презентація "Міжнародні відносини наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст."

Міжнародні відносини наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть

План Передумови і причини завершення Холодної війни. Питання об’єднання Німеччини. Початок ракетно-ядерного роззброєння. Трансформація НАТО. Криза в Перській затоці. Близькосхідний мирний процес. Конфлікт на Балканах та шляхи його розв’язання. Міжнародні відносини на початку ХХІ століття. Міжнародний тероризм. Агресія Росії проти України та її вплив на міжнародні відносини.

Передумови і причини завершення «холодної війни»

ПОЛІТИКА «НОВОГО ПОЛІТИЧНОГО МИСЛЕННЯ» (1985-1991 рр.)Політика «нового мислення» - новий курс у міжнародній політиці,перехід від конфронтації до співробітництва – пов’язаний з ім’ям лідера СРСР Михайла Горбачова, який прийшов до влади в період системної кризи соціалізму в березні 1985 р. «Ядром нового мислення є визнання пріоритету загальнолюд-ських цінностей, а точніше – виживання людства…» (М. Горбачов. Перебудова і нове мислення для нашої країни і для усього світу. 1987 р.)1985 р. - на Стокгольмській конференції з питань довіри і безпеки в Європі Радянський Союз запропонував вивести із Середземномор’я як радянські, так і американські кораблі — носії ядерної зброї, згодом — військові флоти США і СРСР. Було узгоджено широкий комплекс політичних і військово-технічних заходів щодо зниження ризику війни в Європі Карикатура на сприйняття«нового мислення»1985 р. – М. Горбачов оголосив про припинення розгортання ракет серед-ньої дальності (СС-20) у країнах Східної Європи і в Європейській частині СРСР з квітня 1985 р. та про введення із серпня 1985 р. одностороннього мораторію на ядерні випробування, що діяв півтора року (з 6 серпня 1985р)

19–21 листопада 1985 р. - перша за роки радянської «перебудови» радянсько-амери-канська зустріч на вищому рівні між президентом США Р. Рейганом і радянським ліде-ром М. Горбачовим у м. Женеві (Швейцарія). За результатами переговорів було дося-гнуто принципової згоди про значне скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Січень 1986 р. - М. Горбачов висунув програму ліквідації до кінця століття зброї масового знищення1986 р. - зустріч у Рейк’явіку лідерів СРСР і США; домовленість про 5%-ве скорочення стратегічних наступальних озброєнь упродовж п’яти років. Угоду не було підписано через суперечку в питаннях про розгортання програми СОІ. «Пора поставити питання різко і однозначно: заборонити ядерну зброю! І більш того: заборонити війну! »,- сказав М. Горбочов 10 жовтня 2016 р. на конференції, присвяче-ній 30-річчю зустрічі керівників СРСР і США в Рейк'явіку

Грудень 1987 р. - радянсько-американський договір про ліквідацію ракет середньої і малої дальності в Європі (ДРСМД і РМСД) підписали М. Горбачов і Р. Рейган у Вашингтоні. Крім того, Радянський Союз брав на себе зобов’язання знищити анало-гічні ракети в Сибіру та на Далекому Сході. Договір вступив у дію в червні 1988 р. і передбачав скорочення ядерних потенціалів на 4%. Ракети «Першинг-2» для знищення, січень 1989 р. Радянський інспектор вивчає ракету «Томагавк» наземного базування перед її знищен-ням, жовтень 1988 р. Американські інспекториу Читі, 1988 р. Радянські інспекторижовтень 1988 р.

15 березня 1989 р. - завершення виведення радянських військ із Афганістану. Листопад 1989 р. - зустріч на Мальті М. Горбачова і Д. Буша. Спільна заява про завершення «холодної війни». ЗАВЕРШЕННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»Зустріч М. Горбачова і Д. Буша-старшого.

