Презентація до факультативу "Видатні постаті України" 7 клас. Обличчя історії України формують особистості. Це ті видатні історичні постаті, які залишили свій важливий внесок в історії і стали гордістю України. Дана презентація може бути використана на уроках з історії України в 7 класі під час вивчення історії України, на заняттях з факультативу «Видатні постаті України», на заняттях історичного гуртка та в позакласній роботі з історії.
На світанку історії вітчизняної державності та її християнської культури стоїть потужна і загадкова постать князя Аскольда (Оскольда). Аскольд – перший київський князь-християнин і перший київський мученик за віру Христову. За його правління Київське ранньодержавне об’єднання слов’ян упевнено вийшло на світову арену, стало важливим фактором міжнародної політики.
Роки життя Аскольда достеменно не відомі. Походження імені князя до цього часу викликає запитання. Поширена версія виводить його з дав. – ісл. Haskuldr, що пояснюється нібито його скандинавським походженням. За іншою версією – ім’я має місцеве слов’янське коріння. Борис Рибаков пов’язував ім’я Оскольд із старовинною племінною самоназвою подніпровських мешканців: сколоти.
Походження князя досі дискутується в наукових колах. У літописах Аскольд діє завжди з Діром. Ян Длугош, знавець руських літописів, писав, що Аскольд походив із князівської династії Києвичів і був рідним братом Діра. За іншою версією – був воєводою Діра й успадкував владу після його смерті.
У «Літописі руському» ми зустрічаємо відомості, що Аскольд і Дір були не племені Рюрика, а бояри. «І відпросилися вони в Рюрика піти до Цесарограда з родом своїм, і рушили обидва по Дніпру. Ідучи мимо, узріли вони на горі городок і запитали, кажучи: « Чий се город?» А вони, тамтешні жителі, сказали: «Було троє братів, Кий, Щек і Хорив, які зробили город сей і загинули. А ми сидимо в городі їхньому і платимо данину хозарам». Аскольд, отож і Дір зосталися удвох у городі цьому, і зібрали багато варягів, і почали володіти Полянською землею. А Рюрик княжив у Новгороді». Однак у більш давньому Київському літописному зводі ніяких відомостей про прибуття Аскольда і Діра в Київ нема, але згадується, що вони в ньому княжили.
У якому році Аскольд прийшов до влади, сказати з достовірністю не можна. Але те, що Аскольд укріпився в Києві, став місцевим князем і діяв в інтересах східних слов’ян – достовірно. За Аскольда Київ поступово перетворюється у політичний центр із прилеглими землями полян, деревлян, дреговичів та південно-західної частини сіверян.
Головні інтереси Аскольдової Русі охоплювали південь та південний схід. Її приваблювали багаті й сильні держави – Хозарія, Болгарія, Візантія, кавказькі країни – Грузія, Вірменія, Албанія (Азербайджан), навіть віддалений Багдад. З ними вона підтримувала активні торговельні та політичні зв’язки.
Епоха Аскольда в розвитку Русі була визначним рубежем. Саме тоді завершується формування давньоруського феодалізму і держави. Аскольдова Русь проводить активну зовнішню політику і здійснює низку масштабних акцій, з-поміж яких особливо слід виділити походи на Константинополь і укладення перших договорів з греками та прийняття християнства.
18 червня 860 р., згідно з Брюссельською хронікою, численне військо русів з моря та суші оточило столицю Візантійської імперії – Константинополь. Військо русів нараховувало не менше 8 000 воїнів. Напад був несподіваним. Оскільки русам не дали відсіч, вони оточили Константинополь, розграбували околиці міста, захопили в полон і вбили багато жителів. Пограбували також області, що за 100 км від Царгорода. Жителі Константинополя з жахом чекали штурму. Імператор Візантії Михаїл III почав переговори з Аскольдом. Проте втручання Промислу Божого навіть лихо обернуло на добро. Після молебню та покладання Св. Патріархом Фотієм Ризи Божої Матері у море під час облоги русичами Константинополя здійнялась буря, і «потопи безбожних Руси кораблі». Внаслідок такого чуда Божої Матері, явленого у 860 році, князь Аскольд Київський та частина руського війська, вражені силою та величчю християнського Бога, вирядили в Константинополь послів. З імперією уклали мирну угоду і попросили хрещення. Через деякий час Патріарх Фотій відправив до русів єпископа.
Никонівський літопис оповідає про хрещення при Аскольді: русичі начебто і збирались хреститись, але згодились на це, лише впевнившись у божественній силі нової віри, – святе Євангеліє не згоріло у вогні. «Сие видевши Руси удивившася, чудящеся силе Христове, и все крестишася». Аскольд охрестився, ймовірно, з певною кількістю дружинників і народу. Князь дістав при хрещенні ім’я Микола. Саме з цієї події у IX ст. розпочався нелегкий і довготривалий процес християнізації Київської Русі
Похід руських дружин на Константинополь у 860 р став важливою віхою Русі. Як писав константинопольський патріарх Фотій, відбулося «Відкриття Русі». Саме з цієї події у візантійських та інших закордонних хроніках починається офіційний відлік історії Київської Русі. «Повість временних літ» зазначає, що з цього часу «начася прозивати Руська земля»
27 червня 2013 року з нагоди 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату канонізував і причислив до лику святих Князя Аскольда-Миколая. Князь Аскольд-Миколай був одночасно канонізований в двох ликах святості: як Благовірний Князь, і як Мученик. Окрім того, князя Аскольда проголошено Першомучеником.