Презентація на тему Іван Гонт

ПРЕЗЕНАЦІЯ НА ТЕМУ “ІВАН ГОНТА – КЕРІВНИК ГАЙДАМАЦЬКОГО РУХУ”

ПЛАН Хроніка життя та діяльності Іван Ґонта в літературі Історична пам'ять

ХРОНІКА ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ Іва́н Ґо́нта (нар.1740 — пом.1768) — керівник українського гайдамацького руху, один з очільників Коліївщини — повстання проти релігійного, національного та соціального гніту, що вибухнуло 1768-го року на земляхПравобережної України, що входила в ті часи до складу Речі Посполитої.

Іван Ґонта народився в селі Розсішки (нині  Христинівського району Черкаської області) в родині селянина. Здобув гарну освіту (добре писав польською мовою). Про його освіченість Вероніка Кребс — дочка уманського управителя Младановича — згадувала: «Він не лише розмовляв, а й чудово писав по-польськи, а виховання його було таке, що й тепер його можна було вважати шляхтичем » Уманський сотник Іван Ґонта. Художник Васильківський Сергій Іванович.

Гонта був чоловіком міцним, вродливим, носив «оселедця», був високий на зріст, мав стрімкий голос. Отримав гарну освіту. Мав гарні манери, був ввічливий з дамами. Був у надзвичайній пошані як серед козаків та селян, так і серед польської шляхти. Разом із дружиною були ктиторами і церковними старостами в Воздвиженській церкві міста Володарки. Згодом став козаком надвірної міліції графа Потоцького в Умані. В Івана Гонти було п’ятеро дітей (чотири дочки та один син). Дати їх народження невідомі, проте на момент початку Коліївщини вони всі були дорослими (найменшим двом дочкам було близько 16 років). Ілюстрація до книги «Гайдамаки», виданої у 1886 році видавництвом Суворина, зроблена художником Опанасом Сластіоном

За вправну службу в 1755 році Івана Гонту призначили сотником та подарували йому два села (Розсішки та Орадівку). Ці села за рік мали б давати 20 тис злотих прибутку. В одному з цих сіл (Розсішках) він збудував велику православну церкву для українських селян. Граф Потоцький настільки поважав та визнавав таланти Івана Гонти, що видав розпорядження про його пряме підпорядкування собі напряму. За стандартним же порядком Іван Гонта, уманський козацький сотник, мав би підпорядковуватись полковнику Обуху, а уже той – Потоцькому.

На початку весни 1768 року Гонту звинуватили в зв’язку з гайдамаками. Проте, доказів не було знайдено, справу припинили. Іван Гонта разом із ввіреними йому козаками підтвердили свою вірність Потоцькому. В червні 1768 під час гайдамацького повстання на Ґонту була покладена відповідальність за оборону міських укріплень Умані. Як тільки дійшла звістка про те, що повстанські загони наближаються до Умані, військо на чолі з полковниками Обухом та Магнушевським, а також сотниками Гонтою та Уласенком, вийшло назустріч повстанцям. 18 червня 1768 року біля села Соколівка два війська зустрілись і Гонта повідомив про перехід на сторону гайдамаків. Своїм козакам дав вибір: або приєднуватись разом з ним до війська Максима Залізняка, або ж безпечно повертатись до Умані. Портрети Івана Гонти

Дві армії об’єднались та пішли на Умань разом. Під Уманню зупинились і заслали до міста мирну делегацію на чолі з Іваном Гонтою. Пропонували полякам і євреям здатися без бою, аби зменшити кровопролиття. Обіцяли всім охочим видати охоронні грамоти, аби можна було безпечно дістатись Польщі. Натомість польська шляхта не прийняла мирної пропозиції і навіть намагалась вбити Івана Гонту. Гайдамаки почали наступ на Умань і досить швидко її опанували. Гонта в розпалі кровопролиття намагався урятувати дітей губернатора Вероніку та Павла Младановичів, полковників Обуха та Магнушевського. Наказав заховати їх в українській церкві і приставив до них повстанську охорону. Після здобуття Умані 22 червня 1768 року Козацька повстанська рада проголосила відновлення Гетьманщини як суверенної Української Держави. Максима Залізняка обрали гетьманом вільної України, а Івана Ґонту - уманським полковником. Зустріч Гонти й Залізняка під Уманню Здобуття Умані гайдамаками

Коліївщина і далі ширилась Правобережною Україною. Слабке польське військо було нездатним придушити визвольний рух. Якщо до цього часу Російська імперія підтримувала гайдамаків в їхній боротьбі проти Польщі, то в кінці червня масштаби українського повстання почали її турбувати. 27 червня 1768 російський загін оточив Умань, де на той час перебували Іван Ґонта та Максим Залізняк. Вважаючи росіян своїми союзниками у боротьбі проти поляків, близько 900 озброєних гайдамаків разом зі своїми ватажками не чинили опору. Військо російського генерала Кречетникова підступно захопило їх в полон. Повстання було жорстоко придушене.

