Презентація: Міжнародні відносини в 20-х роках ХХ століття.

Міжнародні відносини(1918 – 1930 рр.)Паризька мирна конференція 1919.18.І – 1920.21.ІМіжнародна конференція, скликана державами-переможницями для вироблення і підписання умов з переможеними державами у Першій світовій війні На конференцію було запрошено делегації з 27 країн. Переможені держави не брали участі в переговорах. Радянську Росію до участі в роботі конференції не було запрошено. Під час роботи конференції було створено «Раду трьох» та «Раду чотирьох».«Рада трьох» на чолі з прем'єр-міністром Великої Британії Ллойд-Джорджем, Французької республіки — Клемансо і президентом США — Вільсоном.«Рада чотирьох»: ті ж самі та прем'єр Королівства Італія В. Е. Орландо.

До «Ради десяти» входили глави урядів і міністрів закордонних справ США, Великої Британії, Французької республіки, Королівства Італія та Японської імперії.1919.14.ІІ – затверджено статут Ліги Націй

1919.28. VІ - Версальський мирний договір з Німеччиною. Західна Пруссія передана Польській республіці. Ельзас і більша частина Лотарингії були передані Французькій республіці. Позен (нині Познань) відійшли до Польщі. Округи Мальмеді й Ейпен Німеччина передавала Бельгії. Данциг (Гданськ) оголосили вільним містом. Мемель (Клайпеда) у лютому 1923 р. окупований Литвою. Глучинський регіон Верхньої Сілезії був без плебісциту переданий Чехословацькій республіці. Район Сольдау (нині Дзялдово) у Східній Пруссії переданий Польській республіці. Північна частина Шлезвігу перейшла 1920 року до Данії, частина Верхньої Сілезії в 1922 р. — до Польської республіці. Саар перейшов на 15 років під управління Ліги Націй. Німеччина взяла зобов'язання дотримуватися незалежності Австрійської Республіки, визнавала незалежність Чехословацької й Польської республік. Було створено Рейнську демілітаризовану зону — Німеччині заборонили тримати будь-які війська на всій своїй території на захід від Рейна й на 20 кілометрів на схід.

Переділ німецьких колоній. Колонії Німеччини (Німецький Камерун, Тоголенд, Німецька Східна Африка, Німецька Південно-Західна Африка, Цзяочжоу, Німецька Нова Гвінея, Соломонові острови тощо) перейшли під опіку держав-переможниць (Великої Британії, Французької республіки, Японської імперії, Південно-Африканського Союзу). Німеччина за Версальським мирним договором відмовлялася від всіх концесій і привілеїв в Республіці Китай. РепараціїСтаття 231. Загальна сума - 226 мільярдів марок.1921 р. - 132 мільярдів марок. Обмеження на збройні сили. За договором збройні сили Німеччини повинні були бути обмежені 100-тис. сухопутної армії; обов'язкова військова служба скасовувалася, основна частина збереженого військово-морського флоту підлягала передачі переможцям, були також накладено жорсткі обмеження на будівництво нових бойових кораблів. Німеччині заборонялося мати багато сучасних видів озброєння — бойову авіацію, бронетехніку (за винятком невеликої кількості застарілих машин — броньованих автомобілів для потреб поліції).

1919.10.ІХ - Сен-Жерменський мирний договір з Австрією: Богемія, Моравія і Сілезія переходили до Чехословаччини;Бургенланд переходив до Австрійської республіки;Королівство Італія отримало південну частину Тиролю;Договір забороняв аншлюс, тобто приєднання Австрійської республіки до Німецької держави або іншої країни;Воєнні статті договору встановлювали чисельність австрійських збройних сил у 30 тисяч чоловік, їй заборонялось мати військово-морський флот і військову авіацію;Австрія зобов'язувалась передати переможцям у рахунок репарацій весь торговельний і риболовецький флот;

