Презентація на тему: «Поняття провадження у справах про адміністративне правопорушення та його стадії»

Презентація на тему: «Поняття провадження у справах про адміністративне правопорушення та його стадії»Підготувала викладач права: Писарчук В. М.

Поняття провадження у справах про адміністративне правопорушення та його стадії.       Провадження у справах про адміністративні правопорушення - це комплекс процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, повне і об' єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності, охорони прав та законних інтересів громадян, охорони власності, виконання завдань з охорони громадського порядку і громадської безпеки.

Таке провадження має такі стадії:1) порушення справи та адміністративне розслідування;2) розгляд і прийняття рішення у справі;3) оскарження та опротестування (прокурором) прийнятого рішення;4) виконання постанови.

 Порушення справи та адміністративне розслідування є початковою стадією, яка направлена на встановлення самої події правопорушення, обставин правопорушення, їх фіксацію та кваліфікацію. Підставою для порушення є вчинення особою діяння, яке містить ознаки такого правопорушення. Приводом для порушення адміністративної справи може бути: заява (письмова або усна) свідків, потерпілих та інших громадян; повідомлення посадових осіб, адміністрації підприємств, судово-слідчих органів; повідомлення преси, повідомлення громадських організацій; безпосереднє виявлення порушення уповноваженою особою.

 Право порушення справ про адміністративні проступки мають також представники деяких громадських організацій: громадські мисливські інспектори, інспектори рибоохорони та ін.        Провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;2) недосягнення особою на момент вчинення шістнадцятирічного віку;3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;4) вчинення дії особою у стані крайньої необхідності або необхідної оборони;5) видання акта амністії,6) закінчення на момент розгляду справи строків притягнення до відповідальності;7) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.

Процесуальним документом, який фіксує адмін.порушення є протокол. Він складається про кожне правопорушення компетентними на то особами.       Протокол про адміністративне правопорушення надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (проступок).     Другою стадію провадження у справах про адміністративні проступки є розгляд і прийняття рішення у справі. Ця стадія полягає у встановленні винних, правильного застосування законодавства з метою, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного впливу. Вона включає три етапи: 1) підготовку справи до розгляду; 2) розгляд справи; 3)прийняття у ній постанови.

При підготовці треба вирішити питання: чи належить до компетенції органу, посадової особи розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.       Справи про адміністративні правопорушення розглядаються, як правило, за місцем вчинення останніх.    Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом, відкритості.  Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника. У більшості випадків справа про адміністративне правопорушення розглядається у 15-денний строк з дня одержання протоколу та інших матеріалів справи.

 Розгляд розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка вирішує справу. Після цього оголошується, яка справа підлягає розгляду і хто притягається до адміністративної відповідальності. Усім учасникам провадження роз'яснюються їх права та обов'язки. Далі оголошується протокол про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення колегіальним органом ведеться протокол засідання, в якому зазначаються дата і місце засідання, найменування і склад органу, який розглядає справу, її зміст. Обов'язково фіксуються відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, їх пояснення, а також клопотання і результати розгляду останніх. У протоколі зазначаються також документи і речові докази, досліджені при розгляді справи, відомості про оголошення прийнятої постанови і роз'яснення порядку та строків її оскарження. Протокол підписується головуючим на засіданні органу, що розглядає справу, і його секретарем.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів.      Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися при розгляді справи допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо вона не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову у справі.

 Справа про адміністративне правопорушення, як правило, розглядається у присутності цієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце й час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення, справу може бути розглянуто за відсутності цієї особи. У ряді випадків участь особи, яка притягається до відповідальності, в розгляді справи є обов'язковою (при розгляді справ про дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, злісну непокору тощо), і в разі її ухилення від явки на виклик до судді чи до іншого органу цю особу може бути піддано приводу.

 Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.   Адвокат має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, за дорученням особи, яка його запросила, і від її імені вносити скарги на рішення у справі. Його повноваження на участь у розгляді справи посвідчуються ордером.    Розгляд справи закінчується винесенням постанови та прийняттям рішення.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові у справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.    Постанова у справі має містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.  Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів останнього, присутніх на засіданні.   Постанова у справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Постанова у справі може бути трьох видів: про накладення адміністративного стягнення, про застосування до неповнолітніх заходів впливу виховного характеру і про закриття справи.        Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висилається особі, щодо якої її винесено, а також потерпілому на його прохання.

 Третьою стадією даного провадження є оскарження та опротестування прийнятого рішення. Постанову може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим, в адміністративному, або в судовому порядку. Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення (проступок) може бути подано протягом десяти днів з дня її винесення, в такий же строк вона може бути опротестована прокурором.          Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови. Скарга і протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами (посадовими особами) у десятиденний строк з дня їх надходження.

 Правомочний орган приймає одне з таких рішень:1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест - без задоволення;2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;3) скасовує постанову і закриває справу;        Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), не правомочним вирішувати цю справу, то постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення (проступок) може бути оскаржена або щодо неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.        Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо при розгляді справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право:1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову - без змін;2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;4) змінити постанову.           У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті, воно не може бути збільшено.         Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Останньою стадією даного провадження є виконання постанови у справі про адміністративний проступок. Постанова про накладення адміністративного стягнення-є виконавчим документом, вона є обов'язковою до виконання всіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.        У разі неможливості негайного виконання постанови про накладення окремих адміністративних стягнень - адміністративного арешту, виправних робіт або штрафу - допускається відстрочка її виконання. Право відстрочити виконання постанови має лише орган (посадова особа), який її виніс. До таких випадків належать, наприклад, хвороба особи, підданої адміністративному стягненню, складні сімейні обставини або інші поважні причини, які перешкоджають негайному виконанню постанови.

За загальним правилом, постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Постанова вважається звернутою до виконання, коли орган (посадова особа), який її виніс, вручає або надсилає копію постанови відповідній особі або органу, безпосередньо уповноваженому її виконувати.        Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснює орган (посадова особа), який виніс постанову.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення має два види: звичайне та спрощене. Звичайне  передбачає складання протоколу, визначає зміст, запобіжні заходи та порядок їх застосування, права та обов'язки учасників провадження, порядок розгляду справ, факти, обставини, що є доказами. Спрощене характеризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю. Протокол правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, приймає і виконує рішення про накладення стягнення (штрафу або попередження) на місці вчинення правопорушення. Спрощена процедура не застосовуються при провадженні у справах про порушення митних правил.

 Залежно від виду органів, які здійснюють адміністративне провадження, розрізняють три види провадження:- адміністративне (адмінкомісіями при місцевих органах державної виконачої влади, одноособово службовими (посадовими) особами);- судове здійснюється суддями одноособово;- таке, що здійснюється громадськими організаціями з охорони громадського порядку; громадськими інспекторами: Українського товариства охорони пам' яток історії та культури, лісовим інспектором, мисливським інспектором, органів рибоохорони, охорони навколишнього природного середовища тощо.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!