1990 р. - Договір між ОВД і НАТО про скорочення звичайних озброєнь в Європі 1990 р. - початок виводу радянських військ зі Східної Європи 1991 р. - радянсько-американська угода про скорочення стратегічних наступальних озброєнь 1991 р. - ліквідація ОВД і РЕВБульдозер руйнує Берлінський мур неподалік Потсдамської площі. 12 листопада 1989 р. Ліквідація символу «холодноївійни» - Берлінської муру

Наслідки холодної війни{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Поразка СРСР у «холодній війні», розпад СРСР і соціалістичної системи. Припинення глобального ракетно-ядерного протистояння між наддержавами, завершення балансування на межі війни. Скорочення ядерних потенціалів. Становлення єдності світу. Прискорення процесів глобалізації, регіональних інтеграційних процесів Становлення єдиного світового ринку, заснованого на функціонуванні ринкових економік, приватній власності й конкуренції. Об’єднання Німеччини. Виведення радянських (російських) військ зі Східної Європи. Прискорення європейської інтеграції, розширення НАТО і ЄС на схід. Поява нових держав у Східній Європі після розпаду СРСР, Югославії та Чехословаччини. Відновлення історичних конфліктів, поява нових між новоутвореними державами (на теренах колишньої Югославії та СРСР). Приборкання конфліктів, породжених «холодною війною» (Нікарагуа, Камбоджа, Ангола тощо). Загострення проблем, які раніше стримувало глобальне протистояння наддержав, поява нових і загострення старих регіональних конфліктів, посилення нестабільності в різних регіонах світу. Зміна системи міжнародних відносин. Зміна ролі міжнародних організацій, зокрема ООН. Формування нових центрів світової політики. Пріоритет США, їхнє домінування в міжнародних відносинах. Започаткування процесу ліквідації тоталітарних та авторитарних режимів у багатьох куточках світу, становлення ліберально-демократичних режимів. Поява проблеми розповсюдження зброї масового знищення. Загострення проблеми міжнародного тероризму.

Питання об’єднання Німеччини

Початок ракетно-ядерного роззброєння. Червень 1992 р. – Договір ОСНО-1 Про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь;Угода про ліквідацію 80% хімічної зброї і відмова від її виробництва;Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї;23 травня 1992 р. – підписання Лісабонського протоколу - угода про відмову від ядерної зброї України, Білорусі і Казахстану;3 січня 1993 р. – Договір ОСНО-21993 р – конвенція про повну заборону і ліквідацію хімічної зрої 1992 р. Згідно договору СНО-1 Згідно договору СНО-2 Росія. СШАРосія. СШАРосія. СШАМіжконтинентальні балістичні ракети60002500310015001000500 Балістичні ракети на підводних човнах330052001800360017501750 Стратегічні бомбардувальники700430070040007001250

Трансформація НАТОЗакінчення "холодної війни", внутрішньополітичні зміни в СРСР, призвели до революцій у країнах Східної Європи і припинення діяльності ОВД з 1 липня 1991 р. Враховуючи нові реалії політичного життя, Нарада голів країн-членів НАТО 5-6 липня 1990 р. прийняла Лондонську декларацію, яка внесла радикальні зміни у воєнну доктрину блоку НАТО. Учасники наради взяли на себе зобов’язання про ненапад на інші держави, а ядерні озброєння були оголошені "зброєю екстремальної ситуації". Змінилась і роль НАТО. Із воєнного блоку він все більше перетворюється на політичний.

На зустрічі країн-членів НАТО у Брюсселі в січні 1994 р. була прийнята програма "Партнерство заради миру". Її метою є забезпечення стабільності в Європі і розвиток співробітництва з країнами Східної Європи. У цій програмі виявили бажання взяти участь майже всі східноєвропейські країни. З 1997 р. активну участь у ній брала Україна.30 вересня 2022 року Президент України Володимир Зеленський на фоні аннексії оккупированих территорій України Росією підписав заявку України на вступ до НАТО за пришвидшеною процедурою. Трансформація НАТО

Розширення НАТО{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Рік Країни 12 березня 1999 Чехія Польща. Угорщина29 березня 2004 Естонія. Латвія. Літва. Болгарія. Румунія Словаччина. Словенія1 квітня 2009 Албанія. Хорватія5 червня 2017 Чорногорія27 березня 2020 Північна Македонія

Криза в Перській затоці. Операція «Буря в пустелі»Серйозним випробуванням змін у міжнародних відносинах стала криза в Перській затоці на початку 90-х років, викликана агресією Іраку проти Кувейту. 2 серпня 1990 р. іракська армія вдерлася в Кувейт. Рада Безпеки ООН прийняла ряд резолюцій, що вимагали безумовного припинення анексії Кувейту.17 січня 1991 р. багатонаціональні сили антиіракської коаліції на чолі з США завдали масованих повітряних і ракетних ударів по військових та інших об’єктах Іраку та Кувейту.24- 28 лютого 1991 р. – «Буря в пустелі» - сухопутна операція антиіракської коаліції. Кувейт було визволено

