Індійський культурний регіон.

Архітектура Індії.

     Підготувала: вчитель української мови та літератури, мистецтва                                                                                                        вечірньої(змінної)школи №20 м. Києва                                                                                              Вакула Наталія Олександрівна

  Індійський культурний регіон охоплює такі країни: Індія, М'янма (Бірма), Цейлон, Малайя, Непал, Бангладеш, Шрі-Ланка, Пакистан. Він має свою внутрішню єдність, самобутній характер і являє собою дивовижний, властивий тільки даному регіону, сплав «реальності і міфу».

  Населення цього регіону сьогодні — це нащадки різних народів, таких як дравиди, арії (індоарії), перси, греки, саки, араби та інші.

   Проживання в одному географічному регіоні сприяло не тільки змішуванню різних народів, релігійних уявлень, а й утворенню нових загальнонаціональних культур, традицій, звичаїв, що й відобразилося в усіх видах мистецтв, хоч окремі народи все ж таки зберегли свою самобутність.

  Мистецтво архітектури Індії розвивалося протягом декількох тисячоліть і відрізняється дивовижною різноманітністю за своїми художніми якостями. Архітектурні споруди різних періодів — результат творчості численних народів Індії. Вони є цінними зразками світового мистецтва.

Тадж-Махал

 Монумент, побудований в XVII столітті правителем Імперії Великих Моголів Шахом Джаханом Мугалом, як мавзолей для своєї улюбленої дружини Мумтаз-Махал.

Велична споруда висотою 74 метри виконана з білого мармуру, особливістю якого є здатність змінювати колір залежно від часу доби та погоди. У дощ він здається ніби напівпрозорим, вранці світиться рожевим кольором, а під час заходу сонця відливає золотом.

 Фасад Тадж-Махалу пронизують заокруглені ніші, завдяки чому масивний монумент виглядає дуже легким. Враження «невагомості» також створює відображення споруди в каналі розташованого перед мавзолеєм саду.

Амбер

 Класичний приклад індійського палацу-фортеці, розташований на горі над долиною, де розкинулось місто Джайпур.

  Для будівництва укріплення використовувалися тільки місцеві матеріали, що створило незвичайний ефект – на тлі навколишнього пейзажу Амбер здається творінням природи, а не рук людини.

  Незважаючи на грізний зовнішній вигляд, внутрішні покої палацу мають витончене пишне оздоблення в традиційному для архітектури монгольського періоду стилі.

Особливо вражає зал тисячі дзеркал, який можна освітити за допомогою однієї-єдиної свічки. Поряд розташована ще одна фортеця – Джайгарх, до якої від Амбера тягнеться спільна кріпосна стіна.

Акшардхам

  Найбільший індуїстський храмовий комплекс світу. Хоча Акшардхам виглядає, як старовинна пам’ятка, насправді це сучасна споруда, яка ввібрала в себе і вдало поєднала всі стилі традиційної індійської архітектури та мистецтва.

  Крім масивного храму, що став центральною частиною святині, на території комплексу знаходяться виставкові зали, парки, світломузичний фонтан, ресторани, магазини і, навіть, власний кінотеатр IMAX.

Ну а найоригінальнішими елементами Акшардхаму можна назвати канал, наповнений водою з головних річок та озер Індії і 148 скульптур слонів в натуральну величину.

Брама до Індії

 Тріумфальна арка висотою 26 метрів, розташована в головному порту міста Мумбаї. Споруда зводилася на честь відвідування Індії королем Георгом V та королевою Марією в 1911 році, але будівництво затягнулося і високопоставлені гості змогли побачити лише картонну модель брами.

  Арка виконана з базальту та поєднує в собі елементи індуїстської, мусульманської і європейської архітектури. По обидва боки від проходу знаходяться зали, кожен з яких може вмістити до 600 людей.

  З часом була реконструйована майже вся фронтальна частина гавані, щоб її будівлі гармоніювали з Брамою до Індії.

Червоний форт

Цитадель міста Агра, яка слугувала резиденцією правителів Імперії Великих Моголів.

Форт має форму півмісяця і обнесений стіною висотою 21 метр та ровом, де раніше жили крокодили. Стіна, як і більшість споруд укріплення, побудована з червоного пісковику. При будівництві також використовувався білий мармур.

 Перше, на що звертають увагу відвідувачі, пройшовши крізь ворота, – різкий контраст між аскетичним зовнішнім виглядом цитаделі та розкішним оздобленням розташованих всередині палаців і мечетей. Частина території Червоного форту до сьогодні використовується в військових цілях.