Полковник Гур'єв наказав карати Ґонту батогами тричі на добу так, що все його тіло було вкрите ятріючими ранами. З Розсішок до Умані доставили його дружину та чотирьох дочок. Їх теж щодня били батогами. Після кількаденних тортур дружину та дочок Гонти відправили на заслання. Єдиного сина Гонти гайдамацький сотник Уласенко зміг вивезти до Молдови.

Все майно Гонти було конфісковане на користь російського генерала, який керував каральною операцією. Через кілька днів катувань Гонту та інших 840 уманських гайдамаків, як підданих Речі Посполитої, передали польському командуванню. Страти уманських гайдамаків відбувались у с. Кодні поблизу Житомира та у с. Серби (нині с. Гонтівка Могилів-Подільського району Вінницької області).

Іще 10 днів Івана Гонту катували поляки. Потім відбувся церковний трибунал. Його судді – три ченці та ксьондз – винесли смертний вирок. Приведення його в дію мало тривати 2 тижні. На протязі перших 10 днів кат щодня мав здирати по шмату шкіри із хребта засудженого. На 11-ий день Гонті повинні бути відтяти обидві ноги, а на 12-ий – обидві руки. 13-го дня присудили вирвати йому серце. Останнього ж дня тортур – 14-го – мали відрубати голову та розділити тіло на 14 частин. Кожну з них належало прибити на шибеницях 14-ти найбільших міст Правобережної України, які перебували під польською владою.

Іван Ґонта з надзвичайною мужністю витримував тортури, першого дня після здирання шкіри із хребта навіть жартував. Казав, що то зовсім не так болить, як він думав. Третього дня коронний гетьман К. Браницький не зміг споглядати ці тортури і наказав умертвити Гонту. Йому відрубали голову, але вирок продовжували виконувати, хоча уже й над мертвим тілом. Точна дата смерті Гонти невідома, проте це відбулось не пізніше 13 липня 1768 року. Доля інших родичі Івана Гонти невідома. Проте, в Розсішках переказують, що ті з них, що мали прізвище Гонта, стали Максименками. Тому зараз жителів з прізвищем Гонта в селі немає.

Життя Івана Гонти знайшло своє відображення в народній творчості. Тарас Шевченко зробив уманського сотника одним із головних героїв своєї поеми «Гайдамаки».  Іван Ґонта в літературі

«Гонта»  — повість Якова Стецюка

В м. Христинівка, неподалік с. Орадівка, яке колись належало Гонті, встановили йому пам’ятник.

26 ЛИСТОПАДА 2015 РОКУ В УМАНІ ВІДКРИТО ПАМЯТНИК ЗАЛІЗНЯКУ І ГОНТІ

Історична пам'ять Для більшості українців уявлення про Івана Ґонту формувалися перш за все під впливом героя поеми Шевченка «Гайдамаки», чий патріотизм спонукає аж до вбивства власних синів-«зрадників», що, звісно, далеко від історичних фактів, які є щодо фігури уманського сотника. Сумна іронія полягає у тому, що захоплений із власної волі (чи проти неї) у вир політичної боротьби та ненависті, де годі було шукати правих і винних, Іван Ґонта намагався, з одного боку, втілити власні мрії про краще майбутнє для своїх земляків, а з іншого — по-людськи допомогти тим, хто потрапив під маховик народного гніву. Тому історично виважений образ Ґонти може виявитися складнішим і цікавішим

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА: Історія України курс лекції (за ред. Л.Г. Мельник, О.І.Гуржій).-К:”Либідь” 1991р. Ю.Зайцев Історія України -Львів: “Світ”, 1996 р. Орест Субтельний , Історія України - К:”Либідь”-1993 р. І.К.Рибалка Історія України –Харків:”Основа”, 1997 р.