Презентація " Музеї Лесі Українки"

Віртуальна екскурсія музеями Лесі Українки

Музеї як простори пам'ятіМузеї є фундаментальними осередками, що зберігають матеріальну й духовну спадщину через артефакти, документи та мистецькі твори. Вони комплектують, вивчають, реставрують та демонструють експонати, формуючи національну свідомість і забезпечуючи зв'язок поколінь.

Музей Лесі Українки в Сурамі (Грузія)Музей Лесі Українки в ЯлтіМузей Лесі Українки у Луцьку. Музей „Лісової пісні” в урочищі Нечимному. Музеї Лесі Українки мають виняткову культурно - історичну цінність як центри збереження автентичної спадщини поетеси, що транслюють її незламний дух.

Сьогодні ми привідчинемо деякі двері, за якими можна на короткий час поринути у світ життя і творчості Лариси Петрівни Косач - Квітки

«Ні про Київ, ні про Гадяч, ні про хутір я не можу так, як про Колодяжне, сказати що, мовляв, їду «додому»… а потім то все було тимчасове, випадкове і не своє», — писала Леся Українка. Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки

Хоч народилася Леся у Звягелі, рідною домівкою вважала Колодяжне. Тут вона разом із сільськими дітками бігала зустрічати череду, купатися в озері; потай від батьків тікала до лісу, сподіваючись зустріти мавку. Із Колодяжним Лесю Українку пов’язує 25 років життя. У цій садибі Косачі жили з 1882 року. Востаннє Леся її навідала 1907-го.

Одразу за високими ворітьми ступаєте на алею, вздовж якої височать дерева, цвітуть квіти і чекає на вас Леся, точніше, її бронзове погруддя.

За погруддям сучасне приміщення літературного музею: чотири експозиційних зали з документальними матеріалами й експонатами.

«СІРИЙ» БАТЬКІВСЬКИЙ БУДИНОК (автентичний)Називається так, бо в такий колір пофарбовані вікна й віконниці. Усередині – три кімнати, кухня, дві веранди.

У цій ошатній вітальні за проектом Ольги Петрівни щороку майстрували сцену для всіляких домашніх вистав. Приміром, тут відзначали Шевченківські свята, до яких ретельно готувалися. Цікаво, що в такі дні у кімнаті збиралися й хатні мешканці, і селяни, і київські гості. 

У кабінеті Петра Косача, крім цікавого крісла-качалки, книжкової шафи з енциклопедичними словниками Брокгауза й Ефрона, на верхній полиці етажерки та стінах – фото Олени Пчілки (головна людина роду, не посперечаєшся).

Біла Спальня Косачів виглядає вишукано, аристократично

ЛЕСИН «БІЛИЙ ДОМИК»При сонці чи й місяці цей будиночок ніби світився білими стінами, тому називали його «білим». На даху веранди для Лесі влаштували солярій: завозили туди пісок і вона приймала сонячні ванни. Цей будинок батько спорудив спеціально для Лесі

Рожева кімната – спальня Лесі та її робочий кабінет«Почуваю себе “як не може бути” (себто як слід) в своїй новій, маленькій рожевій хатинці з білими меандрами», бо «…тут окрім писання і живе діло, і милі для мене люди, тут не почуваю себе зайвою на світі», – писала поетеса в листах до Михайла Драгоманова.

Музей родини Косачів у Звягелі, заснований за ініціативою творчої інтелігенції міста

Експозиція музею, розташована у 7 залах

Тут знайдете інформацію про батьків Лесі Українки: громадську, літературну та видавничу діяльність Олени Пчілки, професійну і громадську діяльність Петра Антоновича Косача, життєвий шлях всіх їхніх дітей

«Бажано, щоб наші вишиванки зоставалися при своїй давній, властивій їм красі. Українські вишиванки придбали собі добру славу не тільки по-за селами в наших краях, ай по чужих країнах». Так писала у передмові до останнього ( 1927 р.) прижиттєвого видання свого збірника "Українські узори" Олена Пчілка.

Літературно-меморіальний музей Лесі Українки у ЗвягеліВ ошатному будиночку над Случчю, в стародавньому Звягелі, 25 лютого 1871 народилася Лариса Косач, в майбутньому — знаменита українська поетеса Леся Українка. Поетеса називала це місто «наймилішим» у своїх спогадах.

У п’яти кімнатах музею відтворено життя родини Косачів у Звягелі: документи, картини, фотографії, книги, меблі того часу.

