Презентація на тему "Різноманітність ссавців" . Біологія 7 клас.

Різноманітність ссавців . Біологія 7 клас.

У сучасній фауні налічується 4-4,5 тис. видів ссавців, або звірів. Вони становлять вищий клас хребетних, органи яких, особливо кора переднього мозку, досягли на сучасному етапі їхнього розвитку найвищого диференціювання. Тіло ссавців вкрите шкірою з шерстю або волоссям. Шкіра багата на сальні й потові залози. У багатьох видів є й пахучі залози. Потові залози виділяють піт, завдяки чому здійснюється терморегуляція. Усі ссавці характеризуються наявністю молочних залоз. У них є перед-ротова порожнина, обмежена губами і зубами. На відміну від плазунів, зуби ссавців диференційовані. Є діафрагма, яка відділяє грудну порожнину від черевної. Орган слуху у зовнішній частині має вушну раковину, а в середньому вусі є три слухові кісточки.

Завдяки прогресивному розвитку центральної нервової системи, теплокровності, наявності волосяного покриву, виношуванню малят у тілі матері та вигодовуванню їх молоком ссавці здобули перемогу в конкуренції з плазунами та іншими хребетними і міцно завоювали не лише суходіл, а й інші середовища існування. Малята ссавців пізнають свою матір вже з перших днів життя. Потім вони стають досвідченішими. Взаємне переслідування, боротьба, стрибки і біг сприяють не лише тренуванню тварин, а й виробленню прийомів захисту та нападання. У зв'язку зі змінами навколишнього середовища у Ссавців постійно виробляються нові умовні рефлекси, а ті, що не підкріплюються подразниками, гальмуються і можуть зникати. Тому ссавці швидко пристосовуються до нових умов зовнішнього середовища.

Турбота про потомство. Оскільки у багатьох ссавців (хижих, гризунів та ін.) малята народжуються сліпими, а іноді й голими, самки ще до родів будують гніздо або лігво. Після родів самки облизують своїх малят, годують, зігрівають і оберігають їх, стежать за чистотою лігва. Рослиноїдні ссавці народжують малят цілком сформованими, здатними вже через кілька годин іти за матір'ю. У цих тварин турбота про потомство полягає в годуванні його молоком і захисті. Самки всіх ссавців виявляють велику активність, іноді навіть ризикують своїм життям, захищаючи потомство. Самці, як правило, про потомство не турбуються. Пари утворюються зазвичай лише на період розмноження.

Походження ссавців. Ссавці виникли від стародавніх плазунів. Вихідною групою були звірозубі ящери, бічною гілкою – першо-звірі. Предками сумчастих і плацентарних стала вимерла група тварин. Стародавнім рядом плацентарних є комахоїдні. Від примітивних комахоїдних виникли гризуни, рукокрилі й давні хижаки, а від останніх - сучасні хижаки, ластоногі, китоподібні та примітивні копитні.

Походження ссавців. Примати в своєму походженні пов'язані з давніми комахоїдними, які жили на деревах. Прогресивна еволюція сприяла появі людини. Сучасних ссавців поділяють на два підкласи: Яйцекладні (або Першо-звірі) та Живородні (або Справжні звірі). До першого підкласу належить лише один ряд Однопрохідні. Другий підклас об'єднує два інфракласи: Сумчасті (з одним одно-іменним рядом) та Плацентарні (який охоплює 17 рядів сучасних і 14 рядів вимерлих ссавців).

Ряд Однопрохідні, або Яйцекладні. В сучасній фауні серед однопрохідних налічується 5 видів: качконоси і чотири види єхидни. Вони живуть в Австралії, на Тасманії та Новій Гвінеї. Зубів у них немає, кишка і сечові органи відкриваються в клоаку; сосків немає, а молочні залози розвинені слабко і малята злизують молоко з шерсті, по якій воно стікає; температура тіла низька і коливається від 24 до 34°С. Першо-звірі відкладають яйця, у яких замість шкаралупи - м'яка шкіряста оболонка.

