Урок "Микола Вороний «Євшан-зілля». Літописна основа сюжету поеми. Особливості побудови твору. Роль епіграфа в поемі."

Тема.  Микола  Вороний  «Євшан-зілля».  Літописна  основа  сюжету поеми.  Особливості  побудови  твору.  Роль  епіграфа  в  поемі.

Мета:  ознайомити  учнів  із  змістом  поеми,  особливостями побудови  твору,  розкрити  літописну  основу  сюжету  поеми,  роль  епіграфа  у  творі;  розвивати  навички  групової  роботи,  образне,  логічне   та  критичне  мислення,  асоціативну  пам'ять;  виховувати  любов  до  рідного  краю,  вірність,  відданість  Вітчизні.

Завдання   уроку.

Учні  повинні знати:

• Історію  життя  письменника  та  зміст  поеми  «Євшан-зілля»;
• Рослинні  символи  України.

Учні  повинні  вміти:

• Виразно  і вдумливо  читати  поему;
• Висловлювати  й  обґрунтовувати   власне  ставлення  до  прочитаного;
• Добирати  цитати  з  твору  для  підтвердження  своїх  думок.

Тип  уроку:  урок  засвоєння  нового  матеріалу.

Методи  і  прийоми: обговорення  теми  у  загальному  колі,  бесіда,  індивідуальні  творчі  завдання,  метод   «Незакінчені  речення».

Обладнання:  підручник,  портрет  М. Вороного,  картки.

                               Епіграф:   Людина  повинна  завжди  пам’ятати,       звідки  вона  прийшла  в  життя.  Людина  не  має  права  бути  безбатченком.

                                                                        О. Довженко

Хід  уроку:

І.  Мотивація  навчальної  діяльності.

Учитель.  Ми  з  вами  закінчили  вивчати  українські  народні  та літературні  пісні,  які  є  частиною  людського  життя,  невичерпним джерелом  наснаги,  втіленням  духовної  величі  нашого  народу.  Сьогодні  на  уроці ми  торкнемося не  лише  історії  нашого  народу,  а  й  духу  його. 

У  всіх  людей  одна  святиня,

Куди  не  глянь,  де  не  спитай,

Рідніша  їм  своя  пустиня,

Аніж  земний  в чужині  рай.

Їм  красить  все  їх  рідний  край.

Нема  без  кореня  рослини,

А  нас,  людей,  без  Батьківщини.

Епіграфом  уроку  будуть  слова   видатного  українського  письменника,  нашого  земляка   Олександра  Петровича  Довженка: «Людина  повинна  завжди  пам’ятати, звідки  вона  прийшла  в  життя.  Людина  не  має  права  бути  безбатченком»,   які  перегукуються  з  рядками  твору,  над  яким  будемо  працювати  на  уроці.

ІІ.  Визначення  мети  і  завдань  уроку.

Оголошення  теми  уроку.

Учитель.  Сьогодні  на  уроці  ми  ознайомимося  із  поемою   М. Вороного                     « Євшан-зілля».  Ви  вдома    уважно  прочитали  цей  твір,   а  дехто  із  вас  мав  індивідуальні  завдання.  Зверніть  увагу  на  дошку.  Ви  бачите  мої  очікування  щодо  вас.  Думаю,  що  після  уроку  ви:

• знатимете  історію  життя  письменника і  зміст  твору;
• умітимете  добирати  цитати  з  твору  для  підтвердження  своїх  думок;
• називатимете  рослинні  символи  України.

Запишіть  тему  уроку  (на  дошці).

ІІІ.  Сприйняття  та  засвоєння  нового  матеріалу.

• Життєва  доля  Миколи  Вороного  (портрет)

   Немає,  мабуть,  дитини,  котра   б  не  знала  прекрасного вірша  «Сніжинки»            (Білесенькі  сніжиночки  вродилися  з  води,  легенькі,  як  пушиночки  спустилися  сюди),  який  написав для  маленьких  Микола  Кіндратович  Вороний.  У  його  поетичному  доробку  є  багато  чудових  творів,  які,  на  жаль,  ще  найменшим  читачам  не  відомі.  Річ  у  тім,  що  М. Вороний  довгий  час  був  пасербом  у  рідному  краї,  його  ім’я  тричі  викреслювалось  з  історії  української  культури. 

