Презентація на тему "Дія отрути грибів на людину"

Дія отрути грибів на людину. Підготувала:студентка 31 – Е групи КОГПА ім. Т. Шевченка. Плетюк ІваннаІндивідуальне науково ─ дослідне завдання з предмету Екотоксикологія на тему:

План

Вступ. Отрутні властивості грибів відомі з далеких часів. У Європі проростає приблизно 80 видів отруйних грибів, серед яких дуже отруйних – близько 20 видів. Серед них зокрема аманітальні гриби роду Amanita. Характер отруєння визначається насамперед хімічним складом отрут грибів. Наслідки отруєння грибами залежать також від кількості спожитих грибів, стану здоров’я й віку потерпілого тощо.

І. Загальна характеристика синдромів отруєння людини грибами. Більшість отруйних грибів викликає відносно легкі нетривалі захворювання, основними з яких є порушення функціонування шлунково-кишкового тракту. Однак деякі з них спричиняють важкі отруєння, навіть із летальними наслідками.

Основні синдроми (ознаки) отруєння грибами:

 Гриби, що продукують отрути, за характером впливу на людину, розподіляють на три групи.

Першу групу становлять гриби, які мають гастроентеротропну дію. Клінічна картина отруєння цими грибами характеризується симптомами гастроентериту – нудота, блювання, біль у животі, діарея, іноді непритомність. Симптоми з’являються через 1-2 год після вживання грибів у їжу.

У цю групу входять деякі види родів Agaricus:

Деякі види роду Tricholoma: Гриби цієї групи стають їстівними після 10-15 хв відварювання та відціджування відвару. 

 Другу групу становлять гриби з різко вираженою нейро-вегето-тропною дією на нервову систему. До неї належать гриби, які містять мускарин і мускаридин, а також їхні аналоги. Симптоми отруєння цими грибами спостерігаються через 0,5-2 год після вживання: сильна нудота, блювання, пронос, запаморочення, втрата свідомості, посилене потовиділення, галюцинації.

Представниками цієї групи грибів є деякі види роду Amanita:

Деякі види роду Clitocybe:

 Отрути цих грибів спричиняють порушення діяльності центральної нервової системи. Вони можуть викликати холінергічний синдром отруєння, який проявляється в блідості шкіри, порушенні ритму серцевої діяльності і судомах, болі в животі, посиленні перистальтики кишок, нудоти, блювання, діареї або антихолінергічному синдромі – виникнення гіперемії шкіри, тахікардії, галюцинацій, судом, коми. Гіпермія шкіри

До третьої групи отруйних грибів належать такі, які проявляють виражену гепато-нефротропну дію. Це найнебезпечніші, смертельно отруйні гриби

До грибів цієї групи насамперед належать:

На першому етапі отрута цих грибів спричиняє ушкодження слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, а в подальшому – печінки, нирок.

Унаслідок цього виникають симптоми гастроентериту з подальшим розвитком гострої печінкової та ниркової недостатності.

Симптоми отруєння стають вираженими після того, як отрута потрапляє в головний мозок і впливає на нервові центри, які регулюють функції окремих органів.

Починаються блювання, пронос, обезводнювання, посиніння губ і нігтів, холонуть руки та ноги, з’являються судоми.

Пізніше отрути паралізують нерви, які регулюють функціонування кровоносних судин, наслідком чого є затримка крові в них; викликають жирове переродження печінки, нирок, серця.

Стан хворого різко погіршується, що майже завжди призводить до летального наслідку.

ІІ. Структура сильнодіючих отрут грибів та прояви їхньої діїДо отрут, що діють на нервову систему, як уже зазначалося, належать отрути другої групи грибів за отруйністю, зокрема мускарин

Він уперше був виділений із мухомора червоного (Amanita muscaria), але його вміст у цьому грибі становить 0,0003-0,0016 % сирої маси.

У волоконниць вміст мускарину в 20-30 разів вищий, ніж у мухомора червоного.

За хімічною будовою мускарин є похідним триметиламонію (рис. 1)Рис. 1. Структура мускарину. У плодових тілах мухоморів виявлено ряд отруйних сполук, які мають мускаринподібну дію, зокрема мускаридин, мусцимол, іботенову кислоту (рис. 2), буфотенін, а також багато ізомерів і аналогів мускарину (аломускарин, дезетермускарин, аломускарон, дегідромускарон, епіаломускарин, епімускарин, метилфурметин та ін.). Рис. 2. Структура мускаридину, мусцимолу та іботенової кислоти

Симптомами отруєння мускарином та подібними до нього речовинами є:

Мускарин впливає на периферійну нервову систему, хімічним медіатором клітин якої є ацетилхолін.

Сильними галюциногенами є отрути, які продукуються багатьма грибами роду:

У цих грибах виявлено галюциногенні речовини з групи індолів (похідних 2,3-бензиіролу) – псилоцибін (фосфатний етер 4-оксиди- метил-триптаміну) та його дефосфорильоване похідне псилоцин (рис. 3). Рис. 3. Структура псилоцибіну та псилоцину

Уперше псилоцибін було виділено з псилоцибе мексиканського (Psilocybe mехісаnа).