Сумчасті ссавці. Більшість представників ряду Сумчасті поширені в Австралії та прилеглих островах; опосуми населяють Америку. Усього відомо близько 250 видів сумчастих. Самки цих тварин зазвичай мають шкірну сумку на череві, де відкриваються протоки молочних залоз. Вагітність сумчастих нетривала - від 8 до 40 днів. За такий період утворюється лише зачаток плаценти. Новонароджене маля дуже мале (від 0,5 до 3 см у різних видів). Більшість часу (до 3 місяців) маля проводить у сумці, утримуючись на набряклому соску молочної залози (кенгуру).

Сумчасті ссавці. Молоко впорскується в стравохід скороченням м'яза, що стискує молочну залозу. Коли маля починає самостійно пересуватися, воно ще довгий час продовжує годуватися молоком і тримається поблизу матері.

Коротка характеристика сумчастих. В їх будові багато примітивних рис. Тіло тварин покрите густою шерстю, а підшкірні залози виробляють барвники і речовини. Температура тіла залежить від температури навколишнього середовища. Зуби сумчастих відразу виростають постійними. Для сумчастих характерна наявність різних пристосувань до конкретного середовища проживання – потужні кігті для риття, міцні лапи для утримування на деревах, чіпкий хвіст для лазіння, сильні задні лапи для стрибків.

Їх дитинчата народжуються на світ недорозвиненими, після чого активно розвиваються в материнській сумці на череві. Виводкова сумка являє собою особливу шкірну складку на животі. У окремих видів вона відсутня. У всіх представників сумчастих є кістки, що підтримують живіт. Вони розташовані в тазовому поясі. Це відрізняє сумчастих від інших ссавців. Також їх відмінна риса в тому, що у самок подвійна піхва і подвійна матка, а у більшості самців двочастковий пеніс.

Розмноження сумчастих. Вагітність триває досить короткий період, після чого на світ з’являються недорозвинені дитинчата довжиною до 3 см. Вони покриті рожевою прозорою шкірою, передні лапки вже сформовані з кігтями і розвинений хвостик. Народжується дитинча з отвору біля основи хвоста і, звиваючись як ящірка, за допомогою сильних м’язів перебирається в материнську сумку. Якщо малюк не втримався і впав – він гине. Дитинча, потрапивши в сумку, чіпляється до соска, який закупорює рот новонародженого і молоко потрапляє безпосередньо йому в рот. Малюки ніби висять на них. У сумці він росте і розвивається. Рідко залишає її. Коли тварина вже саме може добувати собі їжу, то залишає самку.

Плацентарні ссавці. До Вищих звірів, або Плацентарних, належить більшість сучасних ссавців, їхні особливості: малята народжуються більш-менш самостійними, здатними смоктати молоко. Головний мозок добре розвинений. Спостерігається зміна зубів. Сучасних плацентарних поділяють на 17 рядів. Найважливіші з них: Рукокрилі, Зайцеподібні, Хижі, Ластоногі, Китоподібні, Непарнокопиті, Хоботні, Примати і Парнокопитні.

Ряд Комахоїдні.поєднує найдавнішу групу плацентарних ссавців. Дрібні, здебільшого нічні тварини, їхні зуби відносно однорідні, а мозок менш розвинений, ніж в інших плацентарних. Відомо близько 370 видів цих звірів. Одним з відомих в Україні представників цього ряду є їжак (їх є кілька видів), тіло якого вкрите голками і в разі небезпеки він скручується у клубок. Живляться їжаки безхребетними й дрібними хребетними тваринами, а також їхніми яйцями. Взимку їжаки впадають у сплячку. До цього ряду належать кроти, землерийки, хохуля.

Ряд Рукокрилі (Кажани). Характеризуються наявністю шкірястої перетинки, натягнутої між пальцями (крім першого) передніх кінцівок та між самими передніми кінцівками, боками тіла, задніми кінцівками й хвостом. На груднині є невеликий кіль, до якого прикріплені сильні грудні м'язи. Кажани ведуть нічний спосіб життя. Деякі види рукокрилих взимку впадають у сплячку, інші відлітають на зиму в теплі краї.

