Презентація на тему "А. Ахматова поема «Реквієм». В. Маяковський – поет-новатор, уплив футуризму на поетику митця"

А. Ахматова Поема «Реквієм». В. Маяковський – поет-новатор, уплив футуризму на поетику митця

Ахматова пережила довгі роки відчаю і страху, коли кілька разів арештовували її сина, забирали друзів, убивали чоловіків. Подібні трагедії переживали мільйони. Тому поема є голосом цілого народу. Зображуючи всенародну трагедію, Ахматова персоніфікує образ народу в образах матері і сина. Насильницький розрив між ними призводить до порушення гармонії — основи основ. Біль зраненої матері не зрівняти ні з чим, і тільки через її скорботу можна уявити велику трагедію тієї епохи.

Життя матері без сина втрачає сенс, мабуть, їй легше було б померти, ніж терпіти таке горе. Та вона знаходить у собі мужність іти цим хресним шляхом, як колись Богоматір супроводжувала сина в його стражданнях. Органічно вплітається в поему розділ про страту Ісуса Христа. Реквієм — поховальна меса, католицька служба за покійним, у дослівному перекладі «прохання про спокій».

Вступление. Это было, когда улыбался. Только мертвый, спокойствию рад. И ненужным привеском болтался. Возле тюрем своих Ленинград. И когда, обезумев от муки,Шли уже осужденных полки,И короткую песню разлуки. Паровозные пели гудки,Звезды смерти стояли над нами,И безвинная корчилась Русь. Под кровавыми сапогами. И под шинами черных марусь.

IУводили тебя на рассвете,За тобой, как на выносе, шла,В темной горнице плакали дети,У божницы свеча оплыла. На губах твоих холод иконки,Смертный пот на челе… Не забыть!Буду я, как стрелецкие женки,Под кремлевскими башнями выть.1935 Москва

Эпилог1 Узнала я, как опадают лица,Как из-под век выглядывает страх,Как клинописи жесткие страницы. Страдание выводит на щеках,Как локоны из пепельных и черных. Серебряными делаются вдруг,Улыбка вянет на губах покорных,И в сухоньком смешке дрожит испуг. И я молюсь не о себе одной,А обо всех, кто там стоял со мною. И в лютый холод, и в июльский зной. Под красною, ослепшею стеною.

2 Опять поминальный приблизился час. Я вижу, я слышу, я чувствую вас(…) Хотелось бы всех поименно назвать,Да отняли список, и негде узнать. Для них соткала я широкий покров. Из бедных, у них же подслушанных слов. О них вспоминаю всегда и везде,О них не забуду и в новой беде,(…) А если когда-нибудь в этой стране. Воздвигнуть задумают памятник мне,Согласье на это даю торжество,Но только с условьем — не ставить его. Ни около моря, где я родилась: Последняя с морем разорвана связь,Ни в царском саду у заветного пня,Где тень безутешная ищет меня,А здесь, где стояла я триста часов. И где для меня не открыли засов. Затем, что и в смерти блаженной боюсь. Забыть громыхание черных марусь,Забыть, как постылая хлопала дверь. И выла старуха, как раненый зверь. И пусть с неподвижных и бронзовых век,Как слезы, струится подтаявший снег,И голубь тюремный пусть гулит вдали,И тихо идут по Неве корабли.

Поминаючи всіх померлих в епілозі поеми, авторка зосереджує увагу на образі матері як узагальненому образі всіх жінок. Вони різні зовні, за характером, за силою волі, але всіх їх поєднало одне горе, спіткала одна доля. Правдивий твір Анни Ахматової про життя радянського народу в 30-ті роки XX ст. вийшов друком на її батьківщині лише 1988 року, коли минуло вже багато років після смерті автора поеми. Поема стала справжнім народним твором не лише тому, що в ній відображено велику народну трагедію, а й завдяки поетичній формі, близькій до народних голосінь.

1. Поясніть, яке значення у творчій спадщині Анни Ахматової поеми «Реквієм».2. Розкрийте, чому поему називають поема-плач. Якого змісту набуває назва поеми «Реквієм»?3. Сформулюйте, якою постає у вашій уяві головна героїня «Реквієму». Які сили їй протидіють? У яких образах поетеса персоніфікує образ народу?4. Знайдіть у поемі «Реквієм» реалії, що стосуються часу дії. Як за їхньою допомогою зображується й оцінюється епоха?5. Дослідіть, чим пояснюється композиційна своєрідність «Реквієму» — «монтаж» окремих ліричних віршів в епічну поему.6. З кожним розділом поеми звучання голосу поетеси різко змінюється. Дослідіть, чим визначається це звучання в кожному конкретному випадку (наприклад, у розділах 5, 8, 10 і в епілозі).

Поет і драматург Володимир Маяковський за силою та самобутністю таланту належить до чільних постатей російської та світової поезії. Навіть на тлі надзвичайно багатої талантами «срібної доби» він справляє враження велетня. Творча й особиста доля Маяковського стали однією з найяскравіших і найтрагічніших сторінок світового поетичного мистецтва. Свій шлях поет починав із бунту проти старого світу. Його трагедія полягала в тому, що, присвятивши всю свою творчість ідеї комунізму, він зрештою розчарувався в ньому і став його жертвою

Послушайте!Ведь, если звезды зажигают —значит — это кому-нибудь нужно?Значит — кто-то хочет, чтобы они были?Значит — кто-то называет эти плево́чки жемчужиной?И, надрываясьв метелях полу́денной пыли,врывается к богу,боится, что опоздал,плачет,целует ему жилистую руку,просит —чтоб обязательно была звезда! —клянется —не перенесет эту беззвездную муку!

А послеходит тревожный,но спокойный наружно. Говорит кому-то:«Ведь теперь тебе ничего?Не страшно?Да?!»Послушайте!Ведь, если звездызажигают —значит — это кому-нибудь нужно?Значит — это необходимо,чтобы каждый вечернад крышамизагоралась хоть одна звезда?

Домашнє завдання. Вивчити напам'ять 1 вірш В. Маяковського на вибір (в оригіналі або в українському перекладі). Прочитати твір Дж. Оруелла «Скотоферма» ("Колгосп тварин")