Презентація на тему: Поетична збірка "Зів'яле листя"

Поетична збірка І. Франка “Зів’яле листя”. Виконала: вивладач КЗО «ПВПТУ» ДОР» Дорош Наталія Анатоліївна

Тема: любовні мотиви в поезіях “Ой ти, дівчино, з горіха зерня” і “Чого являєшся мені...”Мета:   ознайомитись із відомостями про кохання в житті Івана Франка; охарактеризувати особливості збірки «Зів’яле листя»; проаналізувати поезію «Чого являєшся мені у сні»; розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення, образну уяву учнів; виховувати інтерес до кращих зразків української поезії.

“Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,Небезпечне оружжя — жіноча краса. Ані мудрість, наука, ні старші літа. Не дають проти неї міцного щита.Іван Франко «Притча про красу»

Збірка «Зів’яле листя - є шедевром світової літератури.

Інтимна лірика Івана Франка – це окремий Всесвіт. Тричі йому являлася любов,  “тричі в руці від раю ключ держала”, і тричі Франко втрачав надію на щастя. Нерозділене кохання залишило по собі “невтишиму тоску”, засипали зів’ялим листям сподівання: “замерзли в серці мрії молодечі, ілюзії криниця пересохла”.

У одному із листів до Агатангела Кримського від 8 серпня 1898 року Франко писав: ” Майже всі писання пливуть з особистих імпульсів… усі вони напоєні, так сказати, кров’ю мого серця, моїми особистими враженнями і інтересами, усі вони… є частками моєї біографії… Значний вплив на моє життя, а, значить, також на мою літературу мали зносити мої з жіноцтвом. Ще в гімназії я влюбився був у дочку одного руського попа, Ольгу Рошкевич”…

Ольга Рошкевич Тричі мені являлася любов. Одна несміла, як лілея біла, З зітхання й мрій уткана, із снов Сріблястих, мов метелик, підлетіла. Купав її в рожевих блисках май, На пурпуровій хмарі вранці сіла І бачила довкола рай і рай! Вона була невинна, як дитина, Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

Явилась друга – гордая княгиня,Бліда, мов місяць, тиха та сумна,Таємна й недоступна, мов святиня.. Так писав Іван Франко про своє друге справжнє кохання – Юзефу Дзвонковську.

Третє безмежне, але нерозділене кохання – шляхтянка польського походження Целіна Зиґмунтовська. За що, красавице, я так тебе люблю,Що серце треплеться в грудях несамовито,Коли проходиш ти повз мене гордовито?За що я тужу так, і мучусь, і терплю?

Остання жінка у житті Івана Франка, його дружина – Ольга Хоружинська. Про їхній шлюб говорили, що це  уособлення духовної і політичної єдності Західної та Східної України. Вона зірок не діставала з неба,Долала мовчки галицький узвіз. Молила тихо, щоб велось, як треба,Опліч з Франком впрягалася у віз…

Збірка поезій Івана Франка «Зів’яле листя”, була написана на основі щоденника самогубця пана Супруна, який покінчив із життям через нерозділене кохання. А вже в другому виданні, яке світ побачив у 1911 році, сам автор говорить, що поезія його власна, а не того самогубця, і що той щоденник взагалі є літературною підробкою. Хоча вченими доведено, що такий щоденник дійсно існував, Франко його читав і під впливом емоцій від прочитаного дещо переніс на сторінки збірки.

Збірка поезій Івана Франка «Зів’яле листя» — це шедевр поетичної майстерності. Ліричні пісні збірки — це три «жмутки» зів’ялого листя. Розповідаючи про муки свого нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкидає зів’яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно. Долаючи власну душевну травму, Іван Франко зміг піднятися над нею, глянути на факти особистого життя очима художника, об’єктивізуватися від них. Ліричні пісні «Зів’ялого листя» він сам назвав найсуб’єктивнішими з усіх, що з’явились у нас з часу автобіографічних поезій Тараса Шевченка, але «найбільш об’єктивними у способі малювання складного людського чуття».

Перший жмуток розповідає про зародження кохання, пронизаний мотивами подиву, радості, наповненістю життям. Чари любові захоплюють ліричного героя цілком, сповнюють його душу світлими та тремтливими думками й почуттями, незважаючи на те, що вона нерозділена.. Не знаю, що мене до тебе тягне,Чим вчарувала ти мене, що все,Коли погляну на твоє лице,Чогось мов щастя й волі серце прагне

 Другий «жмуток» ліричної драми написаний переважно у народно-пісеній манері, автор звертається до фольклору. Тому багато віршів з другого «жмутка» стали улюбленими піснями та романсами («Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Червона калина, чого в лузі гнешся», «Чого являєшся мені у сні» ). Митець намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них. Другий «жмуток» був присвячений Юзефі Дзвонковській. 

Інтимна лірика Івана Франка – це окремий Всесвіт.

Віталій Козловський « Знаєш…»

Провідним мотивом поезії третього «жмутка» є пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням («Пісне, моя ти підкреслена пташко…», «І ти прощай»). Цей жмуток був присвячений Целіні Зигмунтовській (Журовська)

Вікторина Іван Франко «Зів’яле листя» https://wordwall.net/uk/resource/68094943