Презентація на тему: «Правобережна Україна у 20-90-х рр. XVIIІ ст. Гайдамаччина. Коліївщина»

Правобережна Україна у 20-90-х рр. XVIIІ ст. Підготувала Гірна Уляна

Словник. Конфедерація — об’єднання, саме тут — опозиціонерів.● Барська конфедерація — політичне і воєнне об’єднання шляхти проти польського короля 1768 року.● Гайдамацький рух — український національно-визвольний рух проти польського гніту на Правобережжі у XVIII ст.● Коліївщина — національно-визвольне повстання 1778 р. проти польського гніту в Правобережній Україні.● Полонізація — політика Речі Посполитої, спрямована на поширення на підлеглих територіях польської мови та католицького віросповідання.

1. Що спричинило національно-визвольний рух у Правобережній Україні у другій половині 18 ст.? Хто такі гайдамаки?Війни, що без упину точилися протягом другої половини 17 ст., спустошили Правобережжя. Проте королівська влада не бажала втрачати родючі землі, сподіваючись завдяки їм відродити колишню велич. Польський уряд усіляко заохочував переселенців, звільняючи їх на певний час від податків і панщини. Одначе пільги надавалися на стислі терміни.

Основою господарського життя знову ставала фільварково-панщинна система з примусовою працею та кріпацтвом. Як і колись, до Національно-визвольної війни, зазнавала утисків православна церква. При цьому польські можновладці відмовлялися від найменших поступок у визнанні за українцями їхніх прав.

Сейм 1717 р. навіть ухвалив закрити всі православні церкви. Православні єпархії силоміць перетворювалися на уніатські. Зазнавала переслідувань й уніатська церква. Так, наприклад, католицьке духівництво вдавалося до спроб наблизити їх обряд до римо-католицького (нав’язувалася польська мова).

На західноукраїнських землях, у Волинському воєводстві, північно-західних частинах Подільського та Київського воєводств панщина сягала, залежно від розмірів земельної ділянки, від 2 до 6 днів на тиждень із волоки. Становище ускладнювалося й тим, що після ліквідації козацтва в краї не було сили, здатної очолити боротьбу українців за поновлення прав і вольностей. Стихійними борцями за кращу долю стали гайдамаки. Слово гайдамака вперше було вжито в документі 1715 р. Походить воно від тур. hayda - гнати, переслідувати. Зародившись у першому десятилітті 18 ст., гайдамацький рух із кожним роком зростав і поширився майже на всю територію Правобережної України, а частково й Лівобережної, то підіймаючись до могутніх повстань, то обмежуючись партизанськими діями в якомусь одному селі чи містечку

Результати. Наростання невдоволення українців під владою Речі Посполитої, що виливалося в антипольські антикріпосницькі повстання

Для перших проявів гайдамаччини більш характерними були соціальні вимоги. Вдаючись до стихійних протестів, гайдамаки виступали проти соціальної кривди - зубожіння одних і необмеженого збагачення інших, принизливого кріпацтва та обтяжливих повинностей. Проте вже перше велике гайдамацьке повстання 1734 р. під проводом Верлана засвідчило, що гайдамаків спонукало до боротьби усвідомлення панування одного народу над іншим. Нова хвиля гайдамацького руху припала на 50-ті роки 18 ст. Численні загони гайдамаків захопили Умань, Вінницю, Летичів, Корсунь. У разі невдач повстанці відходили на територію Запоріжжя. Туди ж пролягав шлях утікачів від панської сваволі. Лави повстанців постійно поповнювалися, тому остаточно придушити гайдамаччину поляки ніяк не могли.

У 1768 р. спалахнуло нове повстання, яке силою й розмахом перевершило всі попередні й нагадало польським можновладцям буремні роки Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. То була Коліївщина. Піднесення гайдамацького руху наприкінці 60-х років 18 ст. було зумовлене складною ситуацією на Правобережжі. Варшавський сейм 1766 р. виніс ухвалу, за якою шляхтича, який обстоював права некатолицького населення, оголошували ворогом. Протистояння католиків і православних загострилося.

Уперше згадуються 1717 р. Загони складалися з селян, козаків, збіднілих шляхтичів, міщан-ремісників. Матеріальну й воєнну підтримку негласно надавала Запорозька Січ. Грабували панські маєтки, знищували шляхту й католицьке духовенство, єврейських лихварів та орендарів. Застосовували тактику партизанської боротьби. Гайдамаччина– соціальний рух на Правобережжі у ХVІІІ столітті. 

У конфлікт втрутилася Російська імперія, яка через свого ставленика-короля домоглася певних поступок дисидентам (так у Польщі називали некатолицьке населення). На початку 1768 р. між Річчю Посполитою й Росією було укладено трактат про зрівняння в політичних правах із католиками православних і протестантів. Той трактат залишився на папері, бо проголосити рівність було значно легше, ніж домогтися її втілення. Проте частина польської шляхти й магнатів сприйняла польсько-російський трактат як зазіхання на їхні необмежені права. У лютому 1768 р. у м. Бар було утворено конфедерацію - військово-політичне об’єднання польської шляхти й католицького духівництва для протидії будь-яким поступкам некатоликам у церковно-релігійному житті й для збереження необмежених привілеїв шляхетського стану. Хрест Конфедерації

Зібравши 10-тисячне військо, Барська конфедерація розпочала свій похід Правобережжям: переслідувань і репресій зазнавали православні селяни, міщани, священики, з жорстокістю придушувалися й найменші прояви протесту чи невдоволення. Окрім того, конфедерати свавільно встановлювали податки, збільшували повинності на свою користь. Пуласький у Барі.

