Митрополит Андрей

Шептицький- приклад  благодійності,

волонтерства

«Тільки для вас маю жити, - для Вас цілим серцем і душею          працювати,для Вас усе посвятити, -

ба, навіть за Вас, як цього

треба буде, й життя віддати»

Слижук В.З.

                Вступ

      "Був у нас, на Галицькій Україні, чоловік високого росту та ще вищого духа, що розумівся на мистецтві, пізнавався на талантах, вмів найти дороги і засоби для підтримання сучасної і збереження колишньої народньої культури. Коли б не він, не одно припало би столітнім порохом, не один талант пішов би намарне…»  М. Голубець

             Величава постать митрополита Андрея Шептицького і нині викликає подив і захоплення кожного, хто знайомий з жертовним життям цього великого мужа Української Церкви і культури, гуманіста і щедрого мецената мистецтва.

    Слижук В.З.

Виховання у родині

Шептицьких

•              Від своєї матері, графині Софії Шептицької , успадкував малярський хист, тонке чуття краси і, взагалі, замилування до образотворчого мистецтва. Софія Шептицька була талановитою маляркою і письменницею.

•              Певний час перебуваючи разом з батьками у Парижі, вивчала приватно живопис у таких знаних тоді у Франції мистців як Шеффер (Сhіffаrt) та Добінь'ї (Dоnbіgny), навіть виставлялась 1855 року в одному з паризьких салонів. У Польщі зберігаються нині два її майстерно виконані портрети 1851 р. ("Портрет матері Софії Фредро",

- бабуні Митрополита та "Портрет батька Олександра Фредра" - діда Митрополита, відомого польського письменника і поета

•              «Ідеалом жінки є стати ангелом миру, додавати віри й надії, бути готовою присвятитися тим, кого любимо і невтомно просити вміння служити Богу і чинити добро людям» – Софія з Фредрів Шептицька..

Роль матері

•          Книга споминів «Молодість і покликання отця Романа

Шептицького»

•          Незважаючи на знатний рід та шляхетне походження вона була простою та чуйною, ставилась до усіх з повагою та розумінням. Відкривала свою душу та душі інших. Допомагала та радила.

•          Вражаюче, але була такої глибокої віри, що щодня писала листи своєму синові Романові (митрополиту Андрею), але так жодного і не надіслала. Любила його більше за все, але ще більше любила Бога, тому не вважала що має право відривати сина від служіння Богові. Якою ж глибокою і безкінечною була материнська любов. Після смерті матері, митрополит Андрей читав написані листи та плакав. Велика духовність та любов матері просто не змогла стримати чоловічих сліз.

Усвідомлення необхідності  розвитку національного мистецтва та культури

•          Разом з матір'ю подорожували по мистецьких центрах Європи, відвідували виставки і музеї, вивчали історію мистецтва, дискутували.

•          широта теоретичного горизонту допомагала А. Шептицькому правильно зорієнтуватись у ситуації, яка склалася в українському мистецтві на початку XX століття, коли він саме вступив у високий сан церковного архипастиря. Українське образотворче мистецтво переживало тоді період кристалізації власного національного обличчя. Дві, здавалось би, протилежні тенденції розвитку визначали характер тогочасного творчого процесу не тільки в Галичині, а й по всій Україні: з одного боку, повернення до власних традиційних джерел як запоруки національної самобутності, а з другого - інтенсивне засвоєння загальноєвропейських духовних і культурних надбань. У цьому процесі Митрополит, як меценат культури відразу визначив свою принципову позицію, а саме - в активній підтримці цих двох тенденцій одночасно.

Заслуги Митрополита

•             Збирання творів сакрального мистецтва та розвиток релігійного малярства

       Ніби продовжуючи великі культурні традиції своїх предків - фундаторів собору св. Юра,  однаковою мірою захоплювався мистецтвом як католицького Заходу, так і слов'янсько-візантійського Сходу. Промовисто свідчить про це характер сформованої Митрополитом збірки малярських творів, яка до часу його арешту в 1914 р. царсько-російськими владами зберігалася в бібліотеці Святоюрської палати

•             Відкриття “Національного музею у Львові. Науковомистецької фундації митрополита Андрея Шептицького”.

У своїх статтях та промовах усіляко виховував таку потрібну і все ще відсутню тоді серед українців "культуру традиції" (як сам висловлювався), вбачав її у старанному плеканні та творчому переосмисленні, передусім, багатющого скарбу народного мистецтва та вікових надбань давньоукраїнського іконопису. Саме з цією метою заснував Національний музей у Львові ( відкриття в 1913 році )

Це був перший український музей в Галичині. На створення музею митрополит витратив

2 млн довоєнних австрійських крон і забезпечував його утримання впродовж всього життя.