Близькосхідний мирний процес. Криза в Перській затоці дала поштовх близькосхідному мирному процесу. В Мадриді (1991 р.) було покладено початок переговорному процесу між арабами та Ізраїлем під егідою СРСР та США. 13 вересня 1993 р. у Вашингтоні було підписано палестино-ізраїльську декларацію про введення палестинської автономії у секторі Газа і на Західному березі річки Йордан. 4 травня 1994 р. Голова Виконкому ОВП Я. Арафат і прем’єр-міністр Ізраїлю І. Рабін підписали угоду щодо принципів практичної реалізації договору "Газа-Ієрихон – спочатку". У 1994 р. був підписаний мирний договір також між Ізраїлем і Йорданією. Переговори між Сирією та Ізраїлем про передачу Сирії Голанських висот, захоплених Ізраїлем у 1967 р., в обмін на мир з Ізраїлем. Іцхак Рабін, прем’єр-міністр Ізраїлю. Король Іоданії Хусейн. Ясір Арафат, лідер Організації визволення Палестини

Розпад СРСР і Югославії, утворення нових незалежних держав, труднощі країн колишнього соціалістичного табору, об’єднання Німеччини та інтеграція західних країн стали важливими чинниками побудови загальноєвропейського дому і розвитку міжнародних відносин 90-х років.            Зазнала краху колишня стабільність, яка спиралась на швидку реакцію наддержав на порушення рівноваги і на співставлення своїх кроків з реакцією можливого ворога, рівно як і з власною можливістю його нейтралізувати.            Разом з тим розпад двополюсної системи викликав втрату політичних орієнтирів у окремих держав, крах ідеології тоталітаризму там, де вона панувала, хаос у мисленні багатьох людей. В утворену порожнину вривається націоналізм, ворожнеча, нестримна агресивність. Миротворчі зусилля ООН, ЄС, НАТО і інших міжнародних структур не завжди є ефективними і адекватними. Замість небезпеки глобального зіткнення в світі посилилась загроза локальних війн.

Конфлікт на Балканах. Югославські війни — низка збройних конфліктів, що відбувалися на території колишніх республік Югославії у період між 1991 та 2001 роками і були проявом дезінтеграційних процесів в державі. Завершились утворенням нових незалежних держав. Югославські війни головним чином відбувались між сербами, які прагнули зберегти Югославську державу, та народами, що добивались незалежності від неї — хорватами, боснійцями, словенцями та албанцями, а також між хорватами і боснійцями у Боснії і Герцеговині, македонцями та албанцями в Північній Македонії. Війни відбувались на території усіх шести колишніх республік Югославії і призвели до перетворення їх на незалежні держави. Безпосереднім результатом конфлікту стало проголошення сьомої незалежної держави Косово. Югославські війни стали одним з наймасштабніших збройних конфліктів XX століття, вони супроводжувались значними руйнуваннями, великими людськими жертвами та великою кількістю скоєних військових злочинів. Вуковарська водонапірна вежа пошкоджена в ході битви за Вуковар - один з символів Югославських війн

Югославські війни. Війни під час розпаду Югославії:1. Війна Словенії за незалежність (1991) Десятиденна війна)2. Війна Хорватії за незалежність (1991—1995) 3. Боснійська війна (1992—1995)Операція НАТО в Боснії та Герцеговині (1995)Конфлікти в регіонах населених албанцями:1. Війна в Косові (1998—1999)Операція НАТО в Югославії (1999)2. Конфлікт у Південній Сербії (2000—2001)3. Конфлікт у Македонії (2001)

Операції НАТО на Балканах. Операція НАТО в Боснії та Герцеговині, «Обдумана сила»  30 серпня – 15 вересня 1995 р.  — серія повітряних бомбардувань авіацією НАТО позицій боснійських сербів під час Боснійської війни Бомбардування Югославії силами НАТО операція «Союзна сила» — військова операція блоку НАТО проти Союзної Республіки Югославія в період з 24 березня по 10 червня 1999 року, завершальний етап Косівської війни,