Навесні 1768 р. на Правобережжі почало готуватися велике повстання. У Холоднім Яру біля Чигирина зібралося кілька сотень осіб, з яких почало формуватися повстанське військо. За козацьким звичаєм, гайдамаки обрали собі полковника. Ним став Максим Залізняк. Похід гайдамацьких загонів під проводом М. Залізняка розпочався у травні 1768 р. Невдовзі повстанці визволили з-під польської влади Жаботин, Черкаси, Смілу, Корсунь, Богуслав, Лисянку та багато інших міст, містечок і сіл. Їхні лави невпинно зростали за рахунок покозачених селян і міщан. На визволеній території скасовувалися панські повинності.

Скрізь запроваджувалося козацьке врядування. З тогочасних джерел відомо, що М. Залізняк мав намір оголосити визволені землі Гетьманщиною, де жителі «відбуватимуть саму лише козацьку службу».

М. Залізняк постійно звертався до мешканців Правобережжя з універсалами. Тож створювалися нові й нові загони, які в червні - на початку липня визволили Канів, Ржищів, Фастів, Брусилів. Значною перешкодою на шляху подальшого просування повстанців була Умань - міцна фортеця з добре озброєною залогою. Охорону Умані її власник, граф С. Потоцький, поклав на жовнірський гарнізон та два полки надвірних козаків. Один із полків, очолений сотником Іваном Гонтою, перейшов на бік повстанців. Це й зумовило успіх: гайдамаки, розпочавши штурм 9 червня, вже наступного дня здобули місто, яке стало їхньою базою. Рада, що відбулася в таборі повстанців, проголосила М. Залізняка гетьманом, а І. Гонту - полковником.

Розмах повстання налякав польський уряд. Він звернувся по допомогу до російських військ, що знаходилися на Правобережжі, для воєнних дій проти конфедератів - противників короля, який був ставлеником Росії. Втручання царських військ стало для повстанців згубою: сподіваючись на підтримку в боротьбі проти конфедератів, керівники гайдамаків повірили царським обіцянкам. Тим часом російська імператриця Катерина ІІ надала таємну інструкцію командувачеві російських військ діяти спільно з польським військом для придушення повстання.

26 червня 1768 р. М. Залізняка й І. Гонту схопили. 27 червня було оточено гайдамацький табір. Ошукані повстанці майже не чинили опору. Тисячі повстанців було страчено. І. Гонту закатували. М. Залізняка як підданого Російської імперії засудили до жорстокого тілесного покарання й відправили на каторжні роботи до Сибіру. Незважаючи на страту ватажка і розгром основних сил, Коліївщина тривала до травня 1769 р.

Період. Керівники. Територія. Результат1734-1738 рр. Наказний козацький полковник Верлан. Брацлавщина, Поділля, частина Волині та Галичина. Виступ придушено польськими та російськими військами. Верлан з невеликим загоном відступив до Молдавії1741-1748 рр. Г. Голий. Брацлавщина,Уманщина. Виступ придушено регулярними польськими військами і надвірними командами місцевих магнатів1750 р. О. Лях, М. Мамай, М. Сухий. Північне. Поділля,Уманщина,Київщина. Гайдамаки, зазнавши поразок у відкритих сутичках з польськими та російськими військами, відступили на Запорожжя, Лівобережжя та до Молдавії1768-1769 рр. М. Залізняк, І. Гонта. Правобережжя. Виступ було придушено спільними зусиллями польських та російських військ

Як оцінював поет гайдамацький рух? • Поміркуйте, чому Тарас Шевченко вдався до полеміки з імперськими істориками, вкотре звертаючись до історичної тематики. Роздумами про тяжке становище України у 18 ст. і про способи виходу з нього пройнята поезія Тараса Шевченка «Холодний Яр». Прочитайте уривок: За святую правду-волю. Розбійник не стане,Не розкує закований. У ваші кайдани. Народ темний, не заріже. Лукавого сина,Не розіб’є живе серце. За свою країну.

Поштовий блок «Козацька Україна»: Іван Богун, Іван Ґонта, Іван Підкова, Іван Сірко

Дякую за увагу. Презентацію підготувала Гірна У. Є. Список використаних джерел та літератури. Власов В. С. Історія України :підручник для 8 кл. ЗОНЗ.-Київ: Генеза. Матеріали з загальнодоступної вільної багатомовної онлайн-енциклопедії-Вікіпедії.3. Фото,карти, матеріали з всесвітної системи сполучених комп'ютерних мереж інтернет, що заходяться у вільному доступі.