Тільки у 1931 р. А. Шептицький передав музею 8770 різноманітних експонатів. Серед них –рукописи ХV – ХVІІІ ст., стародруки, архівні матеріали ХVІ – ХVІІІ ст., ікони, твориживопису та графіки, монети римські та візантійські, а також інші експонати. Особливу увагу митрополит приділяв іконі як творові мистецтва та джерелу для наукового дослідження, бо «...досвід доперва показав, – згадував митрополит, – що й в іконах є багато цінного матеріалу – історичного і етнографічного» .

  На сьогодні тут збережено 140тис.унікальних пам'яток,які ілюструють розвиток українського образотворчого мистецтва майже тисячолітнього періоду. Серед них 4 тис. іконописних творів – найбільша у світі збірка ікон 13-18 ст.

Заслуги Митрополита

                          •                             підтримка талановитих митців

     (Михайло Бойчук, Юліан Буцманюк, Іван Северин, Яків Струхманчук, Микола Федюк, Михайло Паращук, Іван

Косинин, Михайло Мороз, Степан Луцик, Василь Дядинюк,

Марія Карп'юк, Софія Зарицька, Ірина Шухевич з

Величковських, Петро Андрусів , М Сосенко та багато інших, хто так чи інакше користувався опікою і фінансовою допомогою Митрополита, працюючи в Україні.)

 Всі ці художники згодом своєю працею спричинилися до розквіту української художньої культури у малярстві, графіці, скульптурі, а також у сфері художньої критики, педагогіки та мистецтвознавства.

Заслуги Митрополита

•відкриття "Народної лічниці»

серед невеличкого гурту лікарів-українців на чолі із Євгеном Озаркевичем виникла ідея заповнення ніші і створення власного українського медичного закладу - для усіх убогих, незалежно від віросповідання та національної приналежності. Втім

навіть такий невеликий проект, порівняно з уже існуючими

шпиталями, все-одно потребував тривкої фінансової підтримки. І

тому ініціатори звернулись до Андрея Шептицького, який лише два

роки, як став Митрополитом. Він відступив безоплатно ділянку, на

якій знаходилось господарське приміщення для робітників, які обслуговували Святоюрський комплекс , новоствореному

товариству "Народна лічниця", до складу якого увійшли не лише

лікарі, а й священики, юристи, ініціативні представники українського громади. Установчі збори товариства відбулися в січні 1903 року.

Заслуги Митрополита

•          Засновник Студитського наукового інституту, якому подарував велику бібліотеку.

•          1919 року заснував богословський факультет при Духовній семінарії у Львові, який 1928 року був реорганізований в Богословську академію з філософським та теологічним факультетами.

•          1923 року заснував Богословське наукове товариство, яке видавало часопис “Богословіє” та “Праці Богословського наукового товариства”.

•          1939 року заснував Український католицький інститут Церковного з’єдинення ім. Митрополита Рутського.

Заслуги Митрополита у вихованні та навчанні підростаючого покоління

•          Особисто опікувався „Пластом”, частину своїх маєтків у Карпатах віддав під пластові табори.

           Андрей Шептицький та УГКЦ розгорнули активну культурно-просвітницьку діяльність з наголосом на вихованні підростаючого покоління.

           «Наш найбільший добродій і опікун» – так називали  його пластуни. Він у 1924 році подарував пластунам гору “Сокіл”. Це  місце було для таборування у Карпатах. Біля Підлютого у 1929 році призначив будинки й місце під оселю для новацтва. Табір був посвячений і названий його іменем.

          Часто перебував серед пластунів, розмовляв з ними, терпеливо вислуховував їхні проблеми. Коли ж польська влада заборонила „Пласт”, ініціював створення Католицької асоціації української молоді „Орли”, що продовжувала працю з молоддю на пластових принципах.

Виховання молоді

•         Він добре розумів вагу друкованого слова для молоді, а тому сприяв виданню молодіжних і дитячих журналів, зокрема таких як „Наш приятель” та серії книжок „Бібліотека „Нашого приятеля”, „Цікаві оповідання”, „Поступ”, „Українське юнацтво”.

•         У 1933 році у Львові з його ініціативи відбулося багатотисячне зібрання „Українська молодь - Христові”, до програми якого входили присяга на вірність Христові і Україні.

ВИСНОВКИ

     Допомога у вихованні майбутніх борців за національні ідеали відбувалася  не шляхом нагнітання ненависті, а шляхом формування в них високої духовності й органічного неприйняття зла.

     Всупереч несприятливим історичним обставинам, вдалося не лише сформулювати адекватну для свого часу національну ідею, але й значною мірою домогтися її реалізації.

       Митрополит Андрей чи не в кожній суспільній галузі доклався до її розвитку, мав величезний вплив на духовність свого народу.

“Шептицький  - рідкісний у точасному українському суспільстві тип справжнього аристократа духу, людини великої особистої культури та грунтовної європейської освіченості ”