Проголошення незалежності Косова. Проголошення незалежності Косова — акт Парламенту Косова від 17 лютого 2008 року, який проголосив про незалежність Косова від Сербії. Станом на 15 лютого 2018 року незалежність визнали 111 країн-членів ООН. Україна не визнала незалежність Косова. Герб Косова

Міжнародні відносини на початку ХХІ ст. Поява нових незалежних держав призвела до нової розстановки сил в світовій політиці. США залишились єдиною наддержавою. Вступила в нову фазу боротьба за сфери впливу. Непорозуміння між Росією та США поставили під загрозу розвиток загальноєвропейського процесу і процесу ядерного роззброєння. Розбіжності виникли через різні позиції сторін в питаннях розширення НАТО на Схід, у врегулюванні близькосхідного і югославського конфліктів. Росія прагне відігравати домінуючу роль на території колишнього Радянського Союзу і Східної Європи. З такими проблемами світ вступив у третє тисячоліття

Міжнародний тероризм. Міжнародний тероризм - у широкому сенсі використання або загроза застосування насильства для досягнення політичної, релігійної або ідеологічної мети. Причини існування міжнародного тероризму:невирішеність національних проблем; проблем кордонів. Значна частина народів позбавлена права на національне самовизначення;відсутність дієвого механізму боротьби з тероризмом;домінування США у світі, як єдиної наддержави;протиріччя між християнською, ісламською, далекосхідною цивілізаціями;прагнення окремих людей, організацій до дезорганізації встановленого світового порядку; їх прагнення посіяти зерна страху і невпевненостіНа зломі двох тисячоліть однією з найбільш небезпечних проблем стала проблема міжнародного тероризму.

Особливості міжнародного тероризму на сучасному етапі: спрямованість проти провідних країн світу;використання регіонів міжнародної нестабільності для розбудови  мереж своїх організацій і здійснення терористичної діяльності;підтримка сепаратистських рухів, спроба встановити контроль над національно-визвольними рухами;використання найсучаснішої техніки і технологій;координація дій і взаємна підтримка терористичних організацій;організація фінансування терористичної діяльності за рахунок легального бізнесу і контролю над нелегальним бізнесом;здійснення широкомасштабних терористичних акцій, які б мали широкий світовий розголос;прагнення терористів створити «державу в державі»;значний вплив ісламського фактору.

День жаху, який змінив світ. Терористичний акт 11 вересня 2001 року - серія скоординованих терористичних атак ісламістської організації «Аль-Каїда», здійснена на території США за допомогою захоплених пасажирських літаків. Унаслідок нападу загинуло 2 996 осіб, понад 6 000 осіб отримали поранення. Цей теракт став найбільшим в історії за кількістю жертвhttps://www.google.com/search?q=11.09.2001&oq=11.09.2001&aqs=chrome..69i57.14598j0j7&sourceid=chrome&ie=UTF-8#fpstate=ive&vld=cid:7d02218c,vid:6 Xnypav. Lv. JM

Найбільші теракти ХХІ століття. Теракт на Балі 12 жовтня 2002 року. На улюбленому туристами курорті пролунало кілька вибухів. Загинули 202 особи, з них 164 — іноземні туристи, 209 осіб отримали поранення. Теракт в Мадриді 11 березня 2004 року. У Мадриді в ранкову годину-пік спрацювали вибухові пристрої в електропотязіЗагинуло 192 людини, 2050 отримали поранення.«Норд-Ост», Москва, 23 жовтня 2002 року23 жовтня 2002 року чеченські бойовики під керівництвом Шаміля Басаєва увірвалися до Театрального центру на Дубрівці в Москві, де йшов мюзикл «Норд Ост», і захопили в заручники понад 900 глядачів. Терористи вимагали виведення російських військ із Чечні. Терористична атака на Мумбаї 26-29 листопада 2008 року Масштабну і добре скоординовану атаку на густонаселене індійське місто Мумбаї організувала до того часу невідома радикальна ісламська організація «Деккан Муджахедин»Теракти в Парижі 13 листопада 2015 року. Спочатку терорист-смертник вчинив вибух біля бару поблизу стадіону «Стад де Франс», де грали збірні Франції і Німеччини. Потім бойовики розстріляли з автомобіля відвідувачів кількох ресторанів та кафе, а також вчинили бійню на рок-концерті у театрі «Батаклан»Вибух на концерті в Манчестері 22 травня 2017 року. На концерті американської співачки Аріани Гранде на «Манчестер-Арені» терорист-смертник привів у дію вибухівку. Крім нього загинули 22 людини, понад 120 отримали поранення. 