Ряд Рукокрилі (Кажани). Кажани під час польоту в темряві здатні орієнтуватися за допомогою ультразвуків, які вони посилають переривчасте. Ці звуки відбиваються від предметів, що знаходяться на шляху польоту, і у вигляді луни вловлюються тонким слухом тварини. Винищуючи шкідливих комах, кажани приносять користь. Є й рослиноїдні види. Наприклад, у тропічних країнах живуть плодоїдні кажани, розмах крил яких досягає 1,5 м. У тропічних лісах Америки живуть кровососи (вампіри), які різцями зрізують шматочки шкіри у великих тварин і злизують кров.

Рукокрилі: особливості будови.• Ехолокація. Видають ультразвукові імпульси, які відбиваються від предметів і уловлюються вухами.• Специфічна будова вушних раковин. Зовнішній відділ вуха має складну будову, призначене для сприйняття ультразвукових хвиль.• Маленькі очі. Вони не здатні розрізняти кольори і не грають ніякої ролі в орієнтації.• Крила є тонкою шкіряною перетинкою. Вони кріпляться з боків.• Кіготь на першому пальці служить для захоплення дерева або каменю в момент приземлення. На другому пальці кігтика немає.

Особливості будови скелета рукокрилих. Розвинені ключиці. Вони забезпечують політ звірка.• Ліктьові і малогомілкові кістки не розвинені. Плечова кістка коротше ліктьової кістки. На задніх кінцівках є характерна шпора, призначена для кріплення перетинки. Самки народжують одночасно не більше двох малюків. Дитинчата народжуються досить великих розмірів. Матері приносять їм їжу або можуть носити їх з собою. Рукокрилі живуть великими колонами і ведуть нічний спосіб життя. Харчуються в основному комахами або фруктами.

Знищуючи шкідливих комах вони, вони приносять користь сільському господарству.Єдина небезпека рукокрилих для людини – це можливість звірків переносити різні вірусні захворювання, в тому числі коронавірус

Ряд Гризунів Ряд Гризунів – найчисленніша група ссавців (близько 2000 видів, у фауні України – 40 видів). Це дрібні та середні за розмірами тварини (найбільший представник – водосвинка, яка живе у Південній Америці, завдовжки до 1,5 м, маса до 60 кг). Гризуни характеризуються наявністю чотирьох різців (по два на кожній щелепі). Здатні швидко розмножуватися. Наприклад, за рік полівки можуть давати 7-8 приплодів, у середньому по 5 малят у кожному. Всім відома білка звичайна, яка зустрічається у лісах. Вона живе у дуплах дерев чи у гніздах, які влаштовує на деревах. Живиться насінням хвойних, грибами та ягодами. Білка є об’єктом промислу, оскільки має цінне хутро.

Цікавим представником гризунів є дикобраз, спинна частина якого вкрита довгими голками. Живе у норах, трапляється Закавказзі та Середній Азії. Цінним промисловим видом є бобер. Тварини цього виду живуть колоніями на річках, де будують характерні "боброві хатки". Соні – дрібні тварини, поширені у широколистяних лісах Європи та Азії. Сіра соня завдає шкоди садівництву, оскільки живиться плодами. Цікавою групою є сліпаки. Вони ведуть підземний спосіб життя, створюючи складну систему ходів. Ґрунт риють за допомогою різців, а викидають його назовні за допомогою голови.

Іншим цінним хутровим звіром, акліматизованим в Україні є нутрія. Вона, як і ондатра, веде напівводяний спосіб життя. Батьківщина нутрії – Південна Америка. Людина споживає в їжу м’ясо нутрій. Гризуни відіграють дуже важливу роль у природі та житті людини. Вони є основою живлення для багатьох хижих тварин, а м’ясо деяких видів може споживати в їжу людина. Цінними хутровими звірами є білки, ондатри, нутрії. Останні два види людина розводить штучно на фермах. Багато видів гризунів, передусім миловидних, є шкідниками сільського господарства. Пацюки і миші можуть ушкоджувати запаси харчових продуктів.

Гризуни здатні переносити збудників багатьох небезпечних захворювань людини та свійських тварин (напр., чуми, туляремії, енцефаліту). Збудники цих захворювань передаються людині через укусу кровосисних членистоногих (напр., кліщів, бліх).

