Презентація на тему: "Івана Купала"

Свято відзначають 7 липня. З ним пов'язані цікаві обрядові дійства біля води, які влаштовувала молодь у ніч з 6 на 7 липня. Xлопці готували вогнища, а дівчати вбирали Марену — живу гілку

Купайлівські дійства зафіксовані в народній творчості

Зелене Купало в літо упало.

До Івана Купала дітки просять дощу, а після Купала він і сам ітиме.

Коли до Івана проса буде з ложку, то буде і в ложку,

На Івана Купала баба муки не мала, а на святого Петра (12 липня) пирогів напекла,

На Івана нажала, а на Петра напекла,

Після Купала не треба жупана,

До святого Івана робить муха на пана,

Бджола каже: «Годуй мене до Івана — я зроблю з те­бе пана».

Догодуй бджолу до Івана, то нарядить тебе, як пана,

Згадай мене до Івана, а я зроблю з тебе пана,

Велика роса на Івана — буде врожай огірків та горіхів,

Купальська ніч зоряна — вродять гриби,

Дощовий день — на неврожай.

З настанням сутінків парубки підпалювали вогнище, через яке попарно перестрибували. Натомість дівчата топили Марену, яка символізувала русалку, і пускали на воду віночки, завбачаючи своє майбутнє подружнє життя.

У цей день годилося обов'язково скупатися, а дітям, замість вогню пострибати через кропиву. Усі, хто йшов до купайлівського дійства, намагалися не оглядатись, щоб не наздогнала відьма, яка обов'язково мала бути присутньою на святі. Щоб її впізнати, потрібно мати при собі попіл із купайлівського вогнища, загорнений у тканину. Тоді відьма неодмінно підійде й скаже: «Віддай мені те, що в тебе є». Крім того, якщо цей попіл закопати біля воріт, то жодна з відьом не доїтиме корів цього господарства.

У деяких регіонах на Купала дівчата робили з соломи ляльку — Марену й одягали її в жіночий одяг, на шию вішали намисто, а голову прикрашали стрічками, квітами й віночками. Деінде голову виготовляли з глини, замість очей вставляли вуглики й фарбували щоки. Після цього в супроводі дітей ходили з Мареною вулицям села, наспівуючи купальських пісень; зробивши обхід, йшли до річки чи ставу, роздягали ляльку і топили у воді.

В інших селах закопували на леваді зроблену з куща чи дерева ляльку, ставили поруч стіл, накривали його скатертиною, клали хліб із дрібком солі й, узявшись за руки, ходили довкола, наспівуючи пісень. Після закінчення дійства Марену відносили до річки й топили, приспівуючи: «Потонула Маренонька, потонула, наверх кісонька зринула...».

Дівчата й хлопці намагались облити одне одного водою, хоч купатися з Мареною не годилося — «бо вона накличе бурю». На Закарпатті жінки робили на Купала віночки і відносили на могилки своїх дітей, що народилися неживими або ж нехрещеними померли. У цей день навіть не пускали корів у поле. До дійних тварин на цілу ніч і весь день підпускали малих телят, «щоб відьма не нашкодила». Зібраний на Купала подорожник вважався цілющим від багатьох хвороб. Крім того, люди вірили: якщо піти в ліс проти Купала, то можна побачити, як цвіте папороть. Коли ж зірвану квітку сховати за капелюх, то обов'язково пощастить знайти під землею золотий скарб.