Презентація на тему"Колористична лексика у поезіях Лесі Українки"

Науково-дослідницький практикум «Колористична лексика у поезіях Лесі українки»

Вступ. Мета: дослідити актуальність колористичної лексики у поезіях Лесі Українки, визначити асоціативне поле, мову та внутрішню напруженість творів й віршів.

ПЛАНКолористика у поезіях Лесі Українки. Мова у поезіях Внутрішня емоційна напруженість. Колористична лексика Асоціативне поле

Функціональні характеристики колористичної лексики лесі українки. Колористика в поезіях Лесі Українки – це значущий, широкий, багатобарвний світ, психологічно та ідейно наснажений. До характеристики життя кольору в її віршах з повним правом можна віднести оцінку, яку дав М. Жулинський стилістиці Є. Гуцала: «Ця проза пульсує, бринить звуками, настроями, емоційними «сполохами» подивувань таким живим, повсякчасно змінним, рухливим перетіканням світла, кольорів та їх відтінків в полі та лісі, на землі і в небі, на воді і на траві». Зрозуміло, що до аналізу цього лексичного угруповання вже зверталися дослідники, однак їхню увагу привертала в основному роль кольоропозначень у позиції епітетів

Сполучення назв кольорів у мові її поезій створюють реалістичні мальовничі пейзажі рідного краю, лірично одухотворені, перейняті почуттям замилування та любові. Барви, зазвичай локальні, такі, що утворюють центр лексикосемантичного поля, рельєфно поєднуються в просторі вірша. Ця властивість ідіостилю Лесі Українки певно виявилась уже на початках її літературної діяльності і згодом стала однією з визначальних упродовж усього її творчого шляху, збагачуючись у імпресіоністичному малюнкові зображенням відтінків кольорів, їхньої гри та варіюючись у формах вираження за рахунок слів різних частиномовних груп: Тільки туман на заході суворо синіє, Там заляга він, росистий. Ясно-блакитним туманом воно [село] повилося, Тільки на хатоньці білій Видно зеленую стріху. В небі блакитнім ніде ні хмаринки, – Тихо, і вітер не віє. … тіні барвисті від хмарок злотистих Проходять по площині срібно-блакитній І раптом зникають, білая піна рожевіє злегка, Немов соромливе обличчя красуні, гори темніють, повиті у білі серпанки

Внутрішня емоційна напруженість, властива колористичній палітрі фізичного простору в ліриці Лесі Українки, виявляється у поєднанні і тонких відтінків барв, психологічно осмислених, і тих компонентів поля, що належать до взаємно віддалених фрагментів хроматичної гами. Такими є сива та червона барви у змалюванні суворих гір: Бескиди сиві, червоні скелі, Дикі, непевні, нависли над нами. Се, кажуть люди, злих духів оселі Стали під хмари стінами

Колористична лексика, вжита в прямому значенні, в поетичному тексті трансформується, збагачуючись аксіологічними, символічними, індивідуальними та соціально значущими асоціативними елементами. Важливу роль в ускладненні змістових та емоційних характеристик відіграють сполучення відтінків кольорів, що змальовують одну й ту саму реалію в різний час та при різному освітленні (туман синій і ясно-блакитний). Гама синього поєднує небо й землю, поглиблюючи відчуття простору не лише за горизонтальними, а й за вертикальними вимірами і тим самим вводячи до пейзажу змістовий компонент космосу. Відтінки кольорів, гармонійно поєднуючись, водночас становлять підґрунтя для зорового контрасту і контрасту внутрішнього, психологічного, який, набувши особливої функціональної ваги в ліриці Лесі Українки зрілого періоду, стане одним із улюблених засобів створення головної стилістичної настанови в її ідіостилі – динамічності, енергії вислову. Синій (туман) асоціюється у цитованому вірші з суворістю, і це емоційне забарвлення протистоїть настроям, які навіюються світлими, ідилічними тонами (ясноблакитний, білий, блакитний), панівними в пейзажі. Засобом акцентування смислової домінанти тексту, яка утворює естетичні складники художнього образу, є нагнітання головних ознак, що іррадіюють у словесному оточенні: крім прямих почуттєвих, контекстуально зближених номінацій тут значну роль відіграють мотивовані повтори стрижневих колоризмів та лексем, що поєднуються з ними словотвірними зв’язками: Що біліє отам на роздоллі? Чи хмариночка легкая, біла Геть по небі гуляє по волі? Чи на човні то білі вітрила?

Колористична лексика, асоціативне поле якої очолене лексемою загального значення барвистий (зі стилістично піднесеним синонімом стобарвний та антонімом небарвистий, котрий символізує відсутність повного, Слово в українській поезії 12 творчого життя), є одним із наскрізних засобів, що беруть участь у створенні динамічних сполук, скерованих на змалювання гри, відтінків, раптових переходів кольорів. Контрастно у пейзажних картинах і в передачі настроїв співвідносяться полюси світлий і темний, навколо яких групуються одиниці, що виконують пряму номінативну функцію або ж осмислені метафорично, з аксіологічними компонентами позитивного та негативного планів, пор.: … хмари сиві Душного диму; – і, з іншого боку: Щастя колишнього хвилі злотисті; …хати Срібним маревом повиті; Срібнокудрії хвилі; лани золотії; блакитне небо; блакитні хвилі; ясно-блакитний туман; дорога блакитноперлиста; синє море; склепіння небеснеє синє;

в. ИСНОВОКДослідили актуальність колористичної лексики у поезіях Лесі Українки, визначили асоціативне поле, мову та внутрішню напруженість творів й віршів.

ДЖЕРЕЛАhttps://core.ac.uk/download/pdf/153582199.pdfhttps://www.academia.edu/43022163/https://volyntext.vnu.edu.ua/index.php/volyntext/article/view/322/