Хармандир-Сахіб

  Головний храм сикхської релігії, яка поєднує в собі ідеї індуїзму та ісламу.

Неперевершений архітектурний ансамбль Хармандир-Сахіба утворюють білосніжні мармурові будівлі, розташовані навколо штучного озера.

Кожна будівля має чотири входи з усіх боків світу, що символізує відкритість релігії для будь-кого. Щоб потрапити в центральну частину святині, яка виділяється позолоченими стінами і дахом, необхідно пройти вузьким мармуровим містком. Цей місток уособлює шлях людини від грішника до праведника.

Храм Лотоса

   Головний храм Віри Бахаї – релігії мусульманського походження, яка претендує на роль універсальної позаконфесійної духовності.

Незвичайна білосніжна споруда нагадує квітку лотоса, що почала розпускатися. Храм оточують дев’ять басейнів, завдяки яким складається враження, ніби лотос знаходиться у воді.

Інтер’єр святині спроектований в аскетичному стилі з мінімальним використанням прямих ліній.                                            Крім цього, тут відсутні написи та предмети культу, оскільки бахаї вважають, що людина повинна спілкуватися з Богом безпосередньо без ритуальних церемоній.

Гробниця Хумаюна

Мавзолей правителя Імперії Великих Моголів падишаха Хумаюна, побудований в XVI столітті на замовлення його вдови Хаміди Бану Бегум.

Незважаючи на своє не саме життєстверджуюче призначення, не варто упускати можливість відвідати гробницю, адже це одна з найвеличніших пам’яток Делі, яка стала прообразом легендарного Тадж-Махала.

Увінчану масивним куполом будівлю прикрашають витончені геометричні елементи. Навколо мавзолею розбиті традиційні могольські симетричні сади «чарбаг».

Кутб-Мінар

  Найвищий у світі цегляний мінарет, що підноситься на висоту 72 метри. Кутб-Мінар задумувався першим мусульманським правителем Делі Кутубуддіном Айбаком, як символ перемоги ісламу над іншими релігіями.

З його вершини повинні були звучати щоденні заклики на молитву, але п’ятиярусна вежа вийшла надто високою для цієї мети.

Філігранні орнаменти споруди, що арабською в’яззю обіцяють райське блаженство правовірним і пекельні муки всім іншим, стали абсолютно новим словом в середньовічній індійській архітектурі.

Брама Індії

   42-метровий монумент, зведений на згадку про солдатів Армії Британської Індії, які загинули в англо-афганських війнах і в роки Першої світової війни.

 Незважаючи на те, що за зразок при будівництві Брами Індії була взята паризька Тріумфальна арка, арка в Делі відрізняється більшою монументальністю та набагато меншою кількістю деталей оздоблення і відсутністю помпезності.

  Монумент займає важливе місце у житті індійців: щороку 26 січня на День Республіки через браму проходить урочистий та барвистий парад.

Хава-Махал

Це неймовірне творіння індійських майстрів виконувало функцію гаремного крила палацового комплексу Джайпурського махараджі.

  Хава-Махал побудований з рожевого пісковику у формі вінця Крішни. Фронтальна частина споруди містить 953 віконця, прикрашених витонченими гратами, які дозволяли провітрювати приміщення у спекотні дні.

 Звідси й походить назва Хава-Махал, що перекладається як «палац вітрів». Через віконця дружини правителя також могли вільно спостерігати за міським життям, не побоюючись при цьому бути побаченими.

Міський палац

 Величний палацовий комплекс, зведений на березі озера Пічола, як резиденція правителів Королівства Мевар.

Незважаючи на те, що палац розширювався і перебудовувався протягом чотирьох століть, архітектурний стиль всього комплексу залишився однорідним. Численні башти, куполи, балкони та арки надають споруді неповторну чарівність.

 Не менш колоритно виглядають інтер’єри резиденції, прикрашені настінними розписами, мозаїками, вітражами і дзеркалами. Частини палацу з’єднані між собою низкою зигзагоподібних коридорів, спланованими таким чином, щоб уникнути раптових атак ворогів.

Мехрангарх

   Неприступна фортеця, що височіє на 120-метровій скелі над містом Джодхпур.

 Заснований в XV столітті Мехрангарх до 1947 року був головною резиденцією правителів Джодхпурського князівства.

