Презентація на тему: "Китайський живопис"

Китайський живопис

Китайський живопис , або Гохуа , термін для позначки традиційного китайського живопису з традиційним же використанням основи, матеріалів та інструментів.

Назва Гохуа ( живопис нашої країни )виникла лише на зламі 19-20 століть як протиставлення назвіСиянхуа( західноєвропейський, тобто заморський, живопис ). Є ще одна позначка живопису за технікою виконання - Шуймохуа( тобто живопис чорною тушшю, притаманний Китаю )і Юхуа ( заморський живопис олійними фарбами ). В Китаї в 20 столітті було співіснування обох різновидів живопису. Є майстри, що дотримуються традиційних матеріалів і техніки ( Сюй Бейхун, 1885-1953 та ін.)і ті, що перейшли на олійні фарби. До 20 століття Гохуа ( китайський живопис ) пройшов довгий шлях розвитку у декілька століть. В китайському живопису як такому є і стінописи(фрески), і живопис на речах декоративно-ужиткового мистецтва ( китайські ширми, віяла тощо ).

В Гохуа є свої традиційні умовності, як в західному балеті чи пекінській опері. Так, носієм кольору виступає особливий різновид туші - так звана китайська туш. Розтерта на порох і розведена водою, туш дає багато відтінків чорного - від найслабшого сірого до вугільно-чорного. Слабкі відтінки сірого використовуються для умовної позначки перспективи, бо Гохуа не притаманна перспектива італійстького зразку. Водночас умовність поширена і на багатоколірність. Усе розмаїття кольорів зведено у проміжок від найслабшого сірого до вугільно-чорного.А вже уява глядача допомагає здогадатися, що чорне листя - зелене, сірі квіти - рожеві і червоні тощо. Цікавою особливістю було і використання незвичних для Європи форматів - вузьких і видовжених, вертикальних чи горізонтальних, а такох сувоїв з панорамними краєвидами. Є і використання різних кольорів на зразок акварелі. Ще однією умовнистю Гохуа виступає активне використання художньої порожнечі і фрагментарності. Для натяку на зображення весняних квітів дикої червоної сливи було не обов'язковим зображення усього дерева. Було досить дати лише одну гілку з поодинакими квітами і бутонами. Майже обов'язковими були написи ієрогліфами. Напис часто мав віршовану форму. На картині ставився і підпис майстра, але особливою, особистою печаткою і в контраст з чоною тушшю -червоною фарбою. Основою для Гохуа виступали шовк, хлопкова( коттон ) або пенькова тканина,і особливий папір. Пензлі робили з бамбуку і хутра тварин.

Гохуа ( китайський живопис ) давно перетнув кордони Китаю. Його століттями вивозили в Японію, де він отримав свій розвиток і національне, японське забарвлення. Зразки китайського живопису масово вивозились в Західну Європу з 19 століття. Свій вплив мав китайський живопис і на майстрів посмодернізму. Агресивний і дещо всепоглинаючий постмодернізм забрав у свій арсенал і незвичний формат полотен, і фрагментарну подачу речей, і художню порожнечу, і створив свої зразки абстракціонізму. Китайський живопис Гохуа давно предмет колекціонування великими музеями світу. Його зразки мають музеї Китаю, Японії, США, Франції,України, Росії тощо.