Презентація " Французький політик - Леон Блюм"

Леон Блюм – опора ідеї європейської єдностіПідготувала: Ліпецька Ірена

Леон Блюм(фр. Léon Blum; 9 квітня 1872 — 30 березня 1950) — французький політик, лідер Соціалістичної партії. Очолював уряд Франції в 1936–1937 та 1938. В грудні 1946 — січні 1947 — голова Тимчасового уряду Франції. Редактор газети «Попюлер» (Populaire, 1928–1950), секретар відомого часопису «Ревю Бланш». В'язень «Целленбау».

Місце народження цього майбутнього великого лідера робочого руху - Париж. Його батько був багатим ельзасским купцем, фабрикантом, що виробляють шовкові стрічки. Навчався Леон Блюм спочатку в ліцеях Генріха Четвертого і Карла Великого, потім закінчив Вищу нормальну школу і Паризький університет, де займався правом. Вчився він добре. Справа Дрейфуса спонукало його до заняття політичною діяльністю. З 1902 року він став членом Соціалістичної партії. У 1919 р. парижани обрали його в Національні збори. В той же період він намагався чинити певний вплив на французьку дипломатію з метою організації єврейської національної структури на території Палестини.

Політична позиція. На початку 1920 року Леон Блюм осудливо висловлювався про Жовтневої революції і диктатури пролетаріату. Незабаром з прихильників революції в Росії утворилася Французька комуністична партія, до якої приєдналася "Юманіте". Прихильники Блюма, опинилися в меншості, організувалися в сучасну Французьку соціалістичну партію. Будучи марксистом, Леон Блюм не хотів входити до складу "буржуазних" урядів. Він співчував сіонізму, і коли Хаїм Вейцман запросив його в Єврейське агентство, він з 1929 року увійшов в його члени. З 1936 року Леон Блюм увійшов в ліву коаліцію, з якої трохи пізніше виник антифашистський Народний фронт, який отримав на чергових виборах більшу частину голосів виборців. Був ініціатором відновлення СФІО, програмою якої знову стала «Хартія єдності» 1905

На посаді прем'єр-міністра04. 06. 1936 р. Леон Блюм, біографія якого складалася до цього періоду досить успішно, зайняв пост прем'єр-міністра Франції. Уряд Блюма ухвалив пакет важливих соціальних законів: воно остаточно затвердив 40-годинний робочий тиждень, ввело оплачувану відпустку для робітників, зрівняло арабів в Алжирі в правах з французами і пр. У 1937 через суперечності всередині коаліції з питання підтримки іспанських республіканців в Громадянській війні в Іспанії Блюм пішов у відставку; навесні наступного року він знову був призначений прем'єром, але не зміг сформувати уряд. У 1939 році лідер французьких соціалістів Леон Блюм закликав захистити «незалежність націй в межах федеративної та роззброєної Європи»

ВІЙНАУ 1940 відмовився покинути республіку (хоча, як єврей і соціаліст, прирікав себе на репресії за німецької окупації). При скликанні Національних зборів у Віші був одним з 80 депутатів, мужньо голосували проти надання диктаторських повноважень маршалу Петен. Утримувався з вересня 1940 під арештом. У 1942 відданий разом з низкою політиків-антифашистів показовому суду, під час якого виголосив промови, що викривають нацистів і режим Віші; за розпорядженням німців процес був припинений. У 1943 за наказом П'єра Лаваля виданий німцям і перебував у Бухенвальді; завдяки випадковості врятувався від розстрілу, в травні 1945 звільнений союзниками. Рідний його брат Рене Блюм загинув в Освенцімі. Блюм повернувся до Франції і увійшов у тимчасове уряд де Голля, а в кінці 1946 короткочасно очолив державу і уряд, був також представником Франції в ЮНЕСКО.

Післявоєнний час. В 1947 році Генеральна Асамблея ООН розглядала майбутнє Ерец-Ісраель. Блюмом було витрачено чимало зусиль, щоб французький уряд вирішив проголосувати за резолюцію, в якій передбачався розділ Палестини для створення на її території єврейського державного утворення. У 1948 році Леон Блюм, фото якого можна було зустріти в багатьох газетах, очолив французьку делегацію в ООН. З 2807 по 05091948 р. він був віце-прем'єром. 30031950 р. Блюм помер у містечку Жуї-ан-Жоза (департамент Івелін).

В грудні 1946 — січні 1947 — був головою однопартійного соціалістичного уряду меншості. Саме в цей період Франція розпочала війну в Індокитаї. Леон Блюм в цей час висунув на противагу тоталітарному комунізму ідею демократичного чи гуманістичного соціалізму, що відкидала диктатуру пролетаріату. Блюм заперечував класовий характер французької демократії та закликав підтримувати союзницькі відносини з Великою Британією та СШАпідписав економічну угоду з США, брав участь у війні у В'єтнамі, почав створення Західного блоку як основи НАТО.

Висновки Потрапивши у лави парламентаріїв, Блюм зумів проявити себе зовсім не як ортодоксальний марксист. Він не привітав складний радянський режим. На початку 1920 року він у своїх статтях зазначав катастрофічні наслідки завоювання більшовиками влади. Він різко критикував використання масового терору не як міри по захисту громадської безпеки, а як основного інструменту державного управління. До тридцятих років французькі соціал-демократи втратили свою популярність, а комуністична партія, навпаки, значно зміцнила свої позиції. При цьому відзначалося значне посилення вкрай правих настроїв. Щоб уникнути загрози з боку правих сил, Блюму довелося подолати наявну антипатію по відношенню до комуністів. Крісло прем'єра йому вдалося зайняти тільки після того, як соціалістів і комуністів вдалося об'єднати в структуру, названу "Народним фронтом".