Ілля Юхимович Рєпін Творчість Іллі Юхимовича Рєпіна відносять до найвищих досягнень російського реалістичного живопису другої половини XIX століття, до вершин передвижницького мистецтва. Майстер історичної та жанрової картини, видатний портретист, блискучий колорист, тонкий лірик і автор епічних полотен, він залишив колосальну творчу спадщину.
5 серпня 1844 недалеко від Харкова, в містечку Чугуєві народився хлопчик, який отримав ім'я Ілля. Він з'явився на світ у родині так званих «військових поселян», що в табелі про ранги перевищувало звання хіба що кріпака. Тим не менш, саме Іллі Юхимовичу Рєпіну належало стати одним з найбільш знаменитих художників, майстром портрета і майстром побутових та історичних сцен. Життя і творчість художника нероздільно пов’язані з Україною, її історією та народним побутом. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор та висував проблему українського стилю в мистецтві. Із сторінок біографї І.Рєпіна
Створив - численні портрети діячів російської культури, а з українців серед інших: С. Любицької, М. Мурашка (1877), В. Тарновського (1880, «Гетьман») і С. Тарновської, Т. Шевченка (1888), Д. Багалія (1906); - чотири ескізи проекту пам'ятника Шевченкові у Києві (на конкурс 1910 — 14). - Робив ілюстрації до творів М. Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» (1872 — 82), книги Д. Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу» (1887), а також малюнки з пам'яток української архітектури, українських народних типів тощо. Творчість
Протодиякон. 1877 Знаменитий, жахливий Протодиякон - портрет Чугуївського диякона Івана Уланова, що став як би збірним образом басовитих левів російського духовенства з їх грубістю, обжерливістю і лицемірною єлейністю. З цієї картини починаються витоки іншого прославленого твору Ріпина - Хресний хід в Курській губернії
Не ждали, 1884 Картина, показана на XII пересувній виставці, входить в розповідний цикл, присвячений долі російського революціонера-народника. Символічний пунктир цієї долі, особливо виразний сучасникам, позначений зображеннями на стінах кімнати : портрети Шевченка і Некрасова, кумирів революційного студентства 1870-х років; між ними - гравюра Христос на голгофі: порівняння народницького подвижництва з жертовним служінням Христа належало до дуже популярних алегорій.