Презентація на тему "Доба "застою". Повсякденне життя. Практичне заняття

Практичне заняття. Доба «застою». Повсякденне життя.

Починаючи з XXIII з'їзду КПРС (1966 р.), на всіх високих партійних форумах завдання підвищення життєвого рівня населення декларувалося як одне з основних завдань партії держави. Навіть у Конституції СРСР 1977 р. (Конституції УРСР 1978 р.) були зафіксовані права на гарантовану, гідну оплату праці, на забезпечення житлом, кваліфікованою медичною допомогою. Колгоспники нарешті стали регулярно отримувати заробітну плату і пенсії. Зросла купівельна спроможність населення. Так, середня заробітна плата з 78 крб у 1960 р. зросла до 155 крб. у 1980 р. Люди стали користуватися речами, які ще з 30-х років були звичними на Заході: пральні машини, холодильники та інша побутова техніка. Зріс асортимент товарів і послуг.

Пересічні громадяни мали можливість придбати або вітчизняні товари, або продукцію держав, як їх називали, соціалістичної співдружності. Для того щоб задовольнити потреби більшості населення у споживчих товарах, радянська влада розширювала кредитні послуги. У 60–70-х роках у радянському суспільстві панували оптимістичні настрої щодо здатності СРСР наздогнати Захід за рівнем життя та побуту. Про зростання рівня життя населення повідомляли центральні й місцеві газети. У ЗМІ щодня можна було побачити й почути сюжети, що розповідали про постійне піклування компартії і уряду про добробут громадян.

На межі 70–80-х pp. були значно підвищені роздрібні ціни як на престижні товари (ювелірні вироби, кришталь, килими), так і на товари широкого попиту: меблі, хутрові вироби, шерсть, бензин, будматеріали, цитрусові. Зросли ціни й на комунальні послуги та транспорт. На кінець 70-х pp. вже став відчутним дефіцит вітчизняних товарів народного вжитку. У першій половині 1980-х з полиць магазинів майже зникли м'ясо-молочні продукти, а невдовзі магазини стали являти собою місце, де можна було ознайомитися тільки з обличчями продавців, а не купити необхідний товар. Загалом за рівнем життя разом з Україною СРСР стояв на 50-60-х місцях у світі.

Позитив розвитку Негатив розвитку Заповнити таблицю “Позитивні та негативні риси розвитку радянського суспільства доби “застою”

1. Із книги О. Стяжкіної «Людина в радянській провінції: освоєння (від)мови» «Уже наприкінці 1960-х років у більшості міст були запроваджені картки на м’ясо, масло, ковбасні вироби. Зовнішній товарний добробут супроводжував життя столиць і тих міст, які забезпечували за першою категорією. Але й там з прилавків магазинів поступово зникали продукти харчування та промислові вироби, віднесені до так званих «дефіцитів». У більшості міст СРСР, на відміну від Москви та Ленінграда, м’яса та ковбаси практично не було на прилавках магазинів. їли щось інше. Майже половину калорій раціону пізньорадянських громадян становили хліб та картопля, а м’ясо та риба — десь 8 %.

При цьому 60 % родинного бюджету йшло на харчування, а ще на харчування йшло чимало життя та здоров’я громадян, що стояли за продуктами в чергах. Організація діставання продуктів та промислових товарів перейшла «у тінь» — туди, де створювались нові «структури довіри»: «блат», «знайомства», «натуральний обмін», «чорні гроші», система репетиторських, лікувальних, маклерських, комунальних та інших послуг. За різними даними, до середини 1980-х років у тіньову економіку було залучено 15 мільйонів осіб, її обсяги оцінювали у 80 млрд крб».

2. Зі статті Н. Лаас «1965/1985» «Свідомість радянської людини перелаштовувалася від бажання просто «жити» до потреби «жити добре». Чи не вперше соціум почали турбувати проблеми комфортного облаштування житла, модного одягу, харчових делікатесів, побутової техніки. Останнє — ідея, що домашню роботу можна виконувати за допомогою техніки, а не вручну і що така техніка може бути доступною для кожної родини — теж одне з виняткових явищ, яке привніс брежнєвський період. Продавець завжди стояв на щабель вище — з ним шукали знайомств, йому пропонували гроші та послуги, він завжди контролював ситуацію фізичного доступу до товару та вибору.

Масовими в соціумі були дрібні крадіжки, вони мали сталий та систематичний характер. Кожен намагався принести з роботи хоч якусь річ, корисну в домашньому господарстві. «Дефіцит» та «імпорт» — два культи радянського соціуму брежнєвської епохи. Дефіцит та імпорт зазвичай купували на «чорному ринку». Упродовж епохи «застою» в радянському соціумі цілком сформувався тип пересічного громадянина споживацького суспільства: типова радянська сім’я має облаштовану державну чи кооперативну квартиру, відкладає гроші на легковий автомобіль, щоліта їздить у відпустку на море».

3. Зі статті О. Шановської про особливості виховання останнього радянського покоління «З ідеологічних міркувань першочергового значення у радянській державі надавалося виховному процесу. Формування комуністичної свідомості розпочиналося в дитячому садку, продовжувалося у перших класах «жовтенят», піонерських загонах, комсомольських таборах. У радянській школі моральне виховання було невід’ємною складовою навчального процесу.

Воно поєднувалося з атеїстичним та інтернаціональним вихованням. Від педагогічних колективів вимагалося здійснити свій важливий внесок у «виконання величних накреслень Програми КПРС», втілити в життя висловлені на партійних з’їздах настанови щодо необхідності підвищення моральної відповідальності радянських людей, зокрема молодого покоління, виконання ними громадського обов’язку, «поліпшення ідеологічної роботи з молоддю, щоб кожний юнак і кожна дівчина стали переконаними бійцями за комуністичні ідеали».

4. Анекдоти доби «застою»

1 — Чому зникли з продажу ондатрові шапки? — Тому що ондатри розмножуються лише в арифметичній прогресії, тоді як номенклатурні працівники — у геометричній. Відстріл же останніх давно не проводиться. 2 Йде по вулиці песиміст, а за ним два оптимісти. У цивільному.

3 Виступ партійного лідера перед працівниками заводу: — Товариші! У наступній п’ятирічці ми будемо жити ще краще! Голос із залу: — А ми?

4 Соціалізм, капіталізм та комунізм домовились зустрітися. Соціалізм запізнився і каже: — Стояв у черзі за ковбасою. Капіталізм питає: — А що таке черга? Комунізм питає: — А що таке ковбаса?