Презентація на тему :"Наддніпрянська Україна в 1907-1914рр." з історії України для учнів 9 класу

Наддніпрянська Україна в 1907-1914рр..

Опорні поняття і дати1906-1911 рр.;1910 р.;1913 рр.1908 р. Столипінська аграрна реформа;хутір;відруб;антисемітизм;«справа Бейліса».

План. Аграрна реформа Петра Столипіна та її вплив на Україну. Посилення національного гніту у 1907-1914 рр. «Справа Бейліса». Український політичний і національно-культурний рухи в 1907-1914 роках.

Якою була політика російського самодержавства щодо України в пореволюційні роки. Після поразки революції 1905-1907 рр. у Російській імперії запанувала реакція. У цих умовах царський уряд проводив відверту антиукраїнську політику. Через утиски й переслідування одна за одною в містах припиняли діяльність культурно-освітні організації. Закривалися українські періодичні видання. Знову заборонили викладати українською мовою в навчальних закладах. Набула чинності цензурна заборона на вживання у будь-яких публікаціях назви «Україна». Відновлено обмеження на ввезення і поширення книжок українською мовою.. У містах і селах лютували каральні військові, козачі і чорносотенні загони.

. Словник. Шовінізм - агресивна форма націоналізму, проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, схильність до розпалювання міжнаціональної ворожнечі й ненавистіКінна поліція біля університету Св. Володимира під час студентських демонстрацій. 1910

. Головним провідником імперської реакційної політики від 1906 р. був голова Ради міністрів Петро Столипін. який у своїй діяльності спирався на ідеологію російського шовінізму. Політичні переконання Столипіна безпосередньо стосувалися України. П. Столипін

Ударом по українському рухові став циркуляр Столипіна від 20 січня 1910 р. із забороною реєструвати будь-які інородницькі товариства. Циркуляр також дозволяв губернаторам на їхній розсуд закривати вже зареєстровані товариства. В окремій інструкції міністр пояснював губернаторам, що заборона поширювалася на українські та єврейські організації. Унаслідок згаданого циркуляра український рух знов опинився в підпіллі.

. Насаджуючи російський великодержавний шовінізм, царська влада прагнула розпалити ненависть до представників інших національностей (не росіян), посіяти взаємну ворожнечу між представниками національних меншин, зокрема, мала на меті підбурити українців до антисемітських акцій. Показовим є один з найбільш резонансних судових процесів того часу - «справа Бейліса» 1913 р. Прикажчика цегельного заводу киянина Менделя Бейліса, єврея за національністю, було звинувачено в убивстві з ритуальною метою християнського хлопчика Андрія Ющинського.2. Навіщо імперським ідеологам була потрібна «справа Бейліса» і яку роль у ній відіграла громадськість. Судовий процес у «справі Бейліса». Тогочасний малюнок

. Чорносотенна преса розгорнула антисемітську агітацію, підбурюючи українців до єврейських погромів. Слідство тривало понад два роки й викликало протести передових діячів культури всієї імперії. На захист Бейліса виступила демократична російська та українська інтелігенція. Під тиском незаперечних доказів, протестів громадськості колегія присяжних засідателів виправдала Бейліса.

3. У чому суть та якими були наслідки аграрної реформи Столипіна в Україні. Як ви вже знаєте, перешкодою, що гальмувала розвиток ринкових відносин у сільському господарстві, було поміщицьке та общинне землеволодіння.

Форма землеволодіння на селі після 1861 р. Общинне землеволодіння – вся селянська земля була у спільній власності общини. В певні терміни земля перерозподілялася між селянськими господарствами в залежності від розміру сім’ї. Общинне землеволодіння

. У 1906 р. цар Микола II підписав указ, згідно з яким кожен селянин отримував в особисту приватну власність земельний наділ, що перебував у розпорядженні сільської общини. Селяни, які виходили з общини, повинні були або переселятися із села на хутір, або, зберігаючи садибу в селі, перенести своє господарство на відведену індивідуальну ділянку (відруб). Проте більшість хуторян мали вбогі господарства, які руйнувалися й занепадали. П. Столипін

Форми землеволодіння на селі після Столипінської реформи. Відруб – цільна ділянка землі, яка переходила з колективної (общинної) у приватну власність селянина. Хутір. Відруби. Хутір – відокремлене сільське поселення із господарством і приналежною до нього землею.