   Народився  поет  на  Катеринославщині.  Через  півроку  після  народження  хлопчика  сім’я  переїжджає  на  Слобожанщину,  де  на  околиці  Харкова  в  напівсільському – напівміському  оточенні  пройшло  його  дитинство.  Національний  дух  у  родині  підтримував  не  батько,  а  дід  Павло  Денисович,  старезний  і  міцний  дідуган,  який,  доживши  до  сторічного  віку,  розмовляв  виключно  українською  мовою.  І  це після  двадцятип’ятирічної  служби в  уланському  полку,  де  він  так  і  не  зрусифікувався.  Взагалі  в  характері  майбутнього  поета  водночас  поєднувались  бунтівлива  вдача  і  тверда  розважливість.  Причина  очевидна:  його  прапрадід  по  батькові  був  гайдамакою,  а  прапрадід  по матері  П. Колачинський  був  ректором  Києво- Могилянської  академії.  Від  матері  разом  із  піснями  й  казками  засвоїв  він  і  першу науку,  яку  потім  продовжував  у  гімназіях  і  школах  Харкова  й    Ростова-на-Дону.  У  дитинстві  Микола  захоплювався  творами  Ф. Купера,         Ж. Верна,  багато  творів  із   «Кобзаря» Т. Шевченка  знав  напам’ять. У  Ростові- на-Дону  Вороний  разом  з  іншими  гімназистами  організував  гурток                             «Українська  громада»,  через  що  зазнав  переслідувань   з  боку  уряду.  Йому  було  заборонено  вступати  до  університету  й  проживати  в  столиці та  університетських  містах. Юнак  змушений  був  виїхати  за  кордон.  Він  якийсь  час  живе  в  Австрії  і  навчається  у  Віденському  університеті.  З  часом  переїжджає  до  Львова  і  стає  студентом  Львівського  університету. 

      М. Вороний  відомий  не  лише  як  поет,  а  й  літературний  критик,  історик,  публіцист,  актор,  знавець  музики  і  живопису.  Після  Жовтневої  революції  він,  як  і  багато  інших  представників  творчої  інтелігенції,  виїхав  до  Польщі,  де  прожив  шість  років.  Та  запах  полину,  туга  за  Батьківщиною  покликали  Вороного  в Україну.  Та  вже  насувалася  грізна  хвиля  тридцятих  років  з  масовими  винищеннями  усього  мислячого,  тим  паче  українського. Поет  був  зарахований  до  націоналістів,   білоемігрантів  і,  як  наслідок, – виправно-трудові  табори,  які  після  трьох  років  були  замінені засланням  у  Казахстан.  Після  1937  року  слід  його  загубився.  В  одній  біографічній  довідці  зазначалось,  що  він  помер   24  квітня  1940  року,  в  іншій  -  1942  року.  І  лише  недавно  дослідникам  творчості  Вороного  вдалося  з’ясувати  істину. М.  Вороний  був   розстріляний  у  1938  році.

• Робота  над  заголовком  твору.

Учитель.  Свою  поему  М. Вороний  назвав  «Євшан-зілля».  Українці  цю  траву  називають  полином.  Візьміть  у  долоньки  цю  траву,  потріть  і  відчуйте  її  дух.  Скажіть,  які  асоціації  виникають  у  вашій  уяві?   (гіркота, різкий  запах,  запаморочення,  терпкість).

А  які  почуття  сповнили  вас,  коли  ви  читали  поему?  Запишіть  ті,  які  переважали.  Поділіться  своїми  враженнями  й  відчуттями.  (туги, смутку,  хвилювання,  надії).

    Відрадно,  що  твір  не  залишив  нікого  байдужим.  Такі  ж  почуття  –  гіркоту,  біль,  тривогу  за  Україну  та  її  народ  –  мав  і  палкий  патріот  своєї  країни,  визначний  майстер  слова  Микола  Вороний.

• Звідки  автор  узяв тему  та  сюжет  для  своєї  поеми?  Чи  вони  цілком  вигадані?    (виступ  учня)

Автор  не  просто  переповідає,  а  переосмислює  поему  в  науку  своїм  сучасникам,  які  зневажливо ставилися  до  рідного  краю. Поема  переносить  нас  у  часи  існування  Київської  Русі,  під  час  князювання  Володимира  Мономаха.

• Сформулюйте  тему  поеми.  Запишіть  її  в  зошити.  (зображення  перебування  у  Володимира  Мономаха  ханського  сина,  який  потрапив  до  Русі  разом  з  ясиром;  повернення  хлопця  на Батьківщину  за  допомогою  Євшан – зілля.

• Виразне  читання  поеми  М. Вороного  «Євшан-зілля».
•       Робота  над    змістом  твору.

Історична  довідка.

• Про  який  народ  ідеться  у  творі?  Що  ви  знаєте  про  нього?                            (Виступ  учня)

Учитель.  Отже,  головні  персонажі  поеми М. Вороного  –  представники  ворожого  на  той  час  половецького  народу,  який  приніс  стільки  горя  нашій  землі.  Та  ми  не  сприймаємо  їх  як  ворогів,  навпаки  –  співчуваємо  батькові,  уболіваємо  за  його  сина.  І  в  цьому  вияв великого  гуманізму  письменника.  Адже  для  будь-якого  батька  (незалежно  від  його  національності)  найстрашніше  –  втрата  любої  дитини.

•             Ланцюжкове  опитування.

