Презентація на тему: "Леся Українка. Дитинство поетеси, роль родини в її вихованні. Неповторний світ дитинства в поезії «Мрії».

Леся Українка. Дитинство поетеси, роль родини в її вихованні. Неповторний світ дитинства в поезії «Мрії»

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) 1871-1913 Ти себе Українкою звала,І чи краще знайти ім’я. Тій, що радістю в муках сіяла, Як вітчизна велика твоя!М. Рильський

Понад сто років тому жила в Україні жінка, яка надзвичайно тонко відчувала гармонію і красу світу і прагнула за будь-яку ціну донести її до людей. Це вона написала рядки: Не дивуйтесь, що серце так рв’яно, Щиро прагне і волі, і діла, - Чули ви, як напровесні рано Жайворонкова пісня бриніла?.. Леся Українка жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами…

Вчителями її була мати – письменниця Олена Пчілка, батько – юрист Петро Антонович Косач, а ще книжки і життя.

У сім’ї панувало художнє слово. Перекладали,писали твори, переказували історії, записували народні пісні і звичаї, декламували, дуже часто читали вголос. Постійно чулися німецька та французька мови (до речі, Леся знала понад десять іноземних мов). Батько дуже любив літературу, пишався з того, що в Чернігові його вчителем був Леонід Глібов. Знав його байки і розучував їх з дітьми.

Олена Пчілка(1849 – 1930) У сім’ї Косачів мати вважалася Божеством. «Мамочка, голубочко, ластівочка, мамочко-серденько, голубонько» - люб'язно щебетала Леся до матінки. Мати кохалася в народній творчості, навчила дітей шанувати рідну мову, пісню.

Олена Пчілка в молоді літа. Леся з матір’ю в Криму

В чотири роки Леся вже вміла читати. Улюбленимикнигами її були «Кобзар» Т. Шевченка, твори Жуля Верна,Даніеля Дефо. Тому й перші ігри дівчинки були літературногопоходження. Вона з однолітками гралася в Жанну Д’Арк - дівчину, яка стала на чолі війська і визволила Францію відворогів, у Робінзона, який влаштував життя на безлюдномуострові, у Вілу – героїню сербських пісень, що нагадувалаукраїнських мавок і русалок. Розігрували діти і сцени з «Іліади» чи «Одіссеї».

З дитинства Леся Українка любила історію. Її приваблювала доба мужніх воїнів, лицарських турнірів. Але більш за все вона поважала силу духу, справедливість. Тому її цікавили не таємничі принци й королівни, не пихаті переможці, а ті, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо, саме в них вона вчилася великої мужності, яка потім так потрібна була їй у житті, щоб боротися з власною недугою та різними негараздами. Неповторний світ дитинства в поезії «Мрії»

У дитячі любі роки,Коли так душа бажала. Надзвичайного, дивного,Я любила вік лицарства. Тільки дивно, що не принци,Таємницею укриті,Не вродливі королівни. Розум мій очарували. Я дивилась на малюнках. Не на гордих переможців,Що, сперечника зваливши,Промовляють люто: «Здайся!»Погляд мій спускався нижче,На того, хто, розпростертий,До землі прибитий списом,Говорив: «Убий, не здамся!»Художні засоби. Епітети: дитячі любі роки, надзвичайного, дивного, вродливі королівни, безпощадній зброї, гордих переможців, промовляли люто. Порівняння: Мріє стеля надо мною, мов готичнеє склепіння?Метафора: душа бажала, таємницею укриті, розум мій очарували, погляд спускався

Тема: зображення мрій ліричної героїні, роздумів над сенсом життя, за яке треба боротися до останньої краплі крові та вірити у перемогу.Ідея: уславлення героїзму, мужності, віри у перемогу.

У сім’ї Косачів була традиція – влаштовувати родинні літературні й народні свята. На роковини Тараса Шевченка влаштовували літературні вечори. Душею цих свят завжди була Леся. Вона була і сценаристом, і режисером, і костюмером.

ДЕ ЖИЛА і ТВОРИЛА поетеса Жила сім’я Косачів на Волині. Дівчинку вражалабідність селян,селянських дітей, зякими вона дружила. Вони булинеписьменні. Це дивувало малу. Лесю, і дівчинкавчила їх грамоти.

ДЕ ЖИЛА І ТВОРИЛА ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Уривок з «Лісової пісні»Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучоюберезою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а водному місці в яро-зелену драговину - то береги лісового озера, що утворилося з лісовогострумка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера,знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро - тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але зчистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, - повна ніжної,задумливої поліської краси.

Леся була музично обдарованою. Це помітив композитор М. В. Лисенко, з сім’єю якого дружили Косачі. Дівчинка швидко переймала народні пісні, співала, записувала їх. Із захопленням вишивала, малювала. Прислів’я, приказки, загадки чарували Лесю.1878р. 1888р. Микола Лисенко

М. Лисенко слухає гру Лесі

Їй легко давалася французька й німецька мови. Пізніше вивчила грецьку і латинську, могла спілкуватися англійською і італійською, глибоко зацікавилась єврейською літературою, стародавньою і новою історією, писала наукові статті. 1886р. 1886р.

