Презентація " Моє рідне місто - Бердянськ"

Моє рідне місто -Бердянськ

Бердянськ — місто обласного значення в Україні, на півдні Запорізької області, на північному узбережжі Азовського моря. Відстань до обласного центру – 200 км. У Бердянську є чимало красивих та мальовничих місць. Тут створені усі умови не тільки для гарного відпочинку, насолоди сонцем та морем, але і для знайомства з унікальними куточками південних степів України, де жили древні скіфи, відвідування місцевих музеїв та пам’яток. Центр міста. Фото з zahidkurort.com

У 1827 році на березі Бердянської затоки розпочалося будівництво пристані. Саме цей рік і вважається роком заснування Бердянська. А 1 липня 1830 року відбулося урочисте відкриття порту. Історія Бердянська розпочинається у 1824 році, коли генерал-губернатором краю графом Михайлом Воронцовим на Азов була відправлена експедиція. Її мета — визначити місце для нового морського порту, через який можна було б вивозити за кордон пшеницю. Керівник експедиції капітан Микола Критський виміряв глибину затоки та остаточно впевнився, що найкращого місця для будівництва морського порту на Північному Приазов’ї немає. Вид на Бердянський порт.

Навколо нього почало швидко розростатися селище, і вже у 1841р. порту були надані права і привілеї міста та офіційно закріплено назву Бердянськ. Заборонялося будувати будинки вище другого поверху. Прекрасні будівлі прикрашали місто: Зимовий театр, будівля міської управи (ратуші), готель «Брістоль» (нині Будинок культури заводу «Південгідромаш»), чоловічої класичної гімназії (нині головний корпус педагогічного інституту), Вознесенський собор, Лютеранська церква та інші. Бердянський державний педагогічний університет.

В середині минулого століття в Бердянську основним «роботодавцем» все ще залишався морський порт. Завершилося будівництво хвилелому, який був прийнятий спеціальною комісією 24 березня 1869. Ця споруда з каменя довжиною 640 метрів з двома портовими вогнями на кінцях – покажчиками проходу в гавань, розташоване на відстані 859 метрів від берега, і понині вірно служить портовикам. В передвечірній час, коли за хвилелом закочується сонце, їм можна помилуватися з Приморської площі або з набережної на вулиці Горького. Хвилеріз перед Бердянським портом.

У післявоєнні роки відновлення Бердянська іде швидкими темпами і він стає столицею Азовських оздоровниць та важливим промисловим центром. Сьогодні Бердянськ — це місто обласного значення із населенням 118,4 тис осіб (станом на 2015 рік), перлина Північного Приазов’я, кліматичний та грязьовий курорт державного значення, різноманітне та водночас цікаве місто для відпочинку та оздоровлення.

Є в Бердянську і архітектурні перлини. Одна з найдавніших споруд міста і сьогодні радує око і, більш того, приносить велику користь всім, тим «хто в морі». Це 23-метровий Бердянський маяк. Його восьмикутна башта з червоною смугою посередині була зведена ще в 1837 році. У 1883 році він став одним з перших електричних маяків тодішньої Росії. Маяк

Бердянська коса – це перлина міста. Вона омивається з двох сторін морем та нагадує величезне зігнуте вудилище довжиною 20 км. Із західної сторони – відкрите море та пляжі, зі східної – інший світ: мілководдя, очерети та острови, солоні озера…Унікальність Бердянської коси полягає ще й у дивовижному поєднанні цивілізації з первозданною природою. Останнім часом на косі будуються нові сучасні готелі та реконструюються старі бази відпочинку. У той же час на оголовку коси зберігся первозданний природний ландшафт, там заповідник. Перлина Бердянська – коса

Дитячі проєкти. Пам'ятник хлопчику-рибалки є одним з численних оригінальних пам'ятників Бердянська. Бронзова скульптура в повний зріст зображує юного рибалку, який в одній руці тримає довгоочікувану спійману рибу, а в іншій - стискає вудку. Пам'ятник встановлено в 2004 році на набережній - улюбленому місці риболовлі Бердянської дітвори. Хлопчик-рибалка на тлі Азовського моря є прекрасною декорацією для фотозйомки.

Крісло бажань - це маленька туристична «Мекка» українського курортного міста Бердянська. І в назві цієї оригінальної пам'ятки, щодня збирає цілу чергу туристів, не варто шукати підступу. На центральній площі Приморської дійсно стоїть якийсь кований металевий трон з черномраморнім сидінням. Спочатку крісло бажань було гранітним, але під натиском бажаючих виконати свою мрію, швидко перетворилася на купу каміння. Зараз на тому ж місці красується нове сидіння, виконане за проектом В. Белтадзе і К. Дішканта в староруської стилі з підлокітниками в вигляді держав. Якщо ваше бажання так сильно, що черга під палючим сонцем здається веселою розвагою, то вирушайте посидіти на заповітному крісла, тому що, хоча це і всього лише легенда, чому б не спробувати, а раптом працює?

Зоопарк «Сафарі»Відкрився у 2009 році на території, де нещодавно був пустир. На площі 2,5 га у просторих вольєрах під відкритим небом живуть близько 70 видів тварин, серед яких уссурійські тигри, амурські леопарди, африканські зебри та страуси, рідкісні карликові поні аппалуза тощо. На території висаджені більше семи тисяч рослин. Із привезеного з Ай-Петрі каменю та вулканічної породи споруджена у вигляді альпійської гірки «Гора бажань». На території створені два озера – «Лебедина шия» та «Озеро рожевих пеліканів», а також невелике озеро-вольєр для нільських крокодилів.

Парк ім. П. П. Шмідта. Міський парк імені П. П. Шмідта – улюблене місце відпочинку бердянців, яке займає територію більше ніж 3,5 га. Міський сквер, заснований у 70 роки XIX століття, не випадково носить ім’я легендарного лейтенанта, адже у Бердянську чимало пам’ятних місць пов’язані з родиною Шмідта. Його батько, начальник порту та міста у 1876-1886 роки, багато зробив для благоустрою, розвитку та перетворення Бердянська у торговельно-промислове місто, він же і став ініціатором створення міського скверу.

Колекція картин Бердянського художнього музею могла б стати прикрасою навіть столичної галереї. Це особлива культурна гордість бердянців. Своїми картинами та взагалі народженням Бердянський художній музей зобов’язаний видатному художнику часів СРСР Ісаку Бродському. Він подарував місту 230 робіт із своєї колекції. А 7 листопада 1930 року у Бердянську відкрився художній музей. Зараз у його фондах нараховується більше чотирьох тисяч полотен.

У Бердянську досить багато цікавих пам’ятників – це і слюсар дядя Вася, що виглядає із люка на центральній площі, та єдиний у світі пам’ятник азовському Бичку-годувальнику.