Презентація на тему "Меценати нашого краю"

Меценати мого краю. Піркл Дмитро Олександрович. Підготував здобувач освіти гр. АЗ-20,ДЗП(ПТ)О «ПРИДНІПРОВСЬКИЙПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ М,ДНІПРО»,Миргородський Євген

Рівень життя кожної країни великою мірою залежить від того, який відсоток її населення займається благодійною діяльністю – важливою складовою громадянського суспільства і вагомим сегментом соціокультурного розвитку. В Україні, на жаль, цей відсоток не такий великий, яким міг би бути, зважаючи на давні традиції меценатства. Починаючи ще з часів Київської Русі благодійництво в українській традиції займає значне місце. Україна, так історично склалося, довгий час не мала державності, яка стала б на захист української культури, мистецтва, освіти, науки, мови. Тому знаходилися філантропи та шанувальники українства, які зробили вагомий внесок у збереження та розбудову української нації.

Меценатство було своєрідною сімейною традицією багатьох династій дворян, купців, інтелігенції, що визначало напрямок і масштаби їх діяльності. Наша історія свідчить про традиції добротворення родинних династій Терещенків, Бродських, Ханенків, Харитоненків, Яхненків. За роки незалежності в Україні з’явилося чимало наукових досліджень, що відкривають цікаві сторінки життя таких непересічних особистостей і філантропів, як К. Острозький, І. Мазепа, Г. Галаган, В. Симиренко та інші. У спадок від меценатів ми отримали прекрасні будівлі музеїв, бібліотек з їх безцінними колекціями, театри, церкви та безліч інших осередків духовного життя та предметів, що стали культурним надбанням нації.

У сьогоднішній Україні благодійний сектор справляє відчутний вплив на національну економіку, науку, культуру, освіту та суспільні відносини. Розгалужена система благодійних організацій охоплює переважну більшість сфер життєдіяльності українських громадян. Тож очевидно, що державна 3 підтримка благодійного руху в Україні здатна не тільки сприяти отриманню своєчасної допомоги адресатам, підвищенню забезпечення культурно-освітніх потреб громадян, але й у цілому підтримувати необхідний рівень соціального клімату, знизити навантаження на державний бюджет. Наша держава активно підтримує розвиток благодійництва та меценатства, створюючи для цього сприятливі умови. У першу чергу шляхом вдосконалення законодавчої бази. Сьогодні правові відносини у сфері меценатства регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським та Податковим кодексами України, Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організаціїˮ від 05.07.2012 р.

Сьогодніі коштом меценатів проводиться реконструкція будівель музеїв і театрів, зводяться храми, реставруються мистецькі твори; бібліотеки отримують у подарунок книги, музичні школи – інструменти; крім того, організовуються виставки, аукціони та інші благодійні акції на підтримку талановитих художників, музикантів, письменників, юного покоління митців. Останніми роками все більше набирає обертів благодійний рух серед самих митців на підтримку тих чи інших соціально важливих проектів. Таким чином, у сучасному житті можна знайти безліч форм і засобів для такої допомоги, головне – бажання. Таким медальєром – меценатом і є мешканець нашого міста Піркл Дмитро Олександрович. Про нього і хотів розповісти.

Дмитро Піркл народився у 1968 році в Дніпропетровську. Отримав спеціальність металурга. Працював на металургійному заводі ім. Петровського. Згодом зайнявся приватним підприємництвом. У 2006 році разом з Ігорем Лук'яновим розробив проект пам'ятної медалі до 230-річчя Дніпропетровська. Медаль була виготовлена на Монетному дворі, який єдиний в Україні має можливість виготовлення подібних медалей. Модель подарували Дніпропетровському національному історичному музею ім. Дмитра Яворницького. З цього часу Дмитро Піркл зайнявся створенням медалей. Почав активно розшукувати необхідні матеріали, вивчав гравюру[. Задум у металі втілював головний скульптор Монетного двору Роман Чайковський.

Дмитро Піркл – меценат, медальєр, колекціонер, музейник, активіст Революції Гідності. Упродовж 2007 – 2018 років дарунки Дмитра Піркла збагатили фонди ДНІМ ім. Яворницького, Музею історичних коштовностей України, НЦНК «Музей Івана Гончара», Музею Гетьманства, НЗ «Хортиця», Українського католицького університету та Українського музею у Нью-Йорку.

