Презентація на тему "Початок Першої Світової війни"

Початок Першої світової війни

Перша світова війна розпочалася 1 серпня 1914 р. і тривала до 11 листопада 1918 р.

Приводом до початку Першої світової війни став австро-сербський конфлікт. 28 червня 1914 р. у боснійському місті Сараєві сербський студент (боснійський серб) Гаврило Принцип, член таємної організації «Млада Босна», що боролася за об’єднання всіх південнослов’янських народів, убив наступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда.

Війна перестала бути справою лише солдатів й охопила всі верстви суспільства. З’явилася пропаганда війни: агітаційні плакати, листівки, афіші тощо. Вони створювали позитивний образ батьківщини й негативний — країни, із якою вона воювала. Пропаганда стала засобом «обробки» населення (виправдання дій влади, нагнітання масової ворожнечі стосовно осіб, що виступають проти неї). Усе частіше лунали заклики до знищення всього населення країни, із якою йшла війна, та представників цієї нації взагалі.

2 серпня 1914 р. німецька армія вторглася на територію Люксембургу, а через два дні — до Бельгії. Відповідно до плану бліцкригу, наступ мав завершитися перемогою до осені. 20 серпня німецька армія захопила столицю Бельгії Брюссель. Спроби опору жорстоко придушувалися. До кінця серпня на 250-кілометровій ділянці франко-бельгійського кордону відбувалася запекла битва, що завершилася поразкою французької армії. Шлях на Париж для німецьких військ було відкрито. Французький уряд залишив столицю й переїхав до міста Бордо.

У цей же час дві російські армії під командуванням генералів П. Ренненкампфа та О. Самсонова розгорнули наступ у Східній Пруссії. Наприкінці серпня — на початку вересня німецька армія по черзі розгромила їх. Більш успішними були дії російських військ Південно-Західного фронту (так російське командування називало Східний фронт), що діяли проти Австро-Угорщини й розгорнули наступ у Галичині. За результатами Галицької битви 18 серпня — 21 вересня 1914 р. російські війська оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною і вийшли до Карпатських перевалів. Галицька битва вперше продемонструвала військово-тактичні особливості Першої світової війни — переважання фронтальних бойових дій, що супроводжувалися величезними втратами обох сторін

Галицька битва відкрила російським військам можливість здійснити наступ через Карпатські перевали на Угорщину або спрямувати удар через Польщу безпосередньо на Берлін. За наполяганням союзників російське командування обрало наступ на Німеччину. У той самий час німецьке командування зосередило війська для удару на Варшаву, щоб відволікти російську армію і допомогти австрійським союзникам. Маючи кількісну перевагу, російські війська розгромили дві армії противника. Шлях на Берлін та Відень було відкрито. Лише вмілі дії німецьких генералів П. фон Гінденбурга та Е. Людендорфа й величезні втрати змогли зупинити російські війська.

На Західному фронті німецькі війська підійшли до Парижа й форсували річку Марна. 5—12 вересня 1914 р. тут відбулася грандіозна битва. Німецьке командування, вважаючи, що французькі війська не здатні чинити опір, вирішило не обходити Париж із півночі, як передбачав «план Шліффена», а рухатися навпростець. Однак французька армія змогла швидко зосередити значні сили у вирішальних місцях боїв. Зокрема, частини паризького гарнізону, що внесли перелом у перебіг битви, були перекинуті до Марни на міських таксі. Це був перший в історії досвід використання автомобільного транспорту з військовою метою. Французьким військам вдалося зупинити німецькі війська й перейти в наступ. За висловом французьких солдатів, відбулося «диво на Марні», у результаті якого Німеччина зазнала поразки. Проте головним результатом став провал плану бліцкригу.

Події осені 1914 р. свідчили про зміни в характері війни: якщо досі вона була маневровою, то тепер стала позиційною. Обидві сторони рили окопи, будували міцні земляні й бетонні укріплення, недоступні навіть для важкої артилерії. Поряд із ними встановлювалися кілометрові мінні поля й ряди колючого дроту. Противникам вистачило ресурсів, щоб збудувати ці укріплення, однак для їх подолання жодна сторона не мала необхідних людських і матеріальних резервів.

У ніч із 15 на 16 жовтня 1914 р. за сприяння турецького уряду німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау» обстріляли міста Севастополь, Одесу, Феодосію й Новоросійськ. Антанта оголосила війну Османській імперії. Виник російсько-турецький Кавказький фронт, що простягався на 350 км. Спроби наступу турецької армії були невдалими. У Сарикамиській битві (грудень 1914 — січень 1915 р.) російські війська розгромили основні сили Туреччини.

Російська армія розгорнула наступ та увійшла на територію Туреччини. Турецьке керівництво, не визнавши власних прорахунків, заявило, що просуванню російської армії сприяє вірменський народ християнської віри, який живе у країні, і видало указ про його примусове виселення (депортацію) зі Східної Анатолії. У Туреччині відбулися жахливі за масштабами погроми та вбивства представників вірменського народу. Наприкінці 1915 р. із 2,1 млн вірменів у країні залишилося лише 600 тис. осіб. Цю депортацію вважають першим у XX ст. сучасним проявом масового геноциду. У Палестині та Іраку виникли Палестинський і Месопотамський фронти, де турецька армія воювала з військами Великої Британії.

Шовінізм — одна з агресивних форм націоналізму, для якої характерна пропаганда непереможності й винятковості своєї нації, її зверхності над усіма іншими. Ксенофобія — вороже, нетерпиме ставлення до всього чужого, іноземного. Геноцид — повне або часткове знищення окремих груп населення за расовими, національними чи релігійними ознаками (вважається одним із найтяжчих злочинів проти людства).