Боротьба з тероризмом. Відповідальність за здійснення терористичного акту у Нью-Йорку адміністрація США поклала на терористичну мережу “Аль-Каїда”, яку очолював Бен Ладен. США оголосили справжню війну цій структурі. Було створено міжнародну антитерористичну коаліцію. З вересня 2001 р. спецслужби 70 країн світу заарештували півтори тисячі членів цієї організації. Усама Бен Ладен лідер міжнародної ісламістської терористичної організації «Аль-Каїда» З 2001 по 2011, бен Ладен був головною ціллю уряду США. ФБР оцінювали винагороду за його розшук в розмірі 25 мільйонів доларів. 2 травня 2011 був підстрелений та вбитий одним з солдатів військового підрозділу спеціального призначення SEAL Антитерористична коаліція - міжнародне об’єднання на чолі з США, утворене у вересні — жовтні 2001 після терактів 11.09.2001, з метою ліквідації «Аль-Каїди» та інших терористичних організацій. Антитерористична коаліція. Патруль США на кордоні Афганістану з Пакистаном, 2012

Війна в Афганістані 2001 - 2021 Війна́ в Афганіста́ні — збройний конфлікт, що відбувався на території Афганістану в період з 2001 до 2021 року. Один з етапів громадянської війни в Афганістані, яка триває з 1978 року. Головною складовою протистояння стали бойові дії, що велися Міжнародними силами сприяння безпеці під проводом НАТО та ультрарадикальним ісламським рухом Талібан. Війна закінчилася тим, що Талібан відновив владу після майже 20-річного опору союзним силам армій держав-членів НАТО та силових структур Афганістану. Це була найдовша війна в історії Сполучених Штатів, яка перевершила війну у В'єтнамі (1955—1975) 

Війна в Іраку (2003—2011)Восени 2002 р. загострилося становище навколо Іраку. США і Великобританія стверджували, що Ірак всупереч резолюції ООН 1991 р. так і не роззброївся (загалом до 2003 р. було прийнято 12 резолюцій): у нього є хімічна, бактеріологічна зброя та її носії. Також Саддаму Хусейну закидалися зв`язки з міжнародними терористичними організаціями, злочини проти власного народу. 18 березня 2003 р. Дж. Буш-молодший висунув ультиматум Саддаму Хусейну, щоб той полишив владу і залишив країну. 20 березня війська США та Великобританії розгорнули бойові дії (командуючий генерал Томмі Френкс). Після 21 дня війни американські війська встановили контроль над Багдадом, а англійці – над Басрою. Хусейн втратив контроль над країною і зник. 14 квітня 2003 р. будь-який організований опір було придушено. На початку травня було оголошено про завершення бойових дій. Проте війна  перейшла у партизанську проти американських військ. В американському суспільстві ця війна теж стала вкрай непопулярною і в 2011 році президент США Барак Обама заявив про вивід американських військ з Іраку.

Військова операція проти Ісламської держави— втручання ряду держав в конфлікти, що відбуваються на території Іраку, Сирії і Лівії, з метою перешкодити поширенню терористичної організації «Ісламська Держава». У відповідь на успіхи, досягнуті угрупованням Ісламська держава Іраку і Леванту (скорочено ІДІЛ) в червні і липні 2014 року, деякі держави почали втручатися в тривалу громадянську війну в Сирії та Іраку, а потім і в Лівії. Швидкі територіальні завоювання в Іраку і Сирії протягом першої половини 2014 року, в сукупності із засудженими міжнародним співтовариством жорстокістю і порушенням прав людини, а також небезпека подальших несподіваних наслідків від громадянської війни у Сирії змусили багато країн розпочати заходи проти ІДІЛ.

Збройна агресія Росії проти України. Спланована заздалегідь збройна агресія Росії проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з військової операції збройних сил РФ із захоплення частини території України – Кримського півострова

Наступний етап – війна на ДонбасіЗдійснивши тимчасову окупацію Автономної Республіки Криму та м. Севастополь, Кремль перейшов до наступного етапу – війни на українському Донбасі. Підрозділи російського спецназу та інших збройних формувань РФ, російські військові «у відпустці» та військові радники захопили місцеві органи влади, поліцейські відділки, військові об’єкти України в окремих районах Донецької і Луганської областей України.