Найсвятіше місце — дитяча кімната Лариси, Лосі, Лесі, Зеїчки . У куточку — віночок із стрічками, живі квіти та муляж метричної книги, роз­критої на сторінці із записом про день і місце народження Ла­риси Петрівни Косач. Тут представлені осо­бисті речі письменниці.

А в цьому будинку знаходиться Квартира – музей Косачів у Києві

Сьогодні відвідувачі музею можуть поринути в епоху столітньої давнини, відчути атмосферу, в якій мешкала родина. Складається він з передпокою і 5 кімнат

Фрагмент інтер'єру вітальні. Фортепіано чоловіка Лесі Українки, відомого фольклориста Климента Квітки.

Фрагмент інтер'єру кімнати Олени Пчілки. На стіні - картина Лесі Українки “Мати і дочка біля пташиного гнізда”, створена в період навчання у рисувальній школі М. Мурашка Над комодом - килимок зі зразками вишивок з Карпат

В оздобленні їдальні яскраво відбилися смаки господині, Олени Пчілки, невтомної колекціонерки і дослідниці виробів народних майстрів: це і домотканий полтавський килим, і плахти, і мережана скатертина, і кераміка з Опішні...

Кімната Лесі Українки - серце музею. Скромність і простота її обстановки відповідають рисам вдачі письменниціПисьмовий стіл (бюрко), на столі: поштова листівка з автографом Лесі Українки, 1906 р.; репродукція Мадонни Рафаеля, подарована С. Мержинським; жук-скарабей - сувенір, привезений з Єгипту

Фрагменти інтер'єру, що відображає дух епохи, вишуканість та естетизм української інтелігенції

Свої двері відкриває й гостинно запрошує Музей “Лесина вітальня” у Луцьку. Поблизу костелу Св. Петра та Павла розташована двоповерхова кам’яниця кінця XVIII століття. Саме тут впродовж 1890—1891 років проживала Леся Українка. є На основі експонованих матеріалів можна уявити собі повсякденний побут великої родини, що залишила неабиякий слід в житті України. Луцьк тісно пов’язаний з іменем Лесі Українки. Саме тут у ранньому дитинстві Лариса Косач написала свій перший вірш – „Надія”.

В кімнатах старі меблі, якими Леся могла користуватися, столітнє піаніно, на одному столі – порцеляновий посуд тієї доби, на іншому – стара гасова лампа, чорнильна ручка, майстерно виконані копії Лесиних автографів, на полицях – книжки, які любила читати.

Музей Лесі Українки в Ялті Три роки з прожитих поетесою 42-х припадає на Крим, з них два вона провела в Ялті. Тисячу днів і ночей її серце билось в унісон з прибоєм Чорного моря. Тут народжувались твори, у яких зупинялись кримські миттєвості, щоб зберегтись в обіймах слова Лесі Українки на віки - "Кримські спогади", Кримські відгуки", "Над морем", "Кассандра" та ін.

Після окупації Криму росією у 2014 році музей було зачинено на "ремонт", а після його закінчення в будівлі відкрилася експозиція “Ялта. Століття XIX”, де основна увага зосереджена на російських діячах. Від музею поетеси залишилися світлини на вітринах, перемішані зі світлинами російських діячів, та маленький письмовий столик, за яким вона працювала. Залишається содіватися, що решта експонатів не знищені, а припадають пилом у сховищі чи підвалі.

სურამის ლესია უკრაინკას მუზეუმი/Museum of Lesja Ukrainka in Surami/Музей Лесі Українки в СураміНа мальовничих пагорбах центральної Грузії лежить маленьке містечко Сурамі. Саме тут прожила свої останні дні та згасла Леся Українка. У місті про Лесю знає кожний. Тут функціонує школа імені Лесі Українки, є однойменна вулиця, пам’ятник і, звісно ж, музей - бібліотека.

Будинок музею невеликий. Експозиція розповідає відвідувачам про життя і творчість поетеси та про зв’язки з Грузією. Відомо, що Леся товаришувала з видатним грузинським педагогом Шіо Читадзе, а Климент Квітка - із Захарія Паліашвілі.

Завершучи нашу віртуальну подорож музеями Лесі Українки, розуміємо, що память про славну дочку нашого народу, крім музеїв, увічнюють у міжнародних фестивалях , назвах вулиць та шкіл , пам'ятниках у багатьох країнах світу (Австрія, США, Грузія), а також через вивчення її творчості, яка стала символом стійкості. Як я умру, на світі запалаєПокинутий вогонь моїх пісень,І стримуваний пломінь засіяє,Вночі запалений, горітиме удень.