1. На  скільки  умовних  частин  можна  поділити  твір?
2. Яка із  частин  розкриває  зміст  епіграфа?  Як  ви  його  розумієте?  (на  дошці) (основна.  Краще  у  своїй  землі  померти,  ніж  на  чужині  славним  бути)
3. Як  потрапив  до  Києва  син  половецького  хана?  Знайдіть  цитату.
4. Як  жилося  йому  там?  Процитуйте  за  текстом.
5. А  як  жилося  в  цей  час  батькові  юнака?  Підтвердьте  своє  спостереження  відповідним  уривком.
6. Чому  саме  гудця   послав  хан  до  сина  з  надією,  що  той  поверне  його  додому?
7. Які  пісні  співав  гудець,  подолавши  небезпечний  шлях  і  зустрівшись  із  ханенком?
8. Чи  згадав  юнак  батьківщину?
9. Що  використав  співець  як  останню  надію?
10.   Яка  реакція  була  в  ханенка  на цей  пучечок  трави  з  рідної  землі?

•       Робота  над  проблемним  завданням.    (Робота  в  групах)

1. група.

Опрацюйте текст  прологу,  виділіть  рядки,  де  автор   висловлює  сподівання,  що  українці  зможуть  повернутися  в лоно  своєї  нації,  вивчити  мову.

2. група.

Прочитайте епілог.  Які  роздуми  й почуття  збудила  у  вас  ця поема?  Про  кого  веде  мову  Вороний   у поемі  (половців  чи  українців,  доля  яких  закинула  в  чужі  краї)?   (Поетично  опрацьована  старовинна  історія  закінчується  авторським  зверненням  до  рідної  України.  Поет  нагадує,  що  і в нас  були  «кобзарі-гудці   народні»,  які  несли  в   пам’яті   «заповіти  благородні».  Та  ні  сльози  матері,  ні  кобзарські  думи  не  проникли  в  зачерствілі  серця  збайдужілих  дітей.  Тож  і  вкладається  в  останні  рядки  болісний  оклик:

Де  ж  того  євшану  взяти…

Висновок.

Учитель.  Такого  народу,  як  половці,  нині  немає.  Як  ви  думаєте -  чому?  (Половці  не  зберегли  своєї  мови,  традицій,  способу  життя,  втратили  себе,  розчинилися  в  інших  спільнотах.)

Висновок.  Збереження  історичної  пам’яті  –  завдання,  важливе  для  будь- якого  народу,  бо  воно  визначає  не  тільки  його минуле,  а  й  майбутнє. 

ІV.  Закріплення  знань,  умінь  і  навичок.

Учитель.  А  чи  добре  ми знаємо  свої  символи,  зокрема  рослинні,  які є  теж  складником  історичної  пам’яті  народу?

Стисла  розповідь  учнів  про  рослинні  символи,   зачитування  тематичних  прислів’їв  і  приказок

Гра  «  Хто  швидше».  Скласти  прислів’я.

• Заключне  слово  вчителя.  Про    актуальність  поеми   в  наш  час.

Поема  «Євшан-зілля» орієнтована  на  сучасного  читача.  Проблема,  порушена  в  ній,  залишається  актуальною  і сьогодні,  бо  розкидала  мачуха-доля  українців  по  різних  куточках  земної  кулі.  І  є  нашого  цвіту  та  по  всьому  світу.  І  бачу  я    в  далекій  Канаді   встановлений   нащадками  перших    поселенців  з України   дивний  пам’ятник,  єдиний у  світі.  Не  лицар  у  залізних  латах  з  піднятим  мечем,  не  цар  на  здичавілому  коні,  не  можновладець  з  простягнутою  рукою,  що  хоче  загарбати  весь  світ,  а  велетенська  Писанка  зоріє  в  небесах,  як  душа  народу.  ( Підручник  с. 128).  І  видно  її  веселкові  візерунки  в наших  білих  українських  хатах. 

    Перед  вами  лежить  пучок  зілля,  понюхайте  його,  запам’ятайте  його  запах,  і  хай  він вам  завжди  нагадує  про  рідний  край,  про  батьків,  односельців,  не  дасть  загубитись  у  чужій  стороні.  У  поемі  звучить  заклик  до  нащадків  не  допустити  історичного  безпам’яття,  не загубитись  у  лабіринтах  історичного  часу  та  простору.

V.  Підбиття  підсумків.  Оцінювання.

Чи  виконали  ми  ті  завдання,  які  поставили  перед  собою  на  початку  уроку.

• « Незакінчені  речення»
  • На  уроці  я   дізнався  про  життя  письменника…
  • Краще  ознайомився  зі  змістом  твору…
  • Поширив  свої знання  про  символи

Оцінювання  (  коментування)

Рефлексія

• Дати  оцінку  своєму  настрою,  добираючи  іменники,  наприклад: сонечко,  веселка,  дощик  …

VІ.  Домашнє  завдання.

• Знати  історію  життя М. Вороного  і  зміст    поеми.
• Скласти  цитатний  план  до  поеми.
• Написати  можливе  продовження  твору.  (за  вибором)