Презентація на тему: "Мізинська стоянка"

Мізинська стоянка. Мізинська культура.

Археологічна культура - речові залишки, знайдені під час розкопок, що належать до одного історичного часу й тієї самої території, яким притаманні спільні риси. Подібність форми та оздоблення посуду, типу прикрас, особливостей будівництва жител і рис поховального обряду свідчать про спорідненість цих племен. Назви археологічних культур зазвичай походять від назв місцевостей, де було вперше виявлено типову пам’ятку (черняхівська культура - від с. Черняхів); часом вони вказують на характерні ознаки археологічних знахідок (культура кулястих амфор, культура шнурової кераміки тощо), особливості поховань (зрубна культура).

Мізинська стоянка — одна з найвизначніших археологічних пам'яток пізнього палеоліту в історії не лише України та Європи, а й світу. Її дослідження дозволило відкрити нову для науки історичну культуру (названу згодом за місцем першого відкриття) кроманьйонців європеоїдного типу, які майже двадцять тисячоліть тому населяли наші землі. Археологи класифікують мізинську культуру як ранню мадленьську культуру. Найвідомішим дослідником Мізинської стоянки став відомий археолог Іван Гаврилович Шовкопляс, який протягом семи років (1954-1961) досліджував знахідки.

Відкриття стоянки відбулося восени 1907 року на подвір'ї козака Кошеля з села Мізин, де були знайдені якісь великі кістки. Звістка про це швидко облетіла навколишні села і зацікавила археологів. Археологічна розвідка показала, що тут знаходилося поселення кроманьйонців доби пізнього палеоліту. За сторічний період досліджень археологи відкопали п'ять круглих жител діаметром близько семи метрів і площею до 25-ти квадратних метрів. Ці куполоподібні житла були схожі на "чуми" північних народів: вони були споруджені з дерев'яних жердин, вкритих шкірами тварин, а ззовні обкладені тваринними кістками та рогами. Поблизу них знаходилися місця обробки каменю та кісток.

Науковцям вдалося підрахувати, що на будівництво тільки одного із мезинських будинків було використано 300 кісток тварин, серед яких понад 270 кісток мамонта. Загальна вага будівельних конструкцій досягала 2,5 - 3 т, площа становила 20 м2. На підлозі найбільшого з будинків виявлено сліди 3 вогнищ. Вхід розташовувався з південно-східної сторони споруди. З північно-східного боку житла знаходився "заслін" від вітру, що складався з 7 черепів мамонта. Неподалік розміщувались надвірні вогнища, виробничі ділянки та ями-льохи. Навколо будинку археологи зафіксували близько 8 тис. фрагментів кременю, а загальна кількість кремінних виробів, знайдених на стоянці, сягає 113 тис!

Крім того, археологи виявили в Мезині унікальні мистецькі вироби, зокрема широкий браслет, вирізаний з мамонтового бивня, прикрашений меандровим орнаментом, нанесеним кремінним різцем, але в сучасній техніці виконання гравірування за допомогою штихеля. У такій же техніці виконано геометричний орнамент на 20 скульптурних мініатюрах - фалічних фігурках та стилізованих безликих жіночих статуетках, яких науковці поетично охрестили пташками-жінками. Мініатюрні (5 -10 см заввишки) статуетки виготовлені з бивня мамонта. їхні розміри, на думку науковців, відображають віковий склад жіночої громади - дівчат, жінок, літніх господинь та берегині дому. Об'ємні стилізовані орнаментовані скульптурки мають двомірну композицію, що відображає торс та гіпертрофовані форми тазу. На поверхні статуеток орнаментальні композиції складаються з кутів, зиґзаґів, ромбів, меандрів і прямих ліній.

Перед нами реконструкція людини кам'яного віку зі своєрідним "годинником" на зап'ясті. 20 000 до н.е. На жаль, сучасним дослідникам потрібно було чимало часу, щоб подолати власний психологічний бар'єр і зрозуміти, що мізинці  не дикуни, одягнені в волохаті шуби, які з ревом розмахують молотом над головою мамонта, а інтелектуальні, красиві, наділені численними здібностями, люди - Арії - Творці  символу щастя та добробуту - СУАСТІ, СВАСТИКИ. Насправді, людина, яка створила такий браслет - мала бути неабиякого таланту, вдачі та спостережливості. Волхв, деміург, митець? Можливо, та ще й зі смаком дизайнера і відчуттям музичного ритму - згадаймо Музичні мізинські кості. Однозначно: таку особистість могла породити тільки розвинута культура. А як вона з'явилася - це тема окремої статті, не менш цікава та захоплююча, адже нічого просто так на пустому місці не з'являється.

