Презентація на тему "Рух клітин"

Рухи клітин. Біологія 11 клас профільний рівень

Пригадай!Прокаріоти. АрхеїЕукаріоти. Протисти. Джгутики. Війки. Моторні білки. ПсевдоподіїФлагелін. Динеїн

Які типи руху є найбільш поширеними у одноклітинних?амебоїдний (а), миготливий (б), ковзний (в), метаболічний (г), стрибаючий (д), гвинтоподібний (є)

Амебоїдний рух лейкоцитів

Мерехтливий рух - це рух за допомогою джгутиків та війок, які є довгими чи короткими ниткоподібними цитоплазматичними виростами клітин з мікротрубочками всередині. Завдяки руху війок переміщуються війчасті черви, личинки безхребетних тварин, яйцеклітини у яйцепроводах та затримується пил у дихальних шляхах хребетних. Хвилеподібні скорочення джгутиків комірцевих клітин губок, травних клітин гідри підганяють воду з киснем і частками їжі. Ті ж джгутики допомагають рухатися сперматозоїдам і запліднювати яйцеклітину. Аксоподії - це вид псевдоподій, що мають ниткоподібний вигляд та стереоплазматичну решітку з мікротрубочок, які складаються з білку. Отже, вони являють собою тонкі псевдоподії, які містять складні скупчення мікротрубочок і огорнуті цитоплазмами.

Бактеріальний джгутик. Навіть коли розглядати цей джгутик під потужним мікроскопом, він видається крихітним і незначним. Проте його порівнюють з сильним мотором, який причеплений до човна ззовні. Що ж таке бактеріальний джгутик?

Бактеріальний джгутик«Схема» джгутика і його мотора міститься у ДНК бактерії чи іншого мікроорганізму. Увесь цей механізм складається з близько 40 білків, які можна порівняти до деталей мотора. Цікаво, що на побудову такого механізму, тобто джгутика, йде лише 20 хвилин!

Робота джгутика. Джгутики являють собою тонкі нитки, що беруть початок від цитоплазматичної мембрани, мають велику довжину, ніж сама клітина. Товщина джгутиків 12-20 нм, довжина 3-15 мкм. Вони складаються з трьох частин: спіралевидной нитки, гака і базального тільця, що містить стрижень зі спеціальними дисками (одна пара дисків у грампозитивних і дві пари у грамнегативних бактерій). Дисками джгутики прикріплені до цитоплазматичної мембрані і клітинної стінки. При цьому створюється ефект електромотора зі стрижнем – ротори, що обертаються джгутик. Як джерело енергії використовується різниця протонних потенціалів на мембрані цитоплазми. Механізм обертання забезпечує протонна АТФ-синтетаза. Швидкість обертання джгутика може досягати 100 об / с. При наявності у бактерії декількох джгутиків вони починають синхронно обертатися, сплітаючись в єдиний пучок, який утворює своєрідний пропелер.

Класифікація джгутикових бактерій за розташуванням джгутиків: A — монотрихи, B — лофотрихи,C — амфітрихи,D — перитрихи.

Джгутики архей. Джгутики архей відносно досить подібні до бактеріальних джгутиків. Відмінності:- архейні джгутики складаються з пучка багатьох філаментів, які обертаються як єдине ціле.- бактеріальні джгутики ростуть поповненням субодиниць флагеліну на наконечнику, архейні джгутики ростуть добудовуванням судодиниць до основи.- бактеріальні джгутики товстіші від архейних, і бактеріальний філамент має достатньо широкий простір усередині, через який субодиниці постачаються для росту джгутика, архейні джгутики занадто тонкі, щоб дозволити це.

Джгутики прокаріотів і еукаріотів різко відрізняються за своєю будовою: бактерільний джгутик має товщину 10-20 нм і довжину 3-15 μмвін пасивно обертається розташованим в мембрані мотором; джгутики еукаріотів мають товщину до 200 нм і довжину до 200 мкм, можуть самостійно згинатися на всій довжині. У еукаріотів часто також присутні війки, ідентичні за своєю будовою джгутику, але коротші (до 10 мкм); разом вони називаються ундуліподіями,тубулін, динеїн – основні білки еукаріотів,в прокаріотів переважно – білок флагелін.

Джгутики еукаріотів Будова аксонеми джгутика еукаріотів. Мікротрубочки розташовані за схемою (9 • 2) + 2: дев'ять периферичних пар та одна центральна пара.

Війки. Джгутики й війки еукаріотичних клітин мають набагато складнішу будову, ніж джгутики бактерій. Рух війок та джгутиків забезпечується за рахунок взаємодії їх внутрішніх структур. Війки та джгутики можуть мати різний характер руху . Траєкторія руху цих структур у різних організмів може бути, наприклад, маятникоподібною, крюкоподібною, лійкоподібною або хвилеподібною.

Предками багатоклітинних тварин були комірчасті джгутиконосці, клітина яких має джгутик, оточений комірцем, — ловчим апаратом, утвореним із мікроворсинок, форма яких підтримується молекулами актину. З переходом до багатоклітинності більшість клітин тваринного організму втратили джгутики та комірці, однак подекуди ці структури збереглися - Мікроворсинки, що колись утворювали комірець, формують щіточкову облямівку клітин епітелію тонкого кишечника. - Одиночні джгутики властиві сперматозоїдам людини. Численні джгутики вкривають клітини війчастого епітелію, який вистилає дихальні шляхи, маткові труби тощо. Волоскові клітини слухової системи та органа рівноваги зберегли як джгутик, так і мікроворсинки. Комірцевий джгутиконосець (а) і його структури в організмі людини: клітина епітелію кишечника (б), клітина епітелію бронхів (в), сперматозоїд (г), волоскова клітина (д)

ВИСНОВКИ: Рух одноклітинних організмів найчастіше забезпечується джгутиками і псевдоподіями. Псевдоподії є виростами, керованими зсередини взаємодією молекул актину і міозину. Джгутики бактерій — це трубки з білка флагеліну, що обертаються навколо своєї осі. Джгутики еукаріотів складаються з (9 • 2) + 2 тубулінових мікротрубочок, які ковзають уздовж одна одної завдяки взаємодії з молекулами динеїну.

Домашнє завдання: Вивчити § 8. Дати відповіді на питання: Як ви гадаєте, чому в одноклітинному світі не набули поширення гігроскопічні, осмотичні, ростові рухи? У літературі ХХ ст. аксоподії часто розглядалися як різновид псевдоподій. Спробуйте підтвердити або спростувати цю точку зору. Чи міг еукаріотичний джгутик утворитися зі джгутика давньої бактерії або археї?