Характер дії псилоцибіну (як і інших отрут) залежить від дози, виникнення стану загального нервового розслаблення, зміни настрою до появи галюцинації, порушення координації, сповільнення серцевих скорочень. Псилоцибін

У разі споживання людиною понад 6 мг псилоцибіну виникають:

До дії галюциногенних отрут грибів немає звикання, але тривале їх уживання викликає небезпечні психічні захворювання, виникнення порушень у корі головного мозку, діяльності серцево-судинної системи.

У грибах роду Psilocybe виявлено два алколоїди – беоцистин та норбеоцистин, які викликають залежно від дози відчуття сп’яніння, усування від дійсності, загального розслаблення, невагомості тощо.

Наприклад, у грибах Psilocybe  semilanceata міститься (у розрахунку на сухі гриби) до 2 % основного активного інгредієнта псилоцибіну, слідові кількості псилоцину й до 0,3 % беоцистину.

Найнебезпечнішими є отрути грибів, які проявляють гепато-нефротропну дію. Такими речовинами є отрути блідої поганки (Amanita phalloides).

Їх поділяють на дві групи: фалотоксини, що вражають ендоплазматичну сітку, та аманітатоксини, що діють повільніше, але майже в 20 разів отруйніші, ніж перші.

Серед фалотоксинів першим було виділено й досліджено фалоїдин. Механізм дії інших фалотоксинів подібний до дії фалоїдину. Фалоїдин

Ці отрути потрапляють у печінку з кров’ю, викликають збільшення об’єму цього органа в 2-3 рази за рахунок надмірної акумуляції крові.

Подальше нагромадження в печінці крові може призвести до смерті від геморагічного шоку.

Інша група отрут блідої поганки – аманітатоксини.. Аманітатоксини α- і β-аманіти, які є основними токсичними сполуками грибів роду Amanita, виявлено також у грибах ряду видів роду Galerina, зокрема в галерині облямовані (Galerina marginata).

Отрути блідої поганки викликають інтоксикацію, яка проявляється в ураженні шлунково-кишкового тракту (блювота, діарея), печінки, нирок і головного мозку (поява некробіотичних і некротичних змін).

Під час дослідження отрут мухоморів, зокрема мухомора смердючого (Amanita virosa), мухомора білого (Amanita verna), виявлено отрути, які віднесені до групи віротоксинів і становлять собою гептапептиди, які відрізняються від фалотоксинів і аманітатоксинів насамперед наявністю моноциклічної структури з 2-метилсульфаніл- триптофаном, а також дигідроксипроліну.

Токсична дія віротоксинів, зокрема вірозину, проявляється в ураженні нирок, жировому переродженні печінки, зменшенні об’єму селезінки, порушенні кровообігу та вестибулярного апарата та ін. Ураження нирок

Отрути павутинника оранжево-червоного (Cortinarius arellanus) за своєю будовою та дією найближчі до отрут блідої поганки. Павутинника оранжево-червона(Cortinarius arellanus

У цьому грибі виявлено 10 отрутних речовин, серед яких найвивченішими є гржималін, безонін а і мезонін b, кортинарин.

Симптоми отруєння ними проявляються після відносно довготривалого латентного періоду (3-14 діб), і проявом є поява сухості в роті, сильної спраги, нудоти, блювання, проносу, болю в ділянці крижів та головного болю, часто спостерігається уремія, що може викликати смерть.

УРЕМІЯ (лат. uremia; urinа — сеча + aemia — кров) — патологічний стан, що зумовлений надлишковим накопиченням у крові побічних продуктів метаболізму білкових сполук та містить комплекс біохімічних і патофізіологічних розладів, характерних для кінцевої стадії хронічної ниркової недостатності.

Отруйність деяких грибів проявляється за одночасного їх уживання в їжу з алкоголем.

До таких грибів належать деякі види роду Coprinus, зокрема гнойовик сірий (Coprinusatramentarius), дубовик-синяк (Boletus buridus) та ін.

При вживанні цих грибів з алкоголем через 0,5-2 год помічається почервоніння обличчя, частина тіла стає фіолетовою, а кінчик носа та вушні мочки – блідими.

Водночас підвищується температура та прискорюється серцебиття, з’являються сильна спрага, блювання, пронос, порушується зір тощо. Через деякий час усі симптоми отруєння зникають та з’являються знову при вживанні алкоголю.

Отрута, яку виявлено в гнойовику сірому, за своїм хімічним складом є гідрокси циклопропіл глютаміном і має назву коприн. Розчиняючись в алкоголі, вона проникає в кров, а відтак – у печінку.

ВИСНОВОКВарто пам’ятати, що в деяких людей спостерігається ідіосинкразія до грибів. У цьому разі вживання в їжу навіть їстівних грибів призводить до отруєння, яке супроводжується різкими болями в животі, блюванням, проносом, висипами. Таким людям уживання грибів у їжу протипоказано. Гриби не рекомендується вживати при хворобах печінки, нирок, запальних процесах шлунково- кишкового тракту.

Дякую за увагу!