1920.4. Х - «Бессарабський протокол» — договіру між державами Антанти (Великою Британією, Французькою республікою, Королівством Італія та Японською імперією) й Королівством Румунія щодо Бессарабії.  1920.20.І - після поразки генерала А. Денікіна засідання Паризької мирної конференції підтримало рекомендацію комісії в румунських справах віддати Бессарабію Королівству Румунія.1920.4. VІ - Тріанонський мирний договір з Королівством Угорщина. Підкарпатську Русь (Закарпаття) та Словаччину включено до складу Чехословацької республіки;Трансільванія та Східний Банат передавалися Королівству Румунія;Хорватія, Воєводина та Західний Банат — Королівству СХС;провінція Бургенлянд — Австрійській республіці.

1919.27. ХІ - Нейїський мирний договір з Болгарським царством. До Королівства сербів, хорватів і словенців відійшли 4 райони загальною площею 2566 км² з містами Цариброд, Босилеград і Струмиця. Південна Добруджа залишилася за Румунією. Західна Фракія переходила у розпорядження Великої Британії, Королівству Італія, Французькій республіці, США та Японській імперії, пізніше передана Королівству Греція в 1920 р. Болгарське царство зобов'язалося виплатити репарації в 2,25 млрд золотих франків. Військові статті договору обмежували види озброєння та чисельність армії (до 20 тис.), чисельність поліції і жандармерії Болгарського царства. У 1940 Південна Добруджа (згідно з Болгарсько-Румунським договором від 7 вересня 1940 р.) повернена Болгарському царству.

Палестина та Ірак передавалися Великої Британії,Османська Сирія і Ліван — Французькій республіці. Османська імперія визнавала британський протекторат над Єгиптом, британську анексію Кіпру, передавала Королівству Італія Додеканесські острови. Східна Фракія та Едірне (Адріанополь), Галліпольський півострів передавалися Королівству Греція. Від Османської імперії відділяється Курдистан, межі якого повинні були бути визначені британо-франко-італійською комісією. Підготовлені Паризькою мирною конференцією договори разом з угодами, прийнятими на Вашингтонській конференції 1921—1922, становили основу версальсько-вашингтонської системи. Севрський мирний договір з Османською імперією (10.08.1920).

Вашингтонська конфере́нція 1921.12.ІХ - 1922.6.ІІ  У роботі взяли участь США, Велика Британія, Республіка Китай, Японська імперія, Французька республіка, Королівство Італія, Нідерланди, Бельгія та Португальська республіка. "Договір 4-Х" - (США, Велика Британії, Французької республіки та Японської імперії) – про спільний захист договірними державами їх територіальних «прав» у Тихому океані. "Договір 5" - (США, Велика Британії, Японської імперії, Французької республіки та Королівства Італія) - про обмеження морських озброєнь. Договір встановлював певну пропорцію граничного тоннажу лінійного флоту його учасників: США — 5, Велика Британія — 5, Японська імперія — 3, Французька республіка — 1,75, Королівство Італія — 1,75.

"Договір 9" - (США, Великої Британії, Французької республіки, Японської імперії, Королівства Італія, Бельгії, Нідерландів, Португальської республіки та Республіки Китай). Договір надавав країнам, які його підписали, «рівні можливості» у Республіці Китай в області торговельної та підприємницької діяльності.

Генуезька конференція. 1922. 10.ІV – 19. V— міжнародна зустріч з економічних і фінансових питань в Генуї (Італія) (29 держав). Основне питання – повернення боргів Радянською Росією. Питання не вирішено. Рапалльський договір. 1922.16.ІVРадянська Росія уклала Рапалльський договір з Німеччиною, який передбачав відновлення дипломатичних стосунків, скасування взаємних відшкодувань, розвиток торгівлі та інше. Сторони взаємно відмовлялися від претензій на відшкодування військових витрат і невійськових збитків. Гаазька конференція. 1922.15.vі-29.vіі.— міжнародна фінансово-економічна конференція з питання розбіжностей щодо боргів Радянської Росії, що проходила з за участю делегацій 26 країн, (без Німеччини,) тих самих, що на Генуезької конференції.  Радянська Росія не погодилася на вимоги.