Мінські домовленостіСпроби врегулювання ситуації на Донбасі:5 вересня 2014.- Мінський протокол («Перша Мінська угода») — угода про тимчасове перемир'я у війні на сході України, досягнута на переговорах у Мінську 19 вересня 2014 Меморандум про виконання положень Протоколу за результатами консультацій Тристоронньої контактної групи стосовно кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України Петра Порошенка та ініціатив Президента Росії Володимира Путіна — підписаний учасниками контактної групи в Мінську , в якому домовлено про припинення вогню, зупинку військ на поточній лінії зіткнення, встановлення 30-кілометрової зони безпеки, відведення важкого озброєння. 11-12 лютого 2015 – узгоджено Комплекс заходів щодо виконання Мінського протоколу — узгоджений на саміті в Мінську лідерами Німеччини, Франції, України та Росії у форматі «нормандської четвірки

Карта бойових дій на Сході України 2015 - 2021 рік

Санкції проти РосіїРозпочавши збройну агресію проти України, Росія порушила фундаментальні норми й принципи міжнародного права, низку двосторонніх і багатосторонніх договорів та угод. Важливим елементом протидії агресору стали спільні політико-дипломатичні зусилля міжнародного співтовариства. У рамках міжнародних організацій та на двосторонньому рівні були прийняті численні документи та рішення на підтримку територіальної цілісності України у рамках міжнародно-визнаних кордонів. Найбільш ефективним інструментом тиску на державу-окупанта стали політичні та економічні санкції, які були спрямовані на те, щоб примусити РФ сісти за стіл переговорів.6 березня 2014 р. – прийняття першого пакету санкцій.17 липня 2014 р. – друга хвиля санкцій. Санкції — обмежувальні політичні й економічні заходи, введені щодо РФ та низки російських осіб і організацій, причетних до визнання незалежності терористичних угруповань ДНР і ЛНР,

Досягнуті в подальшому за посередництва ОБСЄ, а також Німеччини і Франції Мінські домовленості та домовленості у «Нормандському форматі», з першого ж дня не виконувалися Росією, яка замість їх імплементації намагалася замінити процес мирного врегулювання та зусилля, спрямовані на те, щоб покласти край війні, наданням «особливого статусу» створеним нею квазі-державним утворенням.«Республіки» були визнані Росією, Сирією та КНДР

24 лютого – початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну

24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок т.зв. «спеціальної військової операції» під приводом здійснення т.зв. «демілітаризації та денацифікації України». Після цього, близько четвертої години ранку, були здійснені ракетні удари по всій території України, а російські війська здійснили широкомасштабне вторгнення на територію нашої держави, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованого Кримського півострова. Оборонний сектор України розпочав чинити гідну відсіч окупантові вздовж всієї лінії фронту. Активний спротив з боку Збройних Сил України, сил територіальної оборони та українських громадян спричинив значні втрати російських окупантів та зламав плани Кремля щодо здійснення «бліцкригу», захоплення Києва та ключових міст і зміни влади в Україні.

З першого дня вторгнення Росія порушує правила ведення війни і норми міжнародного права та масово чинить воєнні злочини та злочини проти людяності, вбиваючи цивільних, руйнуючи інфраструктуру та депортуючи населення. Російська влада веде активну інформаційну війну та застосовує пропаганду. Росія тимчасово захопила та утримує близько 20% території України. Зруйнований рідний Сєвєродонецьк. Розбомблений роддом у МаріолопіМасові поховання у Бучі

Вплив і наслідки війни на європейську та світову політику. Війна Росії проти України є не стільки регіональним, скільки цивілізаційним конфліктом. Демократична Україна веде війну за незалежність проти російського неоколоніалізму, який уособлений авторитарним режимом, що відкидає право на існування самостійної української нації. Україна захищає увесь ліберально-демократичний світ від спроб ревізіонізму існуючого світопорядку, базованого на верховенстві права. Натомість Росія прагне змінити баланс сил, застосовуючи принцип права сили.

