Свято Покрови нагадує кожному про молитовне заступництво Божої Матері за людський рід і є храмовим святом багатьох міст і сіл України. До Богородиці зверталися у важкі хвилини різні покоління воїнів. Зверталися матері, бабусі й усі, хто відчував найсильніший розпач – Церква вчить, що Діва Марія заступається і за найзапеклішого грішника.
Дружинники-русичі князя Аскольда ще язичниками брали штурмом православну святиню – Константинополь. Молитовне єднання греків у щирому зверненні по допомогу до Пречистої Діви Марії породило чудо: Богородиця явилася вірним з молитвою за них і накрила їх покровом (омофором) своїм, роблячи непереможними.
У десятому столітті на Візантію напали сарацини (араби). На околицях Царгороду саме відбувалась служба Божа. Прихожани почали просити в Бога допомоги, і двом із них, святим Андрію Юродивому та його учневі Єпіфанію, явилась Пречиста Марія, яка, зняла з голови покривало (омофор) і розпростерла над ними. Греки перемогли. Після хрещення Київської Русі князі брали ікону "Покрови" у військові походи. Пречиста Діва врятувала Почаївський монастир від нападу турків. Молитовні до Богородиці стали особливо ревними за князя Ярослава Мудрого.
Пресвята Богородиця завжди була взірцем смиренної і великодушної матері, що повсякчас молиться за своїх дітей і завжди приймає Божу волю. Цей взірець віками надихає на християнські подвиги інших матерів. Покрова Пресвятої Богородиці – велике материнське свято, адже, звертаючи свої молитви до Матері Ісуса, наші предки віддавали себе, свою родину і Батьківщину під непереможну Покрову Богоматері.
Після 14 жовтня починалися сватання. Молодята, попросивши благословення Богородиці, ставали на шлюбний рушничок, а неодружені дівчата старанно просили Богородицю про омріяне заміжжя: "Свята Мати, Покровонько, накрий мою головоньку хоч ганчіркою, аби не залишалась дівкою", "Свята Мати, Покровонько, покрий землю сніжком, а мене, молодую, хустиною".
Вважалося, що оселя, утеплена до Покрови, краще зберігатиме тепло взимку. Тому господині до свята підмазували та підбілювали свої хати, а вдосвіта робили перше пропалювання печі, бо тоді протягом холодів тепло буде добре триматися в печі оселі. Для того, щоб усі домочадці були протягом року здоровими, старша господиня брала вишитого рушника з-над Богородичної ікони й розвішувала його над вхідними дверима. Народні звичаї та обряди