можуть бути й інші речовини, що володіють миючим дією, а також ароматизатори та барвники та порошки.
Отримання мила засноване на реакції омилення - гідролізу складних ефірів жирних кислот (тобто жирів) з лугами, в результаті якого утворюються солі лужних металів і спирти. С17 Н35 СООН + Na. OH = C17 H35 COONa + H2 OУ спеціальних ємностях нагріті жири обмилюють гідроксидом натрію. У результаті реакції у варильних котлах утворюється однорідна в'язка рідина, густіюча при охолодженні - мильний клей, що складається з мила і гліцерину. Вміст жирних кислот в милі, отриманому безпосередньо з мильного клею зазвичай 40-60%. Такий продукт має назву «клейового мила». Спосіб отримання клейового мила прийнято називати «прямим методом».
«Непрямий метод» отримання мила полягає в подальшій обробці мильного клею, який піддають обробці електролітами (розчинами їдкого лугу або хлористого натрію), в результаті відбувається розшарування рідини: верхній шар, або мильне ядро, містить не менше 60% жирних кислот; нижній шар - подмильний луг, розчин електроліту з великим вмістом гліцерину (також містить забруднюючі компоненти, що містилися у вихідній сировині). Отримане в результаті непрямого методу мило носить назву «ядрового».
Мило ручної роботи. Мило можна виробляти вручну декількома способами. При цьому в нього можуть додаватися ефірні масла, терті горіхи, мелена кава, кокосова олія і т. п., віддушки та ароматизатори. Один із способів - перетирання і розплавлення вже готового мила (наприклад, дитячого). Мило ручної роботи може бути також зроблене із спеціальної мильної основи, яка продається в спеціалізованих магазинах.
Мило і синтетичні мийні засоби належать до так званих поверхнево-активних речовин (ПАР). Їхнє широке застосування часто пов’язують із забрудненням водойм, довкілля. Річ у тім, що до мийних засобів додають фосфати, які у водоймах перетворюються на речовини, що живлять мікроорганізми. Вони починають швидко розмножуватись. А це спричинює заболочення водойм. Через це сучасні мийні засоби повинні хімічно чи біологічно розкладатися на нешкідливі речовини, що не забруднюють стоки.