Безцінною знахідкою на Мізинській стоянці є дивні вироби з кісток (також з орнаментом), після аналізу яких стало зрозуміло, що це - музичні інструменти, які застосовувалися під час ритуалів. До так званих звучних інструментів належить також "шумлячий" мізинський набірний браслет, який складається з п'яти окремих незамкнених кілець. Це своєрідні кастаньєти, які поки що є єдиним свідченням про наявність танців у палеолітичній культурі Східної Європи.  Цей витвір пізньо-палеолітичного мистецтва дивує досконалістю виконання, з якою майстер-різьбяр зміг за допомогою примітивних кремінних різців та свердел відділити від бивня пластини шириною 12 мм, товщиною 2 мм та зробити отвори діаметром 1,5 мм для сполучної нитки!

Інший - так-званий складений "шумлячий" мізинський браслет був віднайдений дещо пізніше, у 1956 році. Його орнамент складається з поєднання повторюваних груп паралельних штрихів, спрямованих під кутом до краю браслета. Фролов інтерпретував цей меандровий орнамент як палеолітичний календар із символами родючості та врожаю. Він тлумачить це так. Більшість груп складається з 14 штрихів, хоча є групи з 13 та 15 штрихів. Напрямки штрихів у двох групах відрізняються на 90°. Кожна частина браслета з 27-29 штрихами може бути календарем місячного циклу. Можливо, що зміна напрямку штрихів на 90° відображає місячний диск, який зростає в першій частині місяця, й зменшується у другій: «Групи з 14(±1) штрихів, що періодично змінюють напрям саме після цієї кількості, можуть відповідати такій самій видимій повторюваності, а саме зі зростаючим місячним диском перед повнею, й місячним диском, який зменшується перед молодиком впродовж 28-29 днів місячного місяця. В такому ритмі два синодичних місяці «записані» на краю кожної пластини. Як наслідок, всі дні 10 синодичних місяців можна «записати» на 5 пластинах браслету.»

Всесвітньо відомими є твори пізньопалеолітичного мистецтва, які походять з Мізина - скульптурки з бивня мамонта, здебільшого прикрашені заглибленим лінійним меандровим орнаментом. Таким же орнаментом оздоблені браслети, виготовлені з бивнів мамонта.

Коли відомий американський археолог Александр Маршак знайшов посічені серпантини і зигзаги не тільки у кроманьйонців, а й серед зображень, виконаних неандертальцями, в тому числі і на одному з уламків ребра бізона, вік якого 300 тисяч років, він зробив надзвичайно важливий висновок:"...людина кам'яного мала мозок структурно майже такий, як у нас сьогодні, інакше б не змогла створити таку розвинену культуру, їй б не вистачило просто багатьох ділянок мозку, які забезпечують "роботу" мови, здатність до мислення образами, символами, а також до точних і тонких рухів руки". («The Roots of Civilization»)

Мотиви морнаменту мізинської і трипільської культури в українській вишивці і ткацтві.

А найважливішими знахідками з Мізина є велика кількість кісток мамонта, поверхня яких покрита лінійним розписом, виконаним червоною вохрою, яку попередньо було змішано з кістковим жиром. Розпис на кістках та меандровий орнамент з Мізина не мають собі рівних у світовому палеолітичному мистецтві. На мізинській стоянці, в будинку № 1, в центральній його частині, ще у 1956 році І. Г. Шовкопляс відкрив цікаве скупчення, в якому акуратно були розміщені кістки мамонта. Серед них - орнаментовані лопатки, стегно, фрагмент таза, дві нижні щелепи , уламок черепа, а також неорнаментовані предмети -кінцевий уламок бивня, молоток із рога північного оленя. Поблизу орнаментованих і неорнаментованих предметів знайдено "шумливий" браслет, виготовлений із пластин бивня мамонта і гравійований меандровим орнаментом.