Гризуни. Гризуни – це група ссавців, у раціоні яких переважає рослинна їжа. Через це за будовою їхні зуби подібні (добре розвинені різці та кутні зуби, різці ростуть і самозаточуються). Ряд ластоногі та китоподібні – це плацентарні ссавці, життя яких здебільшого (ластоногі) або повністю (китоподібні) пов’язане із водним середовищем. Кінцівки цих тварин перетворилися на ласти, форма тіла рибоподібна, добре розвинений підшкірний прошарок жиру, оскільки волосяний покрив цих тварин більш або менш редукований.

Ластоногі проводять більшу частину життя у воді, на сушу виходять лише для відпочинку, розмноження та линяння. Волосяний покрив цих тварин частково редукований, але підшкірний прошарок жиру значно розвинений. Більшість видів не має зовнішньої раковини вуха, але слух у ластоногих розвинений добре, деякі види здатні до ехолокації. У фауні України трапляється тюлень-монах. Цей вид поширений у Чорному та Середземному морях та деяких частинах Атлантичного океану, зокрема біля узбережжя Терції, Греції, Болгарії. Біля берегів України тюлень-монах зустрічається дуже рідко.

Ряд зайцеподібніПредставники сімейства зайцеподібних відносяться до плацентарних ссавців. Вони включають в себе пищух, кроликів і зайців. Раніше вчені відносили їх до ряду гризунів. Але зовсім недавно виявилося, що вони філогенетично ближче до примітивних копитних. Тому зайцеподібних виділили в окремий загін.

Особливості будови зайцеподібних: Череп тварин довгастий. Головний мозок складається з невеликих півкуль з борозенками. Зуби зайцеподібних мають характерне розміщення. На верхній щелепі дві пари зубців. Одна пара зубів є головною, за допомогою якої звірята розгризають їжу, два інших зуба, розташовані збоку різця, це чотирикутні маленькі зубки. Корінні зуби представляють собою конструкцію емалевих пластинок. Цікаво, що всі зуби зайцеподібних швидко зношуються і стираються. Тому вони без закритих коренів і знаходяться в стані постійного зростання.

Хребет звірків складається з 12 спинних, 7 шийних, 9 поперекових, 17 хвостових і 4 крижовиххребців. Ключиця – це рудимент. Цікаві ознаки зайцеподібних в тому, що шкірні залози слабо розвинені, щоб менше пахнуть. Внаслідок цього зайці не потіють і швидко перегріваються. Але завдяки вухам, за якими проходить густа мережа кровоносних судин, кров швидко охолоджується.

Спосіб життя зайцеподібних: Кролики риють нори в якості своїх сховищ. А ось зайці риють собі нори рідше. Велика частина представників зайцеподібних 2 рази в рік линяють. Кролики воліють жити колоніями, а зайці ведуть одиночний спосіб. Їх об’єднує те, що вони активні вночі, вдень вони ховаються і сидять дуже тихо. В якості своїх сховищ вибирають такі місця, щоб огляд був широкий для того, щоб побачити небезпеку. У разі появи ворога, зайцеподібні можуть розвивати швидкість до 70 км /год. А пищухи, на відміну від зайців і кроликів, ведуть денний спосіб життя. Вдень вони люблять посидіти в травичці або на камінцях. Коли пищухи бачать небезпеку, то своїм свистом попереджають інших родичів і ховаються. Вони риють нори з численними входами і виходами. Також на зиму звірята запасаються сухою травою. Одна пищуха може запасти в норі до 4 кг сіна.

Розмноження зайцеподібних: Представники сімейства дуже швидко розмножуються. Самка готова до розмноження вже у віці 7 місяців. І за рік вона приносить 4 посліди, в кожному з них до 10 малюків. Вагітність триває 4 – 8 тижнів. Майже місяць після народження малюки харчуються тільки материнським молоком, після вони починають самостійне життя. Звірята народжуються практично лисими або сліпими. Пищухи 3 рази в рік приносять потомство і в одному посліді від 2 до 6 дитинчат. Вони голі й сліпі.