. Суть реформ. Вихід селян з общини і отримання власного земельного наділу – “відрубу”;приватна власність на землю;перерозподіл землі на користь заможних селян;кредитна допомога селянам через Селянський банк – позика на 55 років;переселення селян за Урал і на Далекий Схід. Столипін (праворуч) під час знайомства з хутірським господарством.

В Україні реформа мала певний успіх, позаяк для українців було звичним прагнення до індивідуального господарювання і приватної власності.– повіти, де реформа проходила найбільш успішно.– повіти, де вихід селян з общини не знайшов підтримки. Столипінська аграрна реформа

Біднота, одержавши надільну землю у власність, продавала її за безцінь заможним селянам. У 1906—1912 рр. в Україні продали свої наділи близько 263 тис. селянських дворів. Це ще більше посилило процес розшарування села на заможних селян і бідноту. В Україні унаслідок концентрації земельних наділів у руках заможних власників, використання ними машин, добрив, розширення посівних площ збір зерна збільшився майже у півтора разу (1909-1913). Важливою ланкою нової аграрної політики було заохочення переселення селян у малоосвоєні регіони Російської імперії. Найбільше трудових мігрантів з України - майже 1 млн осіб - виїхало до Південно-Західного Сибіру й Північного Казахстану (Сірий Клин) і Далекого Сходу (Зелений Клин). Незабаром близько 70 % переселенців повернулося в Україну.

Переселенський рух– етнічна територія українців.– райони української колонізації.– українські губернії з найбільшим числом переселенців (50-300 тис.).– райони, де українські переселенці становили понад 50 % населення. СІРИЙ КЛИНЗЕЛЕНИЙ КЛИН

Наслідки аграрної реформи Столипіна• Створення нових можливостей для капіталізації сільського господарства• Формування потужної верстви середнього та заможного селянства, яке не лише годувало країну, а й забезпечувало найважливіші статті її експорту• Застосування машин і добрив у господарствах поміщиків та заможних селян, а відтак зростання продуктивності сільського господарства• Прискорення обезземелення селянства, поява великої кількості безробітних, посилення майнового розшарування селян• Переселення частини українських селян у малоосвоєні райони азіатської частини імперії(1 мн.)• Зростання соціальної напруги в суспільстві

..4. Які особливості мав національний рух 1908-1914 рр. В умовах неможливості діяльності українських політичних партій для координації українського національного руху в підросійській Україні на початку 1908 р. в Києві виникла нелегальна громадсько-політична організація - Товариство українських поступовців (ТУП). Ініціаторами її заснування були представники Української демократично-радикальної партії. До ТУП долучилися також частина українських есдеків та безпартійні. Її членами були, зокрема, М. Грушевеький, Є. Чикаленко, С. Єфремов, В. Винниченко, І. Шраг та ін. ТУП обстоювало три основні ідеї: 1)парламентаризм, 2)перебудову Російської держави на федеративних засадах, 3)національно-територіальну автономію України. Діяльність ТУП була спрямована на українізацію шкільної освіти, впровадження української мови в громадських установах, суді, церкві тощо.

.. М. Грушевський, С.Єфремов, І. ШрагЄ. Чикаленко В. Винниченко. ТУП-товариство українських поступовців

.. Керівним органом ТУП була Рада, яку обирали на щорічних з’їздах організації. Відбувалися такі зібрання нелегально, здебільшого в будинку Є. Чикаленка в Києві. Осередки організації - «громади ТУП» діяли по всій Україні (близько 60), а також у Петербурзі та Москві. Резонансною подією, яка стала навіть предметом обговорення в Державній думі, було виголошення доповіді Дмитром Донцовим «Сучасне політичне положення нації і наші завдання» на II Всеукраїнському студентському з’їзді в 1913 р. у Львові. У ній Д. Донцов обґрунтував ідею сепаратизму як протиставлення ідеї самостійництва: «Актуальним є не гасло самостійності - мріяли ж колись наші українці про автономну Україну в злуці з Росією, актуальним, більш реальним, більш конкретним і скорше здійсненним є гасло відірвання від Росії, - політичний сепаратизм,тобто незалежність ».