Леся і родина У Лесі було двоє братів – Михайло і Микола, і три сестри – Ольга , Оксана та Ізидора. 1880р. Діти жили дружно. На розвиток Лесі особливо впливали стосунки із Старшим на два роки братом Михайлом. Спільні інтереси, ігри, розваги так їх єднали, що малими їх називали одним ім’ям – Мишелосією. 1890р.

Леся. Михайло. Микола. Ольга. ОксанаІзидора

Для менших Леся була і вихователькою, і наставником, і вчителькою. Для сестри Ольги, наприклад, вона написала підручник «Стародавня історія східних народів». Підручник був надрукований. Микола та Ольга 1890р.Ізидора 1903р. Оксана з другом 1903р.

Леся із братом Михайлом та Маргаритою Комаровою“... Я так люблю усіх!”Леся з сестрою Ольгою. Серед рідних. Фотокартки з сімейного фотоальбому Леся і батько були схожі між собою і вродою, і вдачею. Любили людей, були лагідні та добрі, надзвичайно стримані, поблажливі. У сім’ї Косачів завжди панували мир, злагода, взаємоповага та любов. Оксана Старицька, Ольга, Леся

Леся і родина

Літературну діяльність Леся почала рано. У віці дев’яти років написала перший вірш “ Надія ”, присвячений тітці Елі (О. Косач), котра була заслана до Сибіру за політичні погляди. Надія Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз на рідну країну, Поглянути ще раз на синій Дніпро, – Там жити чи вмерти, мені все одно; Поглянути ще раз на степ, могилки, Востаннє згадати палкії гадки… Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна. Луцьк, 1880 «На крилах пісень»

Дуже любила Леся бувати на ярмарках, спостерігати народні свята й весілля. Взимку 1881 року на святі Водохреща Леся застудилася. З того часу й почалася її тяжка, виснажлива боротьба з хворобою.

Псевдонім поетеси Коли Лесі було вже 13 років, у неї назбиралося вже кілька віршів, і мати, порадившись із дочкою, дібрала їй псевдонім. Українка й опублікувала в журналі вірш «Конвалія»Росла в гаю конвалія Промовила конвалія: Під дубом високим, «Прощай, гаю милий! Захищалась від негоди І ти, дубе мій високий, Під віттям широким. Друже мій єдиний!» Та недовго навтішалась Та й замовкла. Байдужою Конвалія біла, – Панночка рукою І їй рука чоловіча Тую квіточку зів’ялу Віку вкоротила. Кинула додолу. Ой понесли конвалію, Може, й тобі, моя панно, У високу залу, Колись доведеться Понесла її з собою Згадать тую конвалію, Панночка до балу. Як щастя минеться. Ой на балі веселая Недовго й ти, моя панно, Музиченька грає, Будеш утішатись Конвалії та музика Та по балах у веселих Бідне серце крає. Таночках звиватись. То ж панночка в веселому Може, колись оцей милий, Вальсі закрутилась, Що так любить дуже, А в конвалії головка Тебе, квіточку зів’ялу, Пов’яла, схилилась. ,,, Залишить байдуже!.. Волинь, 30.10.1884р.

Відтоді і пішли по всьому світу прекрасні поезії, підписані цим гордимі красивим ім’ям – Леся Українка. Псевдонім Українка був своєрідним викликом існуючим порядкам, утвердження права на функціонування рідної мови в рідному краю. Воля, рівність, братерство дляпоетеси – «три величні золоті зорі», і до кінця свого життя вона шукала до них шляхів. Та передусім вона вболівалаза свій «занапащений край», що перебував під гнітом царського самодержавства.

Кредо Лесі Українки“Я люблю мати в усьому ясність, і я за правду.”“Я звикла до кінця завершувати всі розпочаті справи. ”“Я не боюся гіркої правди”“Без бібліотеки трудно жити.”Леся Українка. Видання творів

Леся Українка тяжко хворіла і померладосить молодою – їй було лише 42 роки. Але її слова, вкладені в уста Мавки, звучать пророчо: Ні, я жива, я буду вічно жити, Я маю в серці те, що не вмирає!Померла поетеса в місті Сурамі (Грузія), похована в Києві на Байковому кладовищі.

Літературно-меморіальний музей Лесі Українки у Новоград-Волинському

Літературно-меморіальний музей – садиба. Лесі Українки в Колодяжному. Погруддя Лесі Українки. Лесин “ білий ” будиночок“” “” Сірий ” батьківський будиночок

Музей Лесі Українки в Києві

Родина у цьому будинку жила з 1899 по 1909 рр.

Музей Лесі Українки в Ялті був відкритий до 120 – річчя з Дня народження поетеси в 1991 р.

Вшанування пам’яті Лесі Українки Російський драматичний театр імені Лесі Українки в Києві

Бульвар Лесі Українки в КиєвіПам’ятник Лесі Українки в Києві