Презентація на тему: "Історія виникнення Запорізької Січі та лікування козаків"

Анотація до презентації на тему:

« Історія виникнення Запорізької Січі та лікування козаків»

В наш час цивілізації існує багато хвороб і тому люди цікавляться «медициною без білих халатів», а саме як лікувались козаки, які жили далеко від своїх домівок і сімей. Ми вже звикли довіряти сучасним технологіям і традиційній медицині, надавати перевагу капсулам і мазям, які мають упаковку і сертифікат. І за ці роки наробили багато лиха: тут і забруднення атмосфери, і нафта в морі, і знищення деяких видів тварин тощо. Але компетентні медики вважають, що природні і народні засоби лікування мають велику перевагу. Лікарі наполягають, що багато хвороб виникають на підставі нервового виснаження. А який існує беззаперечний засіб, що здолає стрес? Звичайно – природа! Від багатьох хвороб знайдеться в природному арсеналі зброя: кропива здатна знижувати рівень цукру, відновлювати гемоглобін; при гастриті доцільно використовувати кору осики; хворі суглоби – допоможе береза… і натуральна їжа, яку вживати правильно і в міру – також набуває лікувальних властивостей.. Наші пращури були мудрішими від нас, бо не вживали хімічних препаратів, які зазвичай мають побічні ефекти.

Бути дужим і витривалим – необхідність для козака. Корисні звички, рецепти і лікарський досвід займали дуже важливе місце в житті воїна. Бездипломна козацька медицина здобула статусу медицини виживання.

Історія України ХVI – XVII ст. характеризується запеклою боротьбою українського народу за свою національну самобутність. У цій боротьбі почесну роль відіграли українські козаки. Частина з них за дніпровськими порогами створила свій осередок – Запорізьку Січ. Життя запорізьких козаків здебільшого минало в походах і бойових сутичках. Допомогу при різних пошкодженнях та захворюваннях вони надавали за правилами та засобами народної медицини тих часів. Козаки вміли пускати кров, виривати зуби, виготовляти пластирі для лікування ран, накладати лещата при переломах. Вирушаючи в похід, вони разом із запасами зброї і харчами брали ліки і навіть знахарів.

Медицина запорізьких козаків мала розвинену систему шпиталів, які розташовувались на території монастирів, поєднувала мистецтво магії й лікування. Глибокі пізнання у фітотерапії, літотерапії, ароматерапії, застосування біоенергетичних методів лікування, а також лікування в екстремальних умовах боїв і передислокацій, ефективна допомога в лікуванні ортопедичних і травматичних проблем – це те, що відрізняло козацьку медицину від народної.

Церква і медицина в козаків йшли пліч-о-пліч. Серед засновників перших київських «шпиталів» - Іван Мазепа. І зробив він це в Києво-Печерській лаврі, бо саме тут здавна лікували людей. Отже, козаки лікувалися молитвами. Сучасні лікарі краще та надійніше допомагають тим хворим, які їм вірять.

Велике значення надавали козаки профілактиці захворювань. Пробудження до світанку (у згоді з природними біоритмами), масаж стоп росяними травами й піском, «ножні ванни» під час водопою коней, біла глина, джерельна вода… практикували й «зелені ванни» - коли після ранкового купання в річці вони відразу «занурювалися» у розквітлі лугові трави. Полюбляли повалятися на спориші, уночі спали під відкритим небом. Босоніж ходили від весни до осені: енергетичні точки, яких на ступнях величезна кількість, постійно масажують, не даючи жодних шансів плоскостопості. Під час зимових походів, щоб не застудитись, козаки тричі на день їли гарячу юшку з пива, яку заправляли олією та перцем. Для подовження життя, покращення зору і слуху, швидкого загоєння ран козаки використовували вовче м'ясо і шкіру.

Безліч рослин екологічно чистої природи Великої Луки й Дикого Поля щедро обдаровували козаків багатою палітрою натуральних ліків: аїр для загоєння ран, кропива – «чистить» печінку і нирки, зупиняє носову кровотечу, кульбаба – понад 50 недугів долає, нектар якої є у кожній краплинці меду, береза – лікує суглоби, осика – подагру і хвороби нирок, малярію, кінський каштан –лікує тромбофлебіт, геморой, трофічні виразки, соняшник і сон-трава та інші. Лікувались козаки й люлькою, бо додавали корисні трави до тютюну (чебрець, м'яту, борщівник ін…), які лікують бронхіти, астму, знижують тиск, заспокоюють нерви, поліпшують апетит, сон, навіть зір. Горілку використовували у морських походах лише як ліки. Від лихоманки допомагав напій з горілки і гарматного пороху чи попелу. Змішували порох, землю і слину та лікували рани в польових умовах. Попереджав захворювання, вгамовував стрес і втому, підтримував тонус козацький напій – узвар (верба-лоза, листя та гілки калини, осики, липи та ін. рослини). В незнайомій місцевості козаки кип'ятили воду з полином чи звіробоєм, які мають протимікробну дію. Якщо доводилось пити болотну воду, спочатку ковтали вугілля з багаття. Якщо траплялися судоми і біль у животі – нерухомо лежав козак на полині півгодини, біль вщухав. Лікувались «ковальською водою», в якій охолоджували шаблі після кування та заточки. Окиси заліза, які потрапляли у воду, робили з неї необхідні для виснаженого організму ліки. Рани лікували компресами із свіжої риби. Для лікування опіків та забруднених ран використовували «риб'ячий клей”. Мили луску великих карасів, щук, окунів, довго кип'ятили, додавали подрібнене листя подорожника, залишали на тривалий час у гарячому попелі, охолоджували і накладали на рану. Гоєння тривало 3-4 доби.Від комах і паразитів захищались риб'ячим жиром та дьогтем. Дерезові віники і баня рятували від застуди, покращували кровообіг. Для попередження епідемій вапном пересипали відходи у сміттєвих ямах, їли тільки щойно приготовлені страви, а їх рештки ні в якому разі не зберігали.

Тож, козаки розумілися на питаннях охорони здоров'я і дбали про свою силу, волю, мужність і уміння тримати шаблю, кожен воїн-козак знав, що таке відповідальність, адже від них залежала доля України, рідних та близьких людей. Нажаль не всі козацькі рецепти збереглись до нашого часу, бо перед ліквідацією Січі запорожці спалили медичні архіви, які перебували в Пустинно-Миколаївському та Спасо-Преображенському монастирях.