Рурський конфлікт1922 р. - союзники відмовились від репарацій у грошовій формі, замінивши їх натуральними виплатами (сталь, деревина, вугілля).1923.9.І. - комісія з репарацій заявила, що Веймарська Республіка умисно затримує поставки.1923.11-16. - французькі та бельгійські війська кількістю первинно 60 тисяч чоловік (згодом до 100 тисяч) окупували всю територію Рурського регіону. Уряд на чолі з безпартійним рейхсканцлером Вільгельмом Куно закликав населення до «пасивного спротиву». Виплату репарацій було припинено, промисловість, управлінський апарат і транспорт охопив загальний страйк. Франція призначила Німеччині 150 тисяч штрафів.

Колишні члени фрайкора (партія реваншістів) й комуністи організовували акти саботажу та здійснювали напади на окупаційні війська. Окупаційна влада відповідала каральними операціями, в результаті яких загинуло 137 чоловік. З метою залякування до смертної кари за шпигунство й саботаж був засуджений і страчений член фрайкора Альберт Лео Шлагетер.

«план Дауеса». Лондонська конференція.1924.ІV - американський банкір Ч. Дауес і британський міністр закордонних справ Д. Чемберлен розробили план економічного оздоровлення Німеччини. План: Скорочення можливостей для Франції здійснювати санкції проти Німеччини. Союзники виводять окупаційні війська з Руру. Німеччина щорічно сплачує певну суму репарацій (починаючи з 1 млрд марок за рік та збільшуючи до 2,5 млрд марок за рік у термін чотири роки). Німецький державний банк має бути реорганізованим під проводом союзників. У джерела покриття репарацій мають бути включені прибутки держави за рахунок акцизних, митних та транспортних податків. США надають Німеччині значні позики (близько 800 млн марок).

Локарнська конференція. 1925.5 – 16. Х- міжнародна конференція, що відбулася з у місті Локарно (Швейцарія). її учасники — Бельгія, Велика Британія, Італія, Німеччина, Польща, Франція та Чехословаччина — підсумували тривалі переговори про гарантії кордонів. Основний договір — так званий Рейнський гарантійний пакт — набув сили після вступу Німеччини до Ліги Націй 14 вересня 1926. У ньому йшлося про недоторканність німецько-французьких та німецько-бельгійських кордонів, і про збереження Рейнської демілітаризованої зони. Пакт не передбачав жодних гарантій східних кордонів Німеччини.пакт Бріана — Келлоґа— міжнародний договір про відмову від війни, як знаряддя національної політики, підписаний 27 серпня 1928. Договір отримав назву за іменами ініціаторів — міністра закордонних справ Французької республіки Арістида Бріана і держсекретаря США Френка Келлоґа.

План Юнга.1929.— другий план репараційних виплат Німеччини після Першої світової війни, який замінив план Дауеса. План передбачав деяке зниження розміру річних платежів (у середньому до 2 млрд марок), скасування репараційного податку на промисловість і скорочення обкладення транспорту, ліквідацію іноземних контрольних органів. Одним з найважливіших наслідків прийняття Плану Юнга було дострокове виведення окупаційних військ з Рейнської області. План був прийнятий на Гаазькій конференції з репарацій 1929—30, в якій брали участь Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Греція, Італія, Польща, Португалія, Румунія, Франція, Чехословаччина, Югославія і Японія. США офіційно не брали участь у роботі конференції, однак, будучи ініціатором плану Юнга, чинили тиск на учасників конференції, домагаючись прийняття цього плану.  У ньому, на відміну від «плану Дауеса», виплата репарацій передбачалася аж до 1988 р. План офіційно скасований в 1932.