 В межах укріпленого комплексу розташовано декілька палаців, відомих своїм складним кам’яним різьбленням і просторими внутрішніми двориками, а також музей, де зберігаються різноманітні історичні реліквії.

 Фортеця стала місцем проведення низки щорічних фестивалів, які організовується для популяризації традиційної народної музики та мистецтва регіону.

Майсурський палац (Палац Амба-Вілас)

  Офіційна резиденція Вадіярів – родини колишніх правителів Князівства Майсур.

 Цей шедевр індо-сарацинського стилю спроектований в кінці XIX століття британським архітектором Генрі Ірвіном.

  Розкішна споруда поєднує в собі місцеві індуїстські і мусульманські мотиви та елементи європейської готики. Крім власне палацу, до складу резиденції також входять 12 індуїстських храмів, найдавніший з яких був побудований в XIV столітті, і великий сад.

  Особливо вражаючий вигляд палац має після заходу сонця, коли будівлю підсвічують 97 тисяч лампочок.

Червоний форт

   Історична цитадель міста Делі, закладена після перенесення столиці Імперії Великих Моголів з Агри в сучасну столицю Індії.

   Свою назву фортеця отримала завдяки стіні з червоного пісковику, висота якої коливається від 18 до 33 метрів.                                        На території гігантського палацово-паркового комплексу крім імператорської сім’ї проживали три тисячі придворних.  

   Червоний форт став першою цитаделлю епохи Моголів, спроектованою у формі неправильного восьмикутника, що пізніше стало особливістю архітектурного стилю часів цієї династії.

Група пам’яток у Гампі

  Залишки столиці Імперії Віджаянагара, яка в XIV-XVII століттях займала всю південну частину Індії.

  В центрі старовинних руїн розташоване сучасне селище Гампі, яке часто ототожнюють із зруйнованим містом.   

  Архітектурно-історичний комплекс займає площу 26 квадратних кілометрів і нараховує понад 1600 об’єктів різного ступеню збереженості. Тут можна побачити декілька діючих індуїстських храмів, найвідомішим з яких є присвячений Шиві храм Вірупакша.   Святиня з’явилась ще до заснування імперії та успішно пережила її занепад.

Гурдвара Бангла-Сагіб

  Головний сикхський храм Делі легко впізнати за поєднанням стін з білого мармуру та золотих куполів, яке надає особливої величності культовій споруді.

  Всередині гурдвари знаходиться штучне озеро, відоме як Саровар.

  Серед сикхів ходять легенди, що вода в цьому ставку священна і здатна виліковувати серйозні недуги.

  В склад храмового комплексу також входять школа, лікарня, бібліотека, художня галерея, кухня та гуртожиток для численних паломників.

Міський палац

    Великий палацовий комплекс, який в минулому виконував функцію адміністративного, релігійного і культурного центру Джайпурського князівства, а в наш час перетворився на міський музей.

   Кожен правитель Джайпура вважав за обов’язок увічнити своє ім’я в даній споруді, тому закладений в 1727 році палац постійно перебудовувався та доповнювався, поки не отримав свій сучасний вигляд в середині ХХ століття.

              Джантар-Мантар

  Обсерваторія побудована в XVIII столітті засновником Джайпура Савайєм Джай Сінгхом.

   Правитель свято вірив астрологічним прогнозам, за допомогою яких намагався передбачити свою долю та результат військових походів.

 Джантар-Мантар знаходиться поряд з Міським палацом і виділяється колосальними габаритами інструментів, призначених для астрономічних досліджень. Так тут розташований найбільший в світі сонячний годинник, який має діаметр 27 метрів та вимірює час з точністю до двох секунд.

Вокзал Чгатрапаті-Шиваджі

  Чгатрапаті-Шиваджі заслужено вважається найгарнішим вокзалом не тільки Індії, а й всього азіатського континенту. 

  Зовнішній вигляд зведеної в часи британського панування будівлі – це вигадлива суміш вікторіанської неоготики і індо-сарацинської еклектики.

Звичні для європейської архітектури обриси тут поєднуються з багатим традиційним індійським декором. Не менш оригінально та розкішно виглядає внутрішнє оздоблення вокзалу.

Форт Джайсалмер

   Форт Джайсалмер, як і більша частина однойменного міста, побудований із золотистого пісковику, характерного для західного Раджастану.

 Завдяки такому матеріалу розташоване на пагорбі укріплення здалеку нагадує піщаний замок, що піднімається над пустелею. Посилюють враження 99 заокруглених бастіонів, які оточують форт.

