Презентація " Мистецтво Київської держави"

Мистецтво. Київської держави

Історія давньоруського архітектурного мистецтва бе­ре початок від дерев’яного будівництва давніх слов’ян. На жаль, жодна архітектурна пам’ятка тих часів не дійшла до нас. Золоті ворота м. Київ. Десятинна церква X ст.

Спасо-Преображенський собор. Одна із головних святинь древньої Русі та головний храм Чернігівської землі. Він ровесник Софії Київської і є одним з найстаріших храмів на території України. Його будівництво почали 1035 року. Будову заклав брат Ярослава Мудрого – Мстислав Хоробрий.

Софійський собор 1037 р.– найдавніший храм Київської Русі серед тих, що збереглися до наших днів. Старшою від нього була лише Десятинна церква, зруйнована монголо-татарами 1240 року.

Інтер'єру собору притаманне святкове піднесення. Вражає центральний вівтар із мозаїчним образом Богоматері Оранти («Та, що молиться»), яку зображено в повний зріст із піднятими руками(найбільша за розмірами в усьому давньому світі)

Успенський храм Києво-Печерської лаври (1073-1078)Михайлівський Золотоверхий собор (1108-1113)

Михайлівський собор Видубецького монастиря, 1070-1088рр.

Собор Бориса і Гліба в Чернігові, 1123 році. П’ятницька церква в Чернігові. Побудована в кінці XII – початку XIII ст.

Успенський собор у Володимирі-Волинському 1161р.

Порівняти споруди12

Іконопис. Становления іконопису Київської Русі відбулося в другій половині XI — на початку XII ст.Іконописні зображення створювалися за певними суворими правилами. Умовність письма мала чітко відмежовувати божественний світ від земного і підкреслювати в ликах Христа, Богоматері та святих їхню неземну сутність.

Вишгородська БогоматірІкона візантійських майстрів, зберігалася в резиденції київських князів

Холмська ікона Богородиці2000 р. на Волині було віднайдено ше­девр константинопольського малярства XI—XII ст. — Холмську ікону Богородиці. Вона написана олійними фарбами на кипарисо­вих дошках у візантійському стилі. На іконі збережено 70 % авторського живопису.

Дорогобузька ікона БогородиціЦя ікона є найвидатнішою і найхарак­тернішою пам'яткою малярської культури Княжої доби. її було винайдено в середині 80-х рр. XX ст. в Успенській церкві в с. Дорогобужі на Волині. Ця ікона, яку датовано орієнтовно 1300 р., на сьогодні є найбільш раннім твором волинського малярства.

Символіка ікони Небо і земля: в іконі живуть два світи — небесний і земний. Саме так і будується зображення на іконі. Легкі, майже примарні фігури тягнуться вгору, їхні ноги ледь торкаються землі. Коло — дуже важливий символ в іконописі, він означає вічність. Сяйво святості теж позначається колом — німбом (від лат. «хмара»).

Кольори в іконописі Кольори в іконописі мають символічне значення, своє місце та своє призначення. Кольори на іконі локальні, вони ніколи не змішуються. Золото —сяйво Бога та Небесного Царства. Пурпуровий — колір шат Богоматері. Червоний — символ Воскресіння, перемоги життя над смертю, а також символ крові та страждань і жертви Христа. У червоному одязі зображують мучеників. Білий — символ чистоти, святості та простоти; у білому зображують ангелів. Синій та голубий — безмежність неба, символ вічного іншого світу. Це кольори Богоматері, використовуються в храмах, присвячених їй. Зелений — юність, оновлення; використовують у сценах Різдва. Коричневий — колір пороху, голої землі, нагадування про смерть. Чорний — нагадування про сокровенні тайни Божі, колір зла, смерті, пекла.