.. Антиукраїнська політика тривала й після смерті Столипіна 1911 р. Її кульмінація припала на березень 1914 р., коли імперська влада заборонила урочистості з нагоди 100-ї річниці народження Тараса Шевченка. Урядові заборони спричинили масові демонстрації студентів у Києві та інших містах України. З критикою урядових заборон виступила частина депутатів Державної думи Росії ,лідер кадетів П. Мілюков наголошував на безглуздості заборони та на можливих негативних наслідках її. Каральні урядові заходи в умовах громадського спротиву і справді не досяглії мети: національно свідома українська громадськість відзначила Шевченків ювілей, організувавши демонстрації, мітинги, урочисті зібрання. Так, 25 лютого (10 березня н. ст.) більшість студентів Києва не прийшли на лекції у свої навчальні заклади. День святкування перетворився на акцію протесту проти заборони вшанування 100-річчя Шевченка.

..«Тепер, коли українці починають голосно говорити, як це робить Донцов і товариші, що всяка надія на Росію є утопія та що лишається шукати рятунку тільки в сепаратизмі, я кажу вам: бійтеся його! ... Донцови будуть числитися не одиницями і не десятками, а сотнями, тисячами, мільйонами!..» (З промови лідера російської партії кадетів Павла МілюковаЄ. Чикаленко у «Щоденнику» зазначав: «Готувалась Україна по всіх великих і малих городах, містечках та селах відсвяткувати 100-літній ювілей Тараса Григоровича так гучно, як дозволять місцеві сили. В Києві, Харкові, Чернігові..городські думи взялися організувати свята: повибирали для того комісії, асигнували гроші. Київська дума, наприклад, визначила на це свято майже одноголосно 5 тисяч рублів. Маленькі міста, певне, обмежилися б якимись концертами, виставами, а села - здебільшого самими панахидами. Але не так склалось, як гадалось. Дмитро Донцов

.. Київська та російська антиукраїнська преса підняла страшенний ґвалт. Чого тільки вони не наговорили! Шевченко - безбожник, богохульник, сепаратист, ворог російської державності. І от мазепинці хотять такому злочинцеві ставити пам'ятник у "святом Кієвє" та святкувати його 100-літній ювілей... Від націоналістичних та чорносотенних клубів посипалися телеграми всім міністрам, щоб не дозволяли цих свят, щоб звернули пильну увагу на "мазепинський" рух, бо він найнебезпечніший за всі політичні рухи, бо посягає на цілість держави, намагається роз'єднати "дві ветві єдінаго русскаго народа". Куратор Київської округи Деревицький циркуляром заборонив учителям і учням брати яку-небудь участь у святах. Потім пішла чутка, що міністр внутрішніх справ "посоветовал" губернаторам не дозволять ювілейних свят. Нарешті й Синод заборонив служити "торжественныя" панахиди по Шевченкові...»

Правда чи Вигадка?• Членами ТУП були: М. Грушевеький, Є. Чикаленко, С. Єфремов, В. Винниченко, І. Шраг . • ТУП виступала за самостійну Ураїну.• Наслідком Столипінської реформи було застосування машин і добрив у господарствах поміщиків .•Наслідком Столипінської реформи було сповільнення обезземелення селянства, зменшення кількості безробітних

Правда чи Вигадка?• Майже 1 млн селян - виїхав до Південно-Західного Сибіру й Північного Казахстану і там залишилися. • Найбільш резонансним судовим процесом була - «справа українця Кейліса» 1913 р. • Суттю Столипінської реформи був вихід селян з общини і отримання власного земельного наділу – “відрубу”• П. Столипін лояльно ставився до українського національного руху.

Дякую за увагу. Підготувала Гірна У.Є.

Список використаної літератури.Історія України : підручник для 9 класу : Турченко Ф. Г., Мороко В. М.,2017. Матеріали з загальнодоступної вільної багатомовної онлайн-енциклопедії-Вікіпедії. Фото,карти, матеріали з всесвітної системи сполучених комп'ютерних мереж інтернет, що заходяться у вільному доступі.