Вища нервова діяльність. Ви́ща нерво́ва дія́льність (ВНД) — сукупність різноманітних форм спільної діяльності кори півкуль великого мозку і підкіркових структур, яка забезпечує взаємодію цілісного організму із навколишнім середовищем (поведінку людини). Основи вчення про вищу нервову діяльність розробив І. П. Павлов. Вища нервова діяльність складається з 2 нервових процесів - збудження і гальмування. Процес збудження лежить в основі утворення та функціонування нових тимчасових зв'язків і позитивних умовних рефлексів. Однак якщо умовний подразник не підкріплюється безумовним, то умовний рефлекс згасає. Згасання відбувається на основі процесу гальмування.
Основні закони вищої нервової діяльності1) утворення нових тимчасових зв'язків при підкріпленні нейтрального подразника безумовним;2) згасання тимчасових зв'язків при непідкріпленні умовного подразника безумовним;3) іррадіація і концентрація нервових процесів;4) взаємна індукція нервових процесів;5) формування складних динамічних систем рефлексів, так званих динамічних стереотипів.
Збудження і гальмування НПIррадiацiя – це розповсюдження збудження з одного нервового центру на навколишнi. Iррадiацiя вiдбувається завдяки дивергенцiї. Максимальний ступiнь iррадiацiї – генералiзацiя, тобто охоплення збудженням практично всiєї ЦНС. Гальмування – це активний процес пригнічення або повного припинення збудження під впливом подразнення. Тобто це активний процес, коли одне збудження припиняє інше збудження і є наслідком конфлікту двох збуджень
ВИСНОВКИ: Нейроанатомічним субстратом формування та згасання тимчасових зв'язків, диференціації та інтеграції подразників є кора великих півкуль головного мозку. В підкіркових відділах мозку знаходяться нервові центри найважливіших безумовних рефлексів, що складають основу формування умовного рефлексу. Підкіркові відділи забезпечують високий рівень активності нервових клітин кори головного мозку, створюючи тим самим необхідні умови для формування тимчасових зв'язків та їх диференціювання. Разом з тим функціонування підкіркових відділів мозку контролюється корою, яка стимулює і гальмує розвиток їх активності.
Основні показники нервових процесів. Сила процесів характеризує здатність нейронів реагувати на сильні подразники. Рухливість процесів демонструє швидкість переходу клітин між станами збудження і гальмування. Врівноваженість указує на співвідношення за силою процесів збудження і гальмування.
Взаємоузгодженість діяльності сенсорних систем. Сприйняття оточуючого світу здійснюється значною кількістю «щупалець нашого мозку». Проте наше сприйняття світу не є фрагментарним, ми сприймаємо його як єдине ціле, єдину барвисту картину. Таке сприйняття забезпечується узгодженою роботою всіх сенсорних систем. Органи чуття людини знаходяться в тісній і постійній взаємодії. Деякі сенсорні системи настільки тісно пов'язані між собою, що ми не завжди можемо їх розділити. Наприклад, повне смакове відчуття включає в себе спільну роботу смакових, нюхових, температурних і тактильних рецепторів. Тому ми погано відчуваємо смак їжі без запаху, дуже холодної або дуже гарячої, хрустка їжа смачніша за в'язку.
Компенсаторне посилення сенсорних систем. Якщо з будь-якої причини, один або кілька аналізаторів не працює, то дія інших посилюється. Наприклад, у глухонімих людей кращий зір, а у людей, позбавлених зору та слуху, найкраще розвинена тактильна чутливість. Сліпоглухонімі люди за запахом можуть розрізняти людей, можуть «слухати» музику поверхнею тіла, уловлюючи вібрації повітря. Це доводить те, що пошкодження однієї сенсорної системи компенсується за рахунок інших.