Протягом п’яти останніх років Дмитро Олександрович подарував музею майже 500 цінних історичних пам’яток, які органічно влилися в музейне зібрання. Серед них нумізматичні артефакти – 2 золоті, 104 срібні, 31 нейзильберові ювілейні та пам’ятні монети України; 12 срібних пам’ятних медалей до 20-річчя незалежності України із серії «Україна козацька земля», срібний пам’ятний знак «Україна – центр Європи», срібна сувенірна плакета «Євпраксія Всеволодівна – королева Германії», золота пам’ятна медаль «Роксолана», мідна ікона ХІХ ст., а також раритетні фотографії, поштові листівки, цінні папери, карти та гравюри ХVІІ — ХІХ ст. Крім того, до наукової бібліотеки музею меценат подарував букіністичні цінні книги, брошюри з музеєзнавчої та історичної тематики.

24 травня 2016 р. (у вівторок) разом з передачею до фондів музею книги Тараса Шевченка «Кобзар» (Катеринослав, 1918 року видання) Дмитро Піркл передав до музейної колекції цінних паперів (яка становить 192 од.) – закладну з виграшними відривними талонами Державного дворянського земельного банку 1889 р., вартістю 100 рублів. А також подарував музею копії документів 1919 р., періоду боротьби за владу в Україні, де згадуються Олександрівський повіт, Нікополь Катеринославської губернії, війська Нестора Махна та інші учасники подій в нашому краї. Документи посіли достойне місце в музейній експозиції зали № 5, доповнивши цікавими фактами історію тих буремних часів.

Дмитро Олександрович Піркл передав до музею вельми цінні документи: акції російських і іноземних компаній, які створювалися і працювали на Катеринославщині наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.: «Южно-русского Днепровского металлургического общества», яке побудувало металургійний завод у Кам`янському (тепер Дніпровський металургійний завод у Дніпродзержинську); «Общества Южно-русской каменноугольной промышленности»; «Донецкого общества железоделательного и сталелитейного производства»; акції бельгійських акціонерних товариств, які заснували заводи у Донецькому басейні – скляні, хімічні, пляшкові (у Сантуринівці), дзеркальний (у Костянтинівці). Найбільш цінною для нашого міста є акція «Екатеринославский трамвай» Бельгійського акціонерного товариства, яке експлуатувало перший електричний трамвай Катеринослава (тепер маршрут № 1).

Останнім часом картографічна колекція музею поповнилась цінними зразками карт, які подарував музею Дмитро Олександрович Піркл. У день відкриття 4-го Всеукраїнського музейного фестивалю, 17 вересня 2015 р., наш меценат зробив дарчий внесок до колекції музею. Це «CARTE DU FIGARO Panorama du Theatre de la Guerre» (Карта Фігаро, Панорама театру війни). Остання чверть ХІХ ст. Автор або виробник: «Grimoin G.; Lith. F. Appel. Cartographe. Paris». Карта на паперовій основі, прямокутної форми. На ній зображено театр воєнних дій російсько-турецької війни 1877-1878 рр., територія навколо басейнів Чорного та Середземного морів. На карті позначені: російські та турецькі фортеці, військові порти, залізничні шляхи, територія Катеринославської губернії з містами: Катеринослав, Новомосковськ, Нікополь (вказані не точно). У верхній частині над картою – назва, в нижній, під картою: перелік позначень, адреса видавництва і ціна карти.

24 березня 2016 року в Києві в Мистецькому Арсеналу відбулось нагородження переможців IV Національного конкурсу «Благодійна Україна». Третє місце в номінації «Благодійник – фізична особа» зайняв медальєр та меценат Дмитро Піркл. За всю історію конкурсу це вперше відзначено благодійника, що всю свою увагу спрямовує на музеї та збереження і популяризацію культурної спадщини України.

Щедрість – вроджена якість, кажуть одні, інші кажуть, що набута. Але хто правий? Зрештою кожний сам для себе вирішує як прожити життя і куди витрачати кошти. Та іноді приклади безкорисливої допомоги, які ми споглядаємо поряд із собою, просто вражають своєю високою метою. В народі кажуть, що добрі справи повинні робитися тихо. Втім їх визнання на національному рівні надихає велику кількість людей творити добро і, що важливо, розвивати в країні саму культуру благодійництва.

Посилання1. https://cutt.ly/Jzhc. CEj2.https://cutt.ly/vzh. Qcb13.https://cutt.ly/Zzh. QBRx4.https://cutt.ly/Vzh. Watj5.https://cutt.ly/Yzh. WQlf6.https://cutt.ly/qzh. WD4 C7.https://cutt.ly/3zh. Edq. L