Презентація на тему:" Ліжникарство як вид декоративно-прикладного мистецтва"

Ліжникарство як вид декоративно-прикладного мистецтваі трудової діяльності

ДЛЯ того, щоб виткати ліжник потрібно добряче попрацювати.

Без нього важко уявити собі побут гуцульської сім'ї. Він може бути розкішним покривалом на ліжко, килимом на стіну чи підлогу, а одягнутий в підодіяльник стає легкою та теплою ковдрою. Мало хто з туристів зможе втриматися, щоб не купити це м'яке диво для себе або у подарунок друзям. Адже він не тільки красивий, але й покращує мікроклімат у міських квартирах і навіть підтримує температуру в помешканні. Це — про ліжник. Великий пухнастий карпатський ліжник. До кінця ХІХ століття ліжники були зовсім не такими, як сучасні. Їх робили з нефарбованої вовни, і мали вони до 5 метрів завдовжки. Такі вироби називалися джергами і використовувалися як простирадло і ковдра водночас, а маленькі, присідлачі, клали замість сідла на коня. На Закарпатті існує повір'я, що ліжник привертає до хати добро, тому на весіллях, крім вишитих рушників, молодим й досі стелять під ноги ліжник. У 1869 році польський етнограф Вінцент Поль, описуючи побут гуцулів, казав: «Про багатство гуцула свідчить кількість ліжників, порозвішуваних на жердці біля ліжка». Ще на початку століття, у 1930 році, на виставці-ярмарку у Познані (Польща) ліжники зробили справжній фурор. На них моментально виник шалений попит. Але з часом природну і екологічно чисту річ витіснили різноманітні покривала на хімічній основі. Наразі ці пухнасті дива виробляють майже у всіх гуцульських селах, але найбільше — у Снідавці, Шешорах, Пістині. А визнана столиця ліжникарства — Яворів (12 км від Косова та 115 км від Івано-Франківська). У цьому селі ліжники тчуть чи не в кожній хаті і дорослі, і навіть діти. Біля кожної садиби — мала виставка ліжників. Одні вже готові на продаж, другі — щойно виткані, треті — сушаться. При виготовленні ліжників використовується вовна з овець, які випасаються на карпатських полонинах, та натуральні природні барвники. Аби отримати готовий ліжник, треба чимало потрудитися. Спочатку миють і сушать обстрижену вовну, чешуть спеціальним гребенем, від чого утворюється пухнастий клубок, схожий на хмарку. До речі, ковдри та подушки, наповнені чесаною вовною, сприяють здоровому сну, адже вона має властивість вбирати у себе та віддавати у навколишнє середовище до 30% вологи, не створюючи при цьому відчуття вогкості в постелі. Чесана вовна легко скручується в нитки (ровниці), з яких потім, переважно на саморобних ткацьких верстатах, виробляють ліжники. Існує кілька традиційних узорів, за якими можна пізнати, в якому селі виготовлявся цей ліжник. Так у Яворові тчуть кривий, паркетний, російський з очками, веселковий, сливовий ліжники. Нововитканий виріб кидають у спеціальний пристрій — валило, величезну дерев'яну діжу, звужену донизу, в яку з величезною силою падає потік води, підведений жолобом. (В історичних документах за 1515 рік згадується валило, яке працювало на Делятинщині. Отож, це дуже давній пристрій). Потік води вривається і стрімко піднімається вгору, утворюючи вир, у якому протягом кількох годин крутяться (гуцули кажуть — валєютси) ліжники. Коли стоїш біля валила, то здається, що опинився біля великого водоспаду. За час перебування у валилі ліжники стають тугими і пухнастими. Кажуть, що дуже добре, коли ліжник «увалюється» влітку у теплій воді. Згодом його сушать на жердках, розчісують щіткою, аби розпушити вовну. Щоб вибрати якісний ліжник, треба добре роздивитися колір. Якщо ліжник має чорні, сірі і білі тони, то він натуральний, а якщо брунатний і зелений — фарбований. Потім перевіряємо виріб на світло: якщо рідкий і просвічується, то, значить, недовго був у валилі або й зовсім не був. Такий довго не прослужить. А ще треба висмикнути з нього ворсинку: якщо вона коротка. то значить виріб витканий з ниток, прядених з того волокна, що залишилося на щітці після розчісування доброго ліжника. Щоб добро не пропадало, роблять ліжники із другосортної сировини. Слід ретельно обдивитися й основу, яка повинна бути тільки вовняною. Кажуть, що у справжнього ліжника особлива енергетика, яка передає силу гір і тепло рук майстрині, а чергування природних кольорів позитивно впливає на зір. Крім того, це карпатське покривало відоме своїми цілющими властивостями в лікуванні радикуліту та простудних захворювань. Щоб позбутися останніх, рекомендують натертися горілкою і роздягненим закутатися у ліжник. Сила «живої» овечої вовни зробить свою справу — хворобу як рукою зніме. 

Ліжникарство як вид декоративно-прикладного мистецтваі трудової діяльності

Дякую за увагу