Рашизм У сучасній РФ сформувалась нова ідеологія і соціальна практика - рашизм. Раши́зм або російський фашизм — термін, який використовується для позначення політичної ідеології та соціальної практики владного режиму Росії кінця XX — початку XXI століття, що базується на ідеях «особливої цивілізаційної місії» росіян, «старшості братнього народу», нетерпимості до елементів культури інших народів, в основному слов'янських, бо їх простіше русифікувати, а також до народів, що проживали в Російській імперії або СРСР, ультранаціоналізмі, використанні російського православ’я як моральної доктрини, на геополітичних інструментах впливу, насамперед енергоносіях для європейських країн, військовій силі стосовно країн, що входять до сфери впливу РФ. Російський рашизм є реінкарнацією німецького нацизму – обидві ідеології використовують імперський шовінізм, зверхність до інших націй. В Росії заборонені пацифістські гасла й насаджується культ збройних сил та війн. Символ російського вторгнення до України

Мета рашизму. Основна мета військових та гібридних зусиль Кремля – не лише відновити власну сферу впливу у Східній Європі, а й зруйнувати єдність, послабити та дискредитувати багатосторонні інституції Західного світу, передусім ЄС та НАТО. Саме рух України в напрямку інтеграції до зазначених структур був використаний як формальне обґрунтування початку повномасштабних бойових дій Росії проти України. Росія продовжує агресивну політику по відношенню до країн Балто-Чорноморського регіону, застосовуючи ядерний шантаж, з метою досягнення цілей реваншу проти Заходу за поразку у холодній війні. Головна ціль рашизму – повернення «колишньої величі»Території колишнього СРСР та його сателітів

Неспроможність російського керівництва бачити і наближати майбутнє призвела до прямо протилежного результату. Буквально на очах і протягом декількох днів Росія не тільки понесла небачені втрати у людській силі і техніці, але позбавилась і сотень мільярдів, якщо не трильйонів доларів інвестицій, щонайменших можливостей для технологічного розвитку, стала політичним і економічним ізгоєм, стрімко перетворюючись на гігантську Північну Корею. Росія стала ізгоєм. І кожен день поглиблює прірву, яку «силовики» викопали для своєї країни.

Проблеми сучасного стану міжнародних відносин, поставлені на порядок денний російсько-українською війною. Агресія проти України руйнує базові основи роботи структури ООН, коли один постійний член Ради Безпеки ООН може використати право вето у власних інтересах. ООН гостро потребує системної реформи аби запобігти майбутнім негативним сценаріям. Вторгнення Росії в Україну дестабілізувало глобальні логістичні ланцюги. Наслідки військових дій, обстріли транспортної та сільськогосподарської інфраструктури, триваюча блокада Росією чорноморських портів України загрожують глобальною продовольчою кризою в світі, яка може викликати політичну нестабільність у країнах Азії та Африки.

Чи буде нова «вісь зла»?«Вісь зла» - термін, який вперше використав колишній президент США Джордж Буш у щорічному зверненні до Конгресу США 29 січня 2002 року, описуючи уряди країн, які звинувачуються у спонсоруванні тероризму, володінні та/або спробах розробити зброю масового ураження. Зараз ставиться питання чи буде створенна нова «вісь зла»? Зрозуміло, що Росія шукає собі союзників серед країн-ізгоїв. Зрозуміло, що безумовними союзниками Путіна на сьогоднішній день є Білорусь, Сирія, Іран, КНДР. Головне питання чи долучиться до цього союзу Китай? Китай заявляє про миролюбний характер своєї політики і не підтримку Росії, проте глобальне суперництво США і Китайської Народної республіки за світове панування робить можливим цей союз.

Цілі України у війні та після неїУкраїна прагне до повного звільнення всіх окупованих територій, відновлення суверенітету та територіальної цілісності у міжнародно-визнаних кордонах, включно з окупованими в 2014 році частинами Донецької та Луганської областей, Автономною Республікою Крим та містом Севастополь. Росія має сплатити компенсації за завдані Україні масові руйнування. Військові злочинці повинні понести відповідальність. Україна має отримати чіткі та дієві міжнародно-правові гарантії безпеки. Росія має бути позбавлена спроможностей до збройної агресії у майбутньому. Україна створить умови для добровільного повернення біженців та внутрішньо переміщених осіб на території, з яких вони були змушені виїхати через військову агресію Росії. Після війни Україна, пройшовши шляхом реформ, приєднається у якості повноправного члена до європейських та євроатлантичних інституцій – ЄС і НАТО.