Цінність мізинських розкопок у тому, що саме у Мізині археологи знайшли перше зображення Меандру, свастики, календар, музичний оркестр та запис перших нот. Перші нотні знаки розшифрували і навіть відтворили звучання!Цікавий факт! У 1980 році Президія АН УРСР звернулась до Всесоюзної фірми «Мелодія» з проханням записати звучання кісток мамута на пластинку. Далі Заслужений діяч науки УРСР, Директор Інституту археології АН УРСР, Член-кореспондент АН УРСР, Член-кореспондент Центрального археологічного інституту в Берліні український вчений вчений С. М. Бібіков звернувся до старшого викладача Київської консерваторії, концертмейстера ударних інструментів Державного симфонічного оркестру УРСР В.І. Колокольнікова, з проханням здійснити цей унікальний запис. Дослідивши всі інструменти з кісток мамонта, В. І. Колокольніков визначив роль кожного з них в ансамблі. В результаті, концерт, виконаний на музичних інструментах 20тисячної давнини було записано! Цю дивовижну музику понад 20-тисячолітньої давнини вже кілька років можна чути у виконанні чернігівського військового оркестру Північного оперативного командування Збройних Сил України.

Оглянувши привезені мізинські знахідки, Федір Кіндратович поїхав у село, знайшов ще й кремені явно штучного розщеплення. Вовк виступив на з’їзді з повідомленням про щойно відкриту стоянку пізнього палеоліту і зробив виставку 72 кісток тварин та багатьох крем’яних знарядь праці. А після з’їзду провів розкопки, результати яких оголосив на Міжнародному антропологічному конгресі в Женеві 1912 р. Так почалась всесвітня слава Мезинської стоянки та її дослідників: Ф. Вовка, його учнів Чернігові якраз проходив ХІV Всеросійський з’їзд археологів, той самий, на якому вітали відкривача трипільської культури Вікентія Хвойка. Учасником з’їзду був Хведір Вовк (в російських виданнях Федор Волков) – відомий історик, антрополог, етнограф, популяризатор української культури в Європі. Він повернувся з тривалої вимушеної еміграції і разом з учнем С. Руденком вирішив провести літо в сусідньому селі Псарівка (в радянські часи Свердловка, нині Деснянське).

З 1954 р. розкопки у Мізині продовжив видатний український археолог І. Шовкопляс. Ним було зроблено унікальні знахідки: стилізовані фігурки тварин та жінок, схожих на пташок, і нині всесвітньо відомі браслети з бивня мамонта з геометричним візерунком.

Людина з мрією стати художником і величезним потягом до знань – Василь Куриленко. Відмовившись від аспірантури, від повернувся у село, щоб створити археологічний музей – спочатку при мізинській школі, потім у двох кімнатках приміщення сільради-пошти-бібліотеки… Без коштів, під насмішки усієї округи. Навіть учителі вважали його диваком, що «копається у смітті». Крім дружини і директора школи, В. Куриленка підтримали тільки діти. В шкільний археологічний гурток записалось стільки учнів, що довелось провести конкурс за віком та успішністю в навчанні. Юні археологи обнишпорили околиці на кілька кілометрів, збираючи сліди минулих епох, вимиті дощами та повінню. Вони засипали керівника питаннями, на які не було відповіді в жодній монографії, і допомогли засумніватись у деяких історичних аксіомах.

Заняття краєзнавчого гуртка. В 1960-ті роки вважалось, що первісні мисливці заганяли здобич до викопаних ям або до кручі. Сільські хлопці засумнівались у теоретичних викладках кабінетних вчених: це ж яку ямищу треба викопати «на слона»? Та ще й у мерзлій землі. Чим?

Уявлення про полювання на мамонта. Він мав шкіру товщиною в 2-3 пальці, густий підшерсток і метрової довжини шерсть. Сумнівно, що такий захист міг пробити спис із кам’яним наконечником. А череп 5-метрового гіганта з триметровими бивнями можна пробити хіба що сучасною бронебійною кулею. Як зберігали кілька центнерів м’яса? Де ділись мисливці з жінками, дітьми та старими, що навіть не забрали «хатнє начиння»? Люди чомусь не повернулись додому. Ціла вулиця «чумів» раптом спустіла, в одному з них кілька років жила полярна сова. З часом поселення занесло обвалом кручі, вкрило 9-метровим шаром ґрунту, надійно сховавши таємниці древнього життя.

Вохра (від др.-грец. ὠχρός «жовто-блідий, оранжевий») — природний пігмент, що складається з гідрату оксиду заліза з домішкою глини та піску. Меа́ндр — декоративна звивиста лінія, що є неперервною і формує повторюваний мотив. Меандр був особливо популярний у стародавній Греції, де використовувався для прикрашання архітектурних елементів, у мозаїці, для оздоблення посуду. МЕА́НДР (від давньої назви надзвичайно звивистої річки у Малій Азії) – коліноподібний вигин річища рівнинної річки, радіус кривизни якого визначається ...