Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок цвяхів і звелів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втрачає терпець і з кимось свариться. У перший день він забив 37 цвяхів. Згодом навчився контролювати себе, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше опановувати свої емоції, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це. Тоді батько звелів синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.
Минав час, і згодом син зміг похвалитися батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха Батько відповів: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося. Паркан уже ніколи не буде таким, як колись». Якщо ви з кимось сваритеся й говорите щось неприємне, то залишаєте після себе такі ж рани, як ці дірки від цвяхів і рани залишаються, попри те, скільки разів ви потім перепросите. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні. Не залишайте на своєму шляху дірок!Не забивайте цвяхів ворожнечі, нерозуміння, жорстокості в душі людей!
Список використаних джерел:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D0%9 D%D0%95%D0%A1%D0%9 A%D0%9 Ehttps://naiu.org.ua/useful/etika-spilkuvannya/tolerance/https://osvitanova.com.ua/posts/4494-shcho-take-tolerantnist-abo-prytcha-pro-tsviakhyhttps://wordart.com/createhttp://kalush-licey10.com.ua/2019/03/26/pravyla-tolerantnoho-stavlennya/Зображення із Інтернет простору.