Презентація "Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст."

Тема: Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст. Айхер Уляна, викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист ВСП «Стрийський фаховий коледж Львівського НУП»

загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні: - формотворчість, - експериментаторство, - тяжіння до умовних засобів, - антиреалістична спрямованість. Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму.

- новизна та антитрадиціоналізм; - у творах затверджується перевага форми над змістом;  - визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання; - індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача; - психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»; - широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж; - використання символу як засобу пізнання і відтворення світу; - ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);  - естетизм. 

- Дадаїзм - Експресіонізм - Неоромантизм - Сюрреалізм - Символізм - Футуризм та ін.

Одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.  Теоретиком символізму вважається Ш. Бодлер. Він висунув теорію «системи відповідностей», за якою всі предмети і явища, всі чуття і почуття невидимо зв'язані в одну невиразну, містичну цілість. Завдання митця — побачити ці зв'язки, розплутати їх, показати таємничу залежність усього на світі. Ш.Бодлер П.Верлен А. Рембо М. Метерлінк

Едвард Мунк. «Тривога» (1894) Оділон Редон. Натюрморт (зліва). Павук, що плаче (справа) Символізм в живописі

Трістан Тцара Дадаїзм (франц. dadaпsme від dada — дитячий дерев'яний коник; перен.: незв'язний дитячий лепет) — авангардистська літературна течія (1914— 1924 pp.), яка виникла в Швейцарії. її засновники — Трістан Тцара, Р. Гюль-зенбек, Г. Валь, Г. Арп.  Дадаїзм був свого роду протестом проти ідеологій, політичних структур, раціональної логіки, логоцентризму, моральних норм.

Дадаїзм в живописі

Провідними настроями експресіоністської лірики є жах, розпач, почуття болісної залежності сучасної особистості від соціальних та історичних зламів, очікування апокаліптичної катастрофи, відчайдушний пошук втрачених моральних засад буття. Поети, що належали до цієї течії, змальовували світ, охоплений злом, потворністю, хаосом, руйнівними силами. При цьому зовнішнє і внутрішнє буття зливалися: потрясіння ліричного «я» подавалося як потрясіння дійсності. Експресіоністську поетику вирізняють загострена емоційність, гротескність образів, «вибухове» слово, плакатність письма. Представниками експресіонізму в літературі були Ґ. Гайм, Ф. Верфель, Ґ. Тракль, Ґ. Бенн та ін. Ґ. Гайм Ф. Верфель Ґ. Тракль Ґ. Бенн

Еміль Нольде. «Танець навколо Золотого тельця», 1910 Франц Марк. Тіроль, 1914

Імпресіонізм — художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Сформувався у Франції в другій половині XIX ст., насамперед у малярстві. Визначення походить від назви картини Клода Моне «Враження. Схід сонця» («Impression. Soleil levaht», 1873). Наприкінці XIX ст. імпресіонізм поширився в європейському письменстві. Засновниками літературного імпресіонізму вважаються брати Гонкури. Виявився він також у творчості Ґі де Мопассана, М. Пруста, К. Гамсуна, О. Уайльда, Р.Л. Стівенсона, А. Шніцлера та ін. Гі де Мопассан Брати Гонкур Марсель Пруст Кнут Гамсун Оскар Уайльд

Клод Моне. «Враження. Схід сонця» (1872) Єдгар Дега. «Прима» Пьер-Огюст Ренуар

Неороманти́зм  (від грецьк. νέος - молодий, новий і фр. romantisme)-умовна назва естетичних  тенденці, що виникли влітературі на межі 19-20 століть. Течія раннього модернізму. Сюжетові неоромантичного твору притаманні : - напруженість, - елементи небезпеки, боротьби, таємничі або надприродні події.

Неороманти́зм в живописі White Bear King Valemon, 1912 Теодор Кіттельсен, Німфа, 1936 Етель Леонтін Габіан Вулиця в Осло, 1911 Харальд Оскар Сольберг

Засновником сюрреалізму був французький письменник Андре Бретон   Філософськими засадами сюрреалізму є суб'єктивно-ідеалістичні. теорії Інтуїтивізму, фрейдизму, східні містико-релігійні вчення. Естетичні засади напряму викладено в «Маніфестах сюрреалізму» А. Бретона. Сюрреалісти закликали звільнити людське «Я» від «пут» матеріалізму, логіки які вони вважали породженням буржуазної цивілізації. На їхню думку, митцю слід спиратися на досвід несвідомого вираження духу — сни, галюцінаціїї, марення, інтуїтивного аби проникнути по той бік світодовсті, осягнути нескінченне й вічне. Сюрреалізм заперечує прийняті суспільні форми сучасного життя, технічної цивілізації, культури, моральних засад, під впливом Зигмунда Фрейда пропагує психічний анархізм, автоматизм вислову, звільнення від контролю розуму, спонтанність підсвідомості. Гійом Аполлінер Луї Арагон Андре Бретон Поль Елюар

«Постійність пам'яті» (1931) Сальвадор Далі «Триптих «Сад зеинх насолод» Рене Магрітт, 1951

Мистецтвом майбутнього проголосив себе на світанку XX ст. футуризм (від лат. - майбутнє). Батьківщиною футуризму була Італія, його «хрещеним батьком» - італійський поет Філіппо Томмазо Марінетті. Футуризм вважає за необхідне повне знищення синтаксису та пунктуації, скасування прикметників і прислівників, вживання дієслова лише в неозначеній формі... Італійські авангардисти - за образну насиченість твору: "Тільки дуже образна мова здатна охопити всю багатоманітність життя та його напружений ритм". Рух життя слід відтворювати "ланцюгом асоціацій". Філіппо Т. Марінетті Фортунатто Деперо

Футуризм в живописі Джакомо Балла. Вулиця заходить в будинок Умберто Боччоні. Урбаністичний малюнок

Завдання для закріплення матеріалу: 1. Прокоментуйте, як ви розумієте термін «модернізм». 2. Розкажіть, як ви розумієте причини виникнення модернізму. 3. Розкрийте загальні риси модернізму. 4. Визначте, чим модернізм відрізняється від реалізму.