Заснований в XII столітті Джайсалмер – це найстаріше місто-фортеця Індії, в якому продовжують жити люди.

Голконда

  Комплекс з чотирьох фортець, розташованих на гранітному пагорбі на околиці міста Гайдарабад.

 Завдяки торгівлі алмазами непримітне середньовічне укріплення перетворився на казково багату столицю однойменного султанату з розкішними палацами, храмами та парками.

Проте казка тривала не довго і в XVII столітті місто було зруйноване військами Імперії Великих Моголів.

Голконда також цікава своїми акустичними ефектами. Так плескання в долоні біля воріт укріплення можна почути на відстані одного кілометра в найвищій точці фортечного комплексу.

Озерний палац

  Розкішний літній палац правителів Раджастану, перетворений на не менш розкішний п’ятизірковий готель, в якому зупинялися члени британської королівської родини.

 Білосніжна мармурова будівля зведена на невеликому скелястому острівці посеред озера Пічола.

Архітектурна композиція палацу побудована навколо великого внутрішнього двору-саду.

Серед найцікавіших місць готелю варто відзначити кімнату з 12 мармурових брил, трон Шах-Джахана вирізаний з монолітного каменю, палацову мечеть та мальовничий басейн під назвою Ставок лілій.

Чармінар

  Унікальна брама-мечеть, побудована на місці, де в минулому починалися чотири королівські дороги Султанату Голконда.

  Чармінар став своєрідною вдячністю Аллаху від султана Мухаммеда Кулі Кутб Шаха за те, що Всевишній зупинив поширення чуми в його володіннях.

 На кожному куті прикрашеної витонченим різьбленням споруди знаходиться мінарет висотою 48 метрів. Мінарети сполучають розташовані над арками галереї, що проходять по периметру брами. Тут же, над арками, розташувалася молитовна зала мечеті.

Меморіал Вікторії

  Меморіал королеви Великої Британії Вікторії, яка також носила титул імператриці Індії.

  Мармурова будівля розміром 103 на 69 і висотою 56 метрів стала найбільшим монументом, присвяченим монарху.

 Меморіал виконаний в індо-сарацинському стилі з додавання європейських мотивів. Крім статуї королеви, споруду прикрашають скульптури богині перемоги Ніки та алегоричні зображення Мистецтва, Архітектури, Справедливості, Милосердя, Материнства, Розсудливості і Навчання.

Меморіал Вікторії також використовується як музей історії Британської Індії.

Храм Радхі-Крішни

  Найвідвідуваніший крішнаїтський храм світу став ідеальним прикладом поєднання сучасності та багатовікових традицій.

 Зведена на скелястому пагорбі будівля має вигляд футуристичної піраміди, де конструкції з скла і бетону знаходяться поряд з вежами гопурами.

Піднімаючись сходинками до головного входу в святиню, відвідувачі слухають спів мантри Крішни для очищення розуму, душі та набуття правильного настрою. Храм також відомий своєю соціальною роботою, особливо забезпеченням безкоштовного вегетаріанського харчування дітям з бідних сімей.

Храм Мінакші

 Індуїстський храм, побудований на місці, де за легендою відбулося весілля бога Шиви та тригрудої богині Мінакші.

  В пам’ять про цю подію жерці щоночі переносять до Храму Мінакші статую Шиви і вкладають її спати на подружньому ліжку.  

  Святиня спроектована у формі ромба, витягнутого з сходу на захід та увінчаного 14 надбрамними вежами гопурами, що досягають 50 метрів у висоту. Вежі прикрашають тисячі строкатих скульптур богів, людей і тварин, де кожна фігура є унікальною, не схожою на іншу.

Джал-Махал

   Джал-Махал цікавий не тільки своїм розташуванням посеред озера Ман-Сагар, а й тим, що більша частина цього яскравого палацу знаходиться під водою.

  Побудований махараджею Джай Сінгхом II Джал-Махал ніколи не був резиденцією правителів Джайпура та не має жодної житлової кімнати.

  Фактично вся будівля – це велика галерея, що веде з дна озера на дах споруди. Саме дах і став метою створення палацу – на ньому розташувався мальовничий сад, в якому махараджі відпочивали під час полювання на качок.

Список використаних джерел

1.  Пам'ятки Індії. Клуб Мандрівників http://mklub.com.ua/?p=20621
2.                      Пам'ятки в Індії https://soleks.com.ua/pamyatki-v-indii/
3.                       

.