Презентація "Міжпредметні зв’язки на уроках історії України".

Міжпредметні зв’язки на уроках історії України Життя героїв збагатило історію, а історія прикрасила подвиги героїв. (Ж. Лабрюйер)

Основним орієнтиром сучасної освіти називають формування творчо мислячої особистості, здатної саморозвиватися й адаптуватися в соціумі. Узагальнений образ сучасного учня, на думку українських і зарубіжних учених, має поєднувати такі основні якості: активність, ініціативність, рішучість, комунікабельність, персональну відповідальність, упевненість у собі, уміння аналізувати, здійснювати самоконтроль, працювати в колективі тощо.

Щоб виховати такого учня, потрібно подбати: з одного боку, про високий коефіцієнт корисної дії запропонованих йому для засвоєння теоретичних знань, а з другого – про надійні й ефективні механізми перетворення їх на практичний досвід.

Впровадження міжпредметних зв’язків у навчально-виховний процес передбачає вироблення в учнів готовності успішно розв’язувати поставлені завдання, а саме: осягати зміст і суть текстів, аналізувати, співставляти явища і події,простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки, самостійно приймати рішення, виробляти впевненість у собі, вміння адекватно виражати її тощо.

Заключним етапом встановлення зв’язку є формування міжпредметного поняття як нового, узагальненого результату пізнання, що, відбиваючись у мові, стимулює розвиток мислення і мовлення учнів, а отже закріплюється не лише у знаннях, а й в уміннях учнів.

Уроки з використанням міжпредметних зв’язків передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів, що мають допоміжне значення для вивчення певної теми. Це окремі - короткочасні моменти уроків, які сприяють глибшому сприйманню та осмисленню якогось конкретного поняття

Міжпредметні зв'язки можна використовувати на різних етапах сучасного уроку: актуалізації знань, вивчення нового матеріалу перевірки і закріплення вивченого матеріалу, домашнього завдання і навіть при контролі знань.

Таким чином, використання міжпредметних зв'язків дозволить: підвищити мотивацію учнів до вивчення предмета; краще засвоїти матеріал, підвищити якість знань; активізувати пізнавальну діяльність на уроках; полегшити розуміння учнями явищ і процесів, що вивчаються; аналізувати, зіставляти факти з різних областей знань; здійснювати цілісне наукове сприйняття навколишнього світу.

Історія покликана зростити гуманіста, патріота, а для цього в арсеналі вчителя має бути: чимало новітніх технологій, інноваційних методик, завдяки яким є можливість використати на уроці історії не лише портрети, картини, а й кадри кінохроніки, уривки художніх кінострічок, фонотеку, інтерактивні карти тощо.

Особливе місце у відтворенні подій історичного минулого займає художня література. За допомогою художнього твору вчитель має змогу: реконструювати історичні події, показати колорит епох, узагальнити образи історичних діячів, застосовувати метод художньо-історичної екстрополяції.

У художніх творах відображено найтиповіші риси епохи, найважливіші події й характерні факти. Водночас письменник, майстерно володіючи словом і художніми засобами, має більші можливості довести до розуму й серця читача образ певних історичних діячів та період, у який діяли герої. Відтак, учні не лише запам’ятовують історичні факти, а й виявляють до них відповідне емоційне ставлення. Усе це полегшує процес осмислення причинності й зумовленості історичних подій.

Міжпредметні зв’язки історії та української літератури впливають на формування таких загальнонавчальних та спеціальних компетентностей учнів: зіставляти літературний твір із відповідною історичною епохою; аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі; розрізняти історичну правду і художній вимисел.

Вивчення української громадянської лірики на тлі історичних подій в контексті викладання історії України дозволяє: активізувати мислення й увагу учнів, виробляти їх вміння аналізу й синтезу, вчити робити власні висновки, збільшувати коло порушених проблем;сприяти глибшому засвоєнню історичного матеріалу через вивчення художнього твору; формувати вміння порівнювати виклад історичних подій з інтерпретацією історичних явищ і образів у художній літературі.

Для підвищення якості навчання пропоную: різноманітні форми (фронтальні, групові чи індивідуальні) методи організації пізнавальної діяльності на уроках: словесні (евристичні чи акроматичні); наочні (ілюстрування, демонстрування, спостереження); практичні

На етапі уроку «Актуалізація опорних знань та вмінь» практикую використання наочності: портретів гетьманів; картин (наприклад, «Державних діячів Радянської епохи» );представників опозиційного руху) під час вступного повторення;

Пояснення нового матеріалу проводжу з опорою на раніше відомий учням фактичний чи теоретичний матеріал: (наприклад, полемічна література, «Руська трійця», національне відродження тощо) під час вивчення нового матеріалу;

Під час вивчення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, виконання домашнього завдання використовую прийом чи вид навчальної діяльності, наприклад: складання тестових питань до тексту, складного плану, порівняльної характеристики; написання есе, підготовка доповідей

Використання узагальнюючих таблиць, схем на уроках узагальнення та систематизації матеріалу, уроках корекції з метою згортання та розгортання інформації. Наприклад, при вивченні особливостей українського національного відродження на західноукраїнських землях в курсі історії України потрібно опиратися на матеріал української літератури (концепція та етапи національного відродження , центри національного відродження (Перемишль, Львів), рушійні сили (греко-католицьке духовенство).

Створення та розв’язання проблемних ситуацій, постановка проблемних завдань, які потребують перенесення та узагальнення знань, засвоєних із суміжних курсів і навчальних предметів, що стимулюють розумову діяльність учнів, проектування та виконання міжпредметних проектів (наприклад, чому Слобожанщина є колискою українського народу)

Висновок: Незважаючи на схожість художнього й історичного методів пізнання дійсності, художня література, як правило, не може виступати в ролі повноправного, цілком достовірного історичного джерела, але з успіхом залучається в якості важливого допоміжного засобу, який оживляє урок історії. Завдяки використанню художньої літератури історична канва наповнюється зримими образами.

Систематичне використання міжпредметних зв'язків виробляє в учнів уміння критично осмислювати матеріал, що вивчається. Новий матеріал учні порівнюють із тими знаннями, які їм відомі, зіставляють їх, аналізують, додають із відомого раніше, і ця активна розумова діяльність щодо узагальнення нового під впливом раніше відомого із суміжних дисциплін сприяє більш міцному засвоєнню програмного матеріалу.

Систематичне використання в навчальному процесі міжпредметних зв'язків позитивно змінює діапазон застосування знань та умінь, сприяє формуванню в учнів широких пізнавальних інтересів.