Ряд копитні У раціоні копитних переважає рослинна їжа. Тому в цих тварин добре розвинені різці та кутні зуби, які мають складчасту поверхню і слугують для перетирання їжі Копитні здатні до швидкого бігу, спираючись на пальці, укриті роговими копитами. Серед копитних розрізняють непарнокопитних і парнокопитних.

Ряд Копитні

Непарнокопитні Об’єднують великих тварин з непарним числом розвинених пальців (один або три) на кінцівках . Усі інші пальці або недорозвинені, або відсутні. Один розвинений палець мають коні, зебри, віслюкикінь

НепарнокопитніНосороги - нечисленна група тварин з трипалими кінцівками та голою товстою шкірою. На лобних кістках розташовані один чи два роги. Поширені в Африці та Південно-Східній Азії. У середньому за добу їсть приблизно 50-80 кг рослинної їжі. Може розвивати швидкість 60 км/год

Парнокопитні Представники парнокопитних мають парне число розвинених пальців на кінцівках (два або чотири). Залежно від особливостей будови травної системи їх поділяють на жуйних і нежуйних

Нежуйні парнокопитніДо належать свині та бегемоти. На їхніх кінцівках розвинені по чотири пальці

Нежуйні парнокопитні Дика свиня, або кабан, - всеїдна тварина. Для неї характерна видовжена морда з позбавленим волосся «п’ятаком» навколо ніздрів. За його допомогою тварини риють ґрунт у пошуках їжі. У самців добре розвинені ікла, які слугують надійним захистом від ворогів. Тіло тварини вкриває жорстка щетина, що захищає шкіру від пошкоджень

Нежуйні парнокопитні В Україні кабан мешкає у вологих лісах (переважно дубових і букових), чагарниках. Дика свиня - предок свійської свині, яку розводять заради м’яса, сала та шкури. Важливу роль кабани відіграють у житті лісів: живлячись ґрунтовими комахами, ці тварини знищують значну кількість шкідників (зокрема, личинок хрущів)

Нежуйні парнокопитні Бегемот, або гіпопотам, веде напівводний спосіб життя. З грецької мови слово «гіпопотам» перекладається, як «річковий кінь»У бегемотів немає волосяного покриву, за винятком рідкісних щетинок на голові та у хвостовій частині. Кожна нога закінчується 4 пальцями зі стійкими копитами, між якими є перетинки, що дозволяють добре плавати і не дають потонути при ходьбі по болотистих ґрунтах

Жуйні парнокопитні Характеризуються стрункими кінцівками та особливою будовою шлунка. Вони живляться рослинною їжею, яку зрізують за допомогою різців. У ротовій порожнині їжа зволожується слиною, яка містить травні соки і пережовується за допомогою кутніх зубів. До жуйних належать олені, козли, барани, бики, жирафи та інші

Жуйні парнокопитніЛось - найбільший представник оленів. При довжині тіла до 3 метрів вони можуть бути вище 2 метрів в холці. Має довгі кінцівки, велику голову та широкі роги, які є тільки у самців. У всіх лосів є шкірястий виріст на горлі, досить помітний візуально, так як в довжину він досягає 30-40 сантиметрів. Зазвичай його називають «сережка»

Ряд ХижіВ основному м'ясоїдні, рідше — всеїдні тварини. Вони мають добре розвинені ікла, один кутній зуб з кожного боку щелепи перетворився на так званий хижий. Він великий за розмірами, з гострим ріжучим краєм: за його допомогою тварини подрібнюють кістки, перерізають сухожилки тощо У Хижих різці малі, корінні горбкуваті зуби з гострими ріжучими вершинами. У хижаків добре розвинена мускулатура, великий розвинений головний мозок

Нашу планету населяє велике розноманіття хижаків. Ряд хижих представлений 12 сімействами і 270 видами. З причини серйозних відмінностей в походженні, хижаків поділяють на два підряди псовиді і котовидіБільшість хижих звірів має схожі за будовою кінцівки, зуби і шлунки. Їм притаманні кінцівки з 4 або 5 пальцями, озброєні міцними кігтями, гострими або притупленими, здебільшого округла голова, гострий зір, наявність вусів на губах, стоячі вуха, на верхній і нижній щелепі присутні, як правило, 6 різців і 2 ікла для захоплення жертви. Хижаки є переважно м’ясоїдними тваринами, але є види, що харчуються також і рослинністю – плодами, насінням і т.д. В якості яскравого прикладу подібного харчування можна привести ведмедів. Через такі особливості харчування тварини поширилися майже по всьому світу, за винятком деяких невеликих островів. А також в Австралії розвинулося мало видів хижаків, проте завезені людиною з інших континентів хижаки добре прижилися і тепер це загрожує зникненню ендемічних видів на континенті.

Що стосується розмірів і ваги то у представників цього ряду розміри коливаються від 14 см до 3 м. і від 100 гр. до 1 т. в плані ваги. На превеликий жаль, багато видів хижих тварин зникли з вини людини, а багато занесені до Червоної книги і потребують нашого захисту.

Ряд хижі поділяються на : Ряд котячих;Ряд собачих ( вовчат ); Ряд\Родина медвежа;

Ряд КитоподібніКитоподібні-на відміну від ластоногих, китоподібні повністю перейшли до водного способу життя, Опинившись на суходолі, ці тварини, незважаючи на легеневе дихання. Гинуть, оскільки самостійно повернутися до води не здатні. Їхні передні кінцівки в процесі еволюції перетворилися на ласти, від задніх кінцівок залишилися лише рудименти тазового поясу. Але є шкірна складка на хвості, яка виконує функції хвостового плавця.

Китоподібні: спосіб життя. Плавають китоподібні за допомогою ласт, хвоста і можуть розвинути швидкість плавання до 30 км / год. Перед зануренням вони вдихають кисень, занурюючись під воду на період від пари секунд до години. Наприклад, кашалоти при зануренні можуть досягти глибини більше 1500 м. Деякі види утворюють цілі стада і сезонно мігрують за кормовими угіддями або місцями розмноження. Переважно тварини активні вдень. Китоподібні вміють видавати безліч звуків – стогони, цвірінькання, бурчання, клацання і свисти. Так вони спілкуються зі своїми родичами. Раціон морських ссавців становлять планктон і інші крихітні організми, риби, кальмари, ракоподібні. Більші представники харчуються водними птахами і ссавцями.

Загальна характеристика:

Особливості будови китоподібних: обтічна форма тілаласти виступають в якості передніх кінцівокзадні рудиментарні кінцівки всередині тіланемає кігтів і зовнішніх пальцівсплющений хвіствушні раковини рудиментарнінемає волосяного покриву є товстий шар підшкірний жирумасивна голова й коротка шиявідсутні потові залози. Багато інсценуючий шлунок і репродуктивні внутрішні органирозвинені зовнішні ніздрі

Китоподібні: розмноження. Оскільки вивчити їх поведінку в природі досить складно, то інформації недостатньо. Сезон розмноження настає один раз на рік. Потомство з’являється в теплий період часу і, як правило, у самки народжується тільки один малюк. Дитинча з’являється на світ з хвостом. Він харчується молоком матері 6-24 місяців.

Ряд Хоботні. Ряд Хоботні (слони) мають дуже великі розміри тіла, масивну течію, великі вуха, товсту шкіру. Від інших тварин їх відрізняється наявність хобота, який утворюють зрощений ніс і верхня губа. Різці у цих ссавців добре розвинені та видозмінені на бивні.

Загальна характеристика: Слони володіють довгим, м’язистим хоботом. Він служить п’ятою кінцівкою для тварини. Самці азіатських слонів, самки і самці африканських слонів мають пару величезних іклів – бивнів. Вони ростуть у верхній щелепі. Зуби хоботних пристосовані до пережовування грубої їжі. Скелет ссавців «оснащений» величезними м’язами. Відмітна риса хоботних – величезні вуха, якими вони регулюють температуру тіла і вловлюють звуки навіть з далекої відстані. 

Ряд Ластоногі. Ластоногі – промислові тварини, які цінуються за їхнє хутро (напр., котики, тюлені, особливо їхні новонароджені, хутро яких більше, нерпи). Людина також використовує їхнє м’ясо, жир. Найбільші розміри серед ластоногих мають морські котики, поширені у північних морях Тихого океану (тіло завдовжки до 4м, маса до 2 т). Масивні ікла їхньої верхньої щелепи народи Півночі використовують для виготовлення декоративних виробів.

Особливості будови та життєдіяльності: Мають добре розвинені п'ятипалі кінцівки, великий палець руки протистоїть решті пальців. Ключиці добре розвинені. Добрерозвинений головний мозок. Переважнодеревні організми, але деякі перейшлидо наземного способу життя. Живлятьсязмішаною їжею із переважаннямрослинної.

Ряд Примати. Примати є найбільш високорозвиненими ссавцями. До загону примати відносяться різні напівмавпи, вищі примати або мавпи. Про це ми докладніше поговоримо нижче. У приматів хапальні п’ятипалі кінцівки, великий палець руки протиставляється іншим, плоскі нігті, а також є візерунки на підошвах ніг і долонях. Практично у всіх тварин є хвіст. Головний мозок великий і з розвиненими півкулями разом з звивинами і борознами. Примати вміють спілкуватися між собою. Живуть в лісах субтропіків і тропіків. Найчастіше живуть сімейними групами або невеликими стадами.

Загальні відомості про людиноподібних мавп. До людиноподібних мавп відносять шимпанзе, карликового шимпанзе (бонобо), горилу й орангутанга. Разом із людською істотою вони складають групу вищих тварин, які належать до великого зоологічного ряду приматів. Якщо порівняти їх з іншими тваринами, то привертає увагу одна виразна риса: вони більше за інших представників тваринного світу схожі на людей. Це стосується і будови тіла, і навіть поводження. Навіть групи крові і структура генів ідентичні до людських. Місце проживання людиноподібних мавп - тропіки Азії й Африки. Різні їхні види відрізняються за своїм способом життя й місцем проживання.

Наприклад, шимпанзе, до яких примикають і карликові шимпанзе, вибрали для себе місцем проживання дерева й землю. Вони непогано прижилися у всіх типах африканських лісів і відкритих саван, хоча бонобо населяють лише вологі тропічні ліси басейну ріки Конго. Західна берегова горила, а також східна рівнинна живуть у вологих тропічних лісах. Гірська горила віддала перевагу лісам помірного клімату. Горили досить масивні тварини, тому вони не ризикують залазити на дерева. Вони почувають себе набагато спокійніше, знаходячись на землі. Горили утворюють групи, схожі на людські родини, однак число їхніх членів постійно змінюється.

Загальна характеристика приматів. Всі види приматів мають пристосування для лазіння по деревах, оскільки всі вони походять від мешканців дерев. Ця деревна спадщина приматів призвела до адаптацій, які включають, але не обмежуються ними: 1) обертовий плечовий суглоб; 2) великий палець, який широко відокремлений від інших пальців і великих пальців, які широко відокремлені від пальців (крім людей), які дозволяють захоплювати гілки; 3) стереоскопічні зір, два перекриваються поля зору з очей, що дозволяє сприймати глибину і вимірювати відстань.

Особливості будови Примати: Приматам характерні п'ятипалі, дуже рухомі верхні кінцівки (руки), зіставлення великого пальця іншим, нігті. Тіло покрите волоссям, а у лемурових і деяких широконосих мавп є ще і підшерстя, тому їх волосяний покрив нагадує хутро. Для багатьох видів характерні мантії, гриви, бороди, вуса, брови тощо.

«Гра та чи ні»У качкодзьоба плацента відсутня. Яйцеклітина єхидни має мало поживних речовин. Яйцекладні є холоднокровними тваринами. Дитинчата сумчастих народжуються маленькими, безпорадними. Сумчасті мають молочні залози із сосками. Кенгуру — хижаки. До сумчастих належать коала, опосум.Єхидна народжує 1–2 дитинчат. Температура тіла яйцекладних може змінюватися залежно від температури навколишнього середовища.

Домашнє завдання: 1. Повторити параграфи 28-30.2. Повторити всі конспекти.3. Підготуватися до Семестрової контрольної